Прошу авторів, зразки творчості яких буде представлено в книжці перекладів з російської на українську мову "Мантриця 2. Руді янголи", прочитати коротку анотацію та передмову до збірника і висловитися щодо їх змісту. Якщо комусь з Вас, друзі, така преамбула видасться неприйнятною повністю чи частково, - прошу написати мені про це в рецензії.
Книга здана у видавництво. Але в процесі коректури ще можна внести необхідні правки.
Вдячна буду, якщо відгукнуться й автори, що не беруть участі в цьому проекті.
АНОТАЦІЯ
"Проза.ру – сайт, що викликає і захват, і несприйняття. На величезному «дереві» інтернет-ресурсу, що розростається не щоденно, а щогодинно, зібралися настільки різноманітні автори, що єднає їх хіба одне – російська мова.
Авторів, представлених у книжці, упорядники цього збірника, як і попереднього – «Мантриця 1», вирішили об’єднати українською мовою – мовою, якою проситься до перекладу душа.
Збірник ілюстрований графічними роботами Іллі Бека та живописом і графікою Олесі Чмир.
На обкладинці використано роботу Олесі Чмир «Вежа».
*****************
ПЕРЕДМОВА
Коштовності з руди
«Изводишь
единого слова ради
тысячи тонн
словесной руды.
Но как
испепеляюще
слов этих жжение
рядом
с тлением
слова-сырца.
Эти слова
приводят в движение
тысячи лет
миллионов сердца».
Це Володимир Маяковський писав про російський літературний сайт Проза.ру.
Понад рік ми з Галиною Пагутяк вривалися-заглиблювалися в надра Прози. Згодом до нас долучилися й інші автори, що пишуть українською. Російську згадали на диво швидко – почали не тільки читати, а й перекладати й навіть самі писати російською. Наче й не було двадцятиліття вимушеного забування багатющого лексичного надбання зі світу спілкування й світу літератури.
Перші наші переклади творів російськомовних авторів розмістив на своєму сайті «Текст-контекст» (http://www.text-context.org.ua/) молодий львівський письменник Петро Яценко. Поступово додавалися все нові й нові імена російських колег у рубриці «З колекції російської прози».
У сайту Проза.ру – власні закони існування, рейтингів, оцінок вартісності того чи іншого твору. Тому не завжди «наші» автори є знаними на самому сайті, не всі вони однаково «зачитані» там, не кажучи про публікації на папері. Блиск і мішура інтернет-одноденок часто затьмарюють справжній талант. І все ж ми намагалися розгледіти коштовності в словесній руді порталу, знайомилися, листувалися з багатьма авторами, чиє письмо нам припало до душі, сколихнуло в ній зустрічну хвилю.
Та хвиль тих вже вчинився цілий океан. І було б геть не по-господарськи, образно кажучи, злити все це в каналізацію, не намагаючись видобути з промивних вод нашого «рудного промислу» різнобарвні самоцвіти-самородки. Нехай немає в них належної огранки, нехай зблискують вони поки що сором’язливо й не надто виразно, однак, маємо надію, що творчість цих авторів помітять видавництва і в Росії, і в Україні. Власне, ця книжка є дороговказом для видавців, у ній представлені різні вподобання трьох авторок-читачок прози – Галини Пагутяк, Василини Кордонець та мої. Хтось може закинути, що не репрезентуємо чоловічу точку зору на літературу. На це відповім словами своєї подруги: «А хто в цьому світі переважно читає? Жінки. А чоловіки переважно пишуть».
Нам подобається саме така проза. Маємо надію, що вона не залишить байдужими й тих, кому потрапить до рук цей збірник.
В першому розділі – переклади Галини Пагутяк. Другий розділ є добіркою творів авторів, які пишуть обома мовами і, як правило, перекладають себе самі.
Ірина Мадрига"
На знімку - робота Олесі Янгол "Вежа", яку використано для оформлення обкладинки книги.