"Желтые цветы" картон, масло работа Волконской Неллы
Я так решила! Я не полюблю.Где нету радости, там боли не бывает.Остаток жизни проживу без слез!И - без души? Она мне... не нужна.Душа в то утро пела и смеялась и с ветром так хотела улететь! Я разрешила ей! Та - устремилась в небо,вселилась в птицу,в ветер,в семена,и проросла мимозами,сиренью,жасмином чистым,фенхелем и маком,И желтыми прекрасными цветами,которых даже имени не знаю! Ты в дверь вошел. И протянул ладони, на них цветов желтело ярко пламя.А зелень веток - дымом в небеса ! Я, не колеблясь, в руки их взяла.На стол дубовый положила ветки, и вздрогнула от твердости холодной:на стол умершая легла моя душа.Она ко мне с цветами возвратилась.Как Божья воля. Как неотвратимость.
Я вирішила! Я не закохаюсь. Там болю не бува, де радості немає. Життя останок проживу без сліз. І -без душі? Не маю в ній потреби. Вона ж сміялася й співала того ранку і з вітром все хотіла політать! " Лети," - кажу. Полинула у небо,вселилась в птаха, в вітер, і в насіння.І згодом проросла бузком та маком, жасміном чистим, жовтими квітками, яких я навіть імені не знаю .Ось на порозі ти. Долоні простягнув, на них ті квіти,полум яно - жовті, а віти димом тануть в небі чистім. Я ,не вагаючись, те полум я взяла. На стіл поклала на твердий, дубовий, здригнулася :" Який же він холодний!"Те - нежива душа моя відчула, що квітами до мене повернулась.То - воля Божа. То - невідворотність.