Досліджуючи українські прізвища, натрапив на цікаву тему міграції імені/прізвиська через топонім у прізвище. Відомо, що численні українські топоніми, отримали свої назви від імен або прізвиськ їх засновників. В часи активного утворення прізвищ ці топоніми мало не в повному обсязі дали відтопонімічні прізвища. Нагадаю, що маркерами українських відтопонімічних прізвищ є -ський/-цький та -ець/єць.
Візьмімо для прикладу топоніми, села та містечка України, чиї назви походять від імен та прізвиськ/прізвищ їх засновників:
• Антон – Антонівка;
• Жванець – Жванець;
• Іван – Іванівка;
• Клочко – Клочківка;
• Коваль – Ковалівка;
• Мак – Маківка;
• Маковець – Маковецьке;
• Мельник – Мельники
• Миколай – Миколаївка
• Мирон – Миронівка;
• Моринець – Моринці;
• Мотовило – Мотовилівка;
• Половець – Половецьке;
• Пугач – Пугачівка;
• Роман – Романівка;
• Савинець – Савинці;
• Сулима – Сулимівка;
• Томило – Томилівка;
• Троцько – Троцьке;
В часи, коли українська та польська шляхта почала отримувати в наділи села та містечка нинішньої України від цих топонімів утворилися прізвища з маркерами –ский(а)/-цький(а). Наприкінці 18 століття в період перепису та паспортизації єврейської людності в Російській Імпарії багато з цих топонімів дали євреям, що мешкали в них точно такі ж прізвища:
• Антонівка – Антон(о)івський ;
• Жванець – Жванецький
• Іванівка – Івановський;
• Клочківка - Клочковський;
• Ковалівка – Ковалевський;
• Маківка - Маковський;
• Маковецьке – Маковецький;
• Мельники – Мельницький;
• Миколаївка – Миколаєвський;
• Миронівка - Мироновський;
• Моринці - Моринецький;
• Мотовилівка - Мотовилівський;
• Пугачівка - Пугачівський;
• Половецьке – Половецький;
• Романівка - Романовський;
• Савинці - Савинецький;
• Сулимівка - Сулимівський;
• Томилівка - Томиливський;
• Троцьке - Троцький;
Цікавим видаються випадки, коли топонім дає прізвище або прізвисько людині, яка в свою чергу стає засновником іншого населеного пункту, який в свою чергу стає джерелом відтопонімічного прізвища. Ось такий ланцюжок перетворень зафіксований: хутір Морин, що утворився від імені-оберега Мор дав прізвище Моринець, від нього утворилося село Моринці, а вже від цього топоніма утворилося прізвище Моринецький. Або інший випадок: Глоба – Глобине – Глобинець – Глобинці – Глобинецький. В цю ж схему вписується ще кілька ланцюжків:
• Сава – Савин – Савинець – Савинці – Савинецький;
• Мак – Маків – Маковець – Маковецьке – Маковецький.
Слід зазначити, що в останньому випадку прізвище Маковецький може утворитися як від назви хутора Маковець так і від назви села Маковецьке.
І на завершення цього коротенького нарису з української ономастики, хотілося б зупинитися на проблемах омонімії відтопонімічних прізвищ та їх «національності». Справа в тім, що прізвища з маркерами -ський/-цький могли бути утворені як на території нинішньої України, так і Польші, Білорусії, Росії, Болгарії, Сербії, Македонії та Хорватії. Якщо назви топонімів в цих країнах співпадають важко встановити без генеалогічного дослідження звідкіля походять ті чи інші носії прізвища, що однаково звучить в різних слов’янських країнах. Що ж до «національної належності» того чи іншого відтопонімічного прізвища, то тут все простіше. Якщо топонім з унікальною назвою родом з України, Білорусі, Польші і т.д, то відповідне прізвище треба вважати українським, білоруським, польським. Стверджувати, що прізвище Жванецький - єврейське на тій підставі, що його носії – євреї, не є правильним. У цього прізвища можуть бути носії українці, поляки та росіяни, але приписане це прізвище до українського топоніма Жванець, отже воно – українське.