«Головне довіряйте своєму серцю, діти мої, воно - найвірніший порадник, - своїм старечим голосом проказав дідусь двом щасливим закоханим, що присіли біля нього на лавці, обговорюючи можливість власного весілля, і за хвилю додав, - Послухайте, я не займу багато часу». І спершись на свого ціпка дідусь повідав історію…
Тої осені було вже більше року як вони припинили свої стосунки. Зустрічались Макс і Аня досить довго, а врешті вирішили залишитись друзями, бо боялися, що їхні почуття помруть після весілля. Вона знайшла собі заможного бізнесмена, або точніше він її собі купив як ляльку, яка постійно його розважала. Він осипав її подарунками, обіцяв золоті гори і намагався схилити до заміжжя. Макс же зустрів чарівну блондиночку, батьки якої радо зустріли Макса і він вже навіть переїхав до неї квартиру. Занадто вже позитивним він здавався її батькам і виглядав достойним зятем.
Вони здзвонились і зустрілись в парку. Була прекрасна пора бабиного літа, вони пройшлися доріжками, поговорили про банальні речі, трохи побігали, пожбурлялись листям, яке так і притягало барвами осені до себе. А потім змучені ввалились на купу зібраного кимось жовтолисту.
«Круто було! Мені сподобалось», - із захопленням випалила Аня.
« Згоден», - погодився Макс, дивлячись в небо ніби стараючись знайти в ньому відповіді на свої питання.
«Що з тобою? Я ж бачу, що щось не так з тобою. Що тебе хвилює?», - турботливо запитала дівчина, зжавши по-дружньому його руку.
Макс опустив свої повіки і спід них стрімко полились струмки сліз. Він підхопився, обійняв Аньку, всунувши голову в її плече і нестримно заридав як мала дитина. Аня була в шоці. Ще жодного разу за той час поки вона знала Макса він ні разу не пустив навіть і сльозини, щоб з ним не траплялось.
«Вона вагітна! Ань, вагітна!», - видав Макс.
«Твоя дівчина?, - уточнила Аня і додала, - То це ж чудесно. Ти станеш татусем. Я впевнена, що ти зможеш утримувати сім’ю і батьки її тебе люблять. Та вкінці-кінців ти ж її кохаєш.»
Макс різко підняв її голову, взяв Аню за плечі і дивлячись прямісінько в її роскосі очі заперечив:
« Ні, Анютко! Вся біда в тім, що кохаю я тебе. Саме тебе і більш нікого. Я давно хотів тобі сказати, що то була наша з тобою помилка закінчити стосунки. Але ж я збирався тобі сказати, збирався порвати з нею, освідчитись. Я ж бачу, що ти не любиш свого олігарха.»
У Ані заблищали очі, вона поцілувала його, і тихенько сказала йому: «Дурні, ми. Мали так багато і втратили все. Але шляху назад нема, ти тепер батько. Я тебе люблю, Макс»
«І я тебе», - додав він, міцно обійнявши її…
З а цими словами дідусь по-чоловічому, щоб ніхто не бачив витер кулаком вологі очі. Молодята поникло опустили очі, переглянулись між собою.
«Дякуємо, дідусь Максим за розповідь. Ми будемо прислухаємось. Щасливо Вам», - на цих словах пара молодят піднялась з лавки і пішли.
А Макс залишився на лавці, вглядаючись як і десятки років тому в небо і чекаючи в нього відповіді на свої одвічні питання.
30.09.2010р.