Іван ФРАНКО
Другий жмуток 4
Ой ти, дівчИно, з горіха зерня,
Чом твоє серденько колюче терня?
Чом твої Устонька - тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
І чом твій усміх - для мене скрута,
Серце бентежить, як буря люта?
ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видАючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.