Щойно мені в шибку постукало Змарноване Життя. Я здивувався – адже я ще не дожив і половини того віку, якого, маю надію, мені відпущено на цьому світі.
«Чого тобі?» - знехотя, здивовано і з острахом запитав я «чи ти бува не заблукало? Чи може я тобі чим завинив?»
Промовляючи все це я подуми перебирав всі важливі, на мій погляд, моменти свого короткого та насиченого життя… батьки, інститут, дозвілля, робота, друзі, заробітки й підзаробітки, коханки, не багато, але з довготривалими відносинами… ні половинки, ні дітей, ні будинку… нічого з того, що для більшості людей розуміється під словом «щастя»… Але ж – своя стежина, так довго шукана, через блукання навмання теренами чужого – комусь потрібного (але не собі) життя, -знайдена. І є на світі безліч людей, чиї долі пішли кращим шляхом, розминувшись з моїм – здобуток, нехай і малий.
Мої роздуми перебив сіпкий, трохи з натугою, немов скрип колодязного колеса, голос:
«Ось куди тебе понесло» - промовило, вчавлюючи кожен наголос немов би то мені в скроні.
"Я не на довго. Не бійся, твоє життя й справді не добігло кінця, та початок його вже давно минув. Я лишень нагадати тобі маю одну річ: що кожен день – то є подарунок. Якщо подарункові радіти, даруючому буде приємно. Якщо подарунком не користуватися – він стає всього на всього ще однією річчю, що засмічує твій будинок. Згадай, скільки сміття вже назбиралося в твоєму».
Я на мить остовбенів, не маючи у відповідь жодного слова. Не заціпеніло, та близько було… десь занило під лівим ребром, спину зігнуло дугою й на плечі впала кам’яна гора. Хотів було сказати,що…
«Ось і зараз ти жив днем вчорашнім. А після мого питання днем завтрашнім, а де ж твоє «сьогодні»?» - дійшло вже десь із далеку, луною, два коротких речення, немов дві підніжки.
Я сів на стілець й опустив голову. Дні «Вчора» й «Завтра» здались марнуванням часу, а «Сьогодні» вже спливало до свого кінця…
«А може я ще встигну?» - майнула думка, й відразу згасла
«Куди поспішаєш?» - приніс шепіт вітер, розсипаючи піщинками час по моїй долівці…
«А хай йому!...» - махнув рукою й пішов лягати в ліжко… ніч вже на дворі…
починаю
Нове
Життя