Рецензия на «Самое, самое...» (Веруня)
Трішечки не співпадає за сезоном, але такий збіг по роздумам, що я
не втрималась і даю таку відповідь:
Тугою з неба лине пісня клекітна,
І хмарами вкривається блакить –
У вирій відлітають гуси-лебіді,
З собою забираючи роки.
Летять над світом різними дорогами,
Летять за сонцем в пошуках весни –
Їх наздогнати можуть тільки спогади,
Їх повернути можуть тільки сни.
В долонях я зігрію біле пір'ячко,
Що впало з лебединого крила,
І всім довкола посміхнеться дівчинка,
Що з давнього минулого прийшла...
Посміхнемося, дівчинко? А там, хай йому грець, які то наші роки!
Цілую,
Татьяна Столяренко-Малярчук 24.06.2010 13:51 •