Іван ФРАНКО
Перший жмуток 18
Ти плачеш. Сліз гірких потоки
На твОйому лиці блідому
Лишають слід свій - не глибокий,
Та замітнИй вже оку мому.
Ти плачеш. Ти, що відіпхнула
Любов мою, як сиротину,
Тепер надармо просиш, ловиш
Любови хоч би крапелину.
Твоєю дивною красою
Надармо всіх маниш ти к собі:
Се труп убитої любови
Не допуска любови к тобі.
І марно линуть, марно гинуть
Літа найкращі, молодії!
Ти пам"ятник живий, небого,
На гробі власної надії.
Фотокомпозиція Ірини Мадриги.