В алеях білі сторожові песики,
Я оглядаю падаючі чисті каштани,
Якими захоплювався десь там Мілашевський.
От якби парк на блакитний був пофарбовАний!
Ультрамарину тремтіння на сірому асфальті!
Сірим шаром розпростерлася під ноги вулиця.
Нічні метелики золотих листів, бодай не
всохніть:
Столиця!
Туманні алеї та м'які руна,
Низькі хмари, смак венгерки прохолодної.
Шляхи: дивний дим, серця вагання.
О, Боже, який я голодний!
Між вже залежалими приблудними жоржинами
Римлянка-варшав'янка, як з хати Евандра,
Син солдата вітає, перегинаючись мов жердина,
На посинілім майдані сіро - Олександра.
За хвилину знов осінь і Новий Свят в туманах,
Вузька-вузька, стрічкою вулИця.
У камерному концерті заграють Баха.
Столиця - отож, столиця.
Де ж тут засадити всі свої квіти
Між Землевласницькою, Вороною, о вчителько.
Зачароване утікає від мене літо,
Обернувши на предмет марень перелітну касирку.
Що Тобі, Варшаво, тобі Віденський Двоже,
Зробив сіро-бурим, як ти вказав, годину,
Коли всі мої буйні думки і дозорчі
Спливли і самотності відкрили глибИну.
"Май" мій зелений десь в Києві між восьмирядкових віршів
Палаючих минув – бува смішив в Пікадорі.
Новогродецькій вулиці рів синяво-глухий
Інколи тільки з глибин наділяє жовтим зорі.
Розступіться, будинки, роз’їдтеся трамваї,
За третьомостом віадук прозорий та медовий.
З’їж мені очі, з вигляду сивий і лагідний.
Прямуючому крізь країни, що на диво одна однієї
розуміють мови.
.
Що ж ви підкажете, віщуни, мені на пам'ять?
Про дівчаток, що мріють про срібло еполет!
За мною ворота, переді мною нескінченні ворота,
Що відкриються на блакить, на синь, на фіолет!!...
Хай хтось павутиння пряжу одмотує,
Нехай живуть золотозапашні пальми, хай страуси існують,
Рожевий парус скатертини моря прасує,
Геть від мене все, що мужність тамує і пригноблює!
Геть, приязні: я хочу крові жахливих глибин,
Алхімікам закрити веселкові зірниці!
Про моря, моря, моря холод і згин –
І чорне піано гарячої сукровиці!
--------------------------------------------------------
Jaroslaw Iwaszkiewicz.Jesie; w Warszawie
W alejach bia;e obserwuj;c pieski,
Ogl;dam spadaj;ce chrupliwe kasztany,
Kt;rymi si; zachwyca; gdzie; tam Mi;aszewski.
Gdyby; park na b;;kitno by; pomalowany!
Ultramaryny dreszcze na szarym asfalcie!
Szaro si; podes;a;a pod stopy ulica.
;my z;otych li;ci, tylko si; nie spalcie:
Stolica!
Mgliste aleje i mi;kkie futerka,
Niskie ob;oki, smak w;gierki ch;odnej.
Chodniki: dziwna dym;w, serc rozterka.
O jaki; jestem g;odny!
Pomi;dzy ju; nadpsute zab;;kane dalie
Rzymianka-warszawianka, jak z chaty Ewandra,
Syn ;o;nierza wita, przeginaj;c tali;
Na posinia;ym placu szaro - Aleksandra.
Za chwil; znowu jesie; i Nowy ;wiat w mg;ach,
W;ska, w;ska, tasiemna ulica.
Kameralne koncerta grywa; b;dzie Bach.
Stolica - ha, stolica.
Gdzie; tu zasadzi; wszystkie swoje kwiaty
Mi;dzy Ziemia;sk;, Krucz; a belferk;,
Zaczarowane uciekaj;c lato
Zakl;;o w przedmiot marze; przelotn; kasjerk;.
C;;em Ci, o Warszawo, ty Wiede;ski Dworcze,
Uczyni; szarobury, ;e; wskaza; godzin;,
Gdy wszystkie moje my;li bujne i dozorcze
Sp;yn;;y i samotn; odkry;y g;;bin;.
"Maj" si; m;j gdzie; w Kijowie mi;dzy Oktostychy
P;on;cy wyda; - zasi; ;mieszy; w Picadorze.
Nowogrodzkiej ulicy r;w sinawo-cichy
Czasami tylko w g;;bi daje ;;;te zorze.
Rozst;pcie si;, o domy, rozjed;cie, tramwaje,
Przez trzeciomostu wiadukt przejrzysty i miodny.
Zejd; mi z oczu, widoku siwy i ;agodny.
D;;;cemu przez dziwnie pojmowane kraje.
C;; wy mi poradzicie, na pomnikach wieszcze?
O dziewczynki, marz;ce o srebrnej epolet!
Za mn; wrota, przede mn; niesko;czone wrota
Otworz; si; na b;;kit, na sino;;, na fiolet!!...
Niech si; raz przecie ;miga z paj;czyn odmota,
Niech palmy z;otowonne, niech obudzi strusie,
R;;owy ;agiel wznieci na morza obrusie,
Precz mi wszystko, co m;stwo tamuje i gn;bi!
Precz, przyja;ni: ja w krwi chc; przepa;cist; g;;b
Izochimen;w zamkn;; t;czowe widoki!
O morza, morza, morza zi;b -
I czarna piano gor;cej posoki!