Перевод с украинского
http://proza.ru/2010/05/20/1513
…замри в житейской суете на миг,
глянь:
день за днём
неспешно отлетает;
неотвратимо вечность
отбирает
всё,
что волнует и в душе болит;
банально,
знаю,
а душа щемит,
и будней хлопоты
так сердце ранят,
а я
спасаюсь словом,
мой любимый,
ужели и оно в мгновении сгорит…
***
…спинись в життєвій суєті на мить
бач
день за днем
повільно відлітає
невідворотна вічність
поглинає
усе
що нас хвилює і болить
банально
звісно
та ж душа щемить
буденні клопоти
серця нам зранять
а я
рятуюсь словом
мій коханий
невже й воно в минущості згорить
***
Василина Иванина. О счастье http://proza.ru/2010/06/05/58
Перевод с украинского
Белые акации будут цвести
в лунные страстные ночи.
(В. Сосюра)
Хоть женщина и небо -
понятия несовместимые…
(С. Татчин)
Уже темнеет. И студёный ветер
Забился в щёлку, там совсем затих.
Весна капризна. Но ведь будет лето.
И я, твоею нежностью согрета,
плыву сквозь дым акаций золотых.
Вновь страстными волнами чудно плещет
медовый май.
Нырнёшь поглубже в море волн тугих –
и ввысь. Глаза в глаза.
И сердце в сердце. Снова пылкой ночью
плыву сквозь дым акаций золотых…
***
..............Білі акації будуть цвісти
в місячні ночі жагучі...(В. Сосюра)
..............Хоча жінки і небо –
різні речі...(С. Татчин)
.................................
Вже сутеніє. І студений вітер
нарешті вгамувався і притих.
Весна примхлива. Та невдовзі – літо.
І я, твоєю ніжністю зігріта,
пливу крізь дим акацій золотих.
І пристрасними хвилями хлюпоче
медовий травень.
Поринаєш в них–
й злітаєш у високість. Очі в очі.
І серце в серце. І в жагучі ночі
пливу крізь дим акацій золотих…
***
Это лишь воспоминание,
мартовское вспоминание…
…возьмите меня на крылышки,
да и унесите…
(Из сказки)
Белые молнии снега
упали на чёрные ветви.
Чёрные молнии боли
мечутся в белой палате.
Не удержать мне никак
крыло журавля,
и синицу из горсти
не хочется отпускать.
…А за окном темнеет.
То серым пеплом мгла
чёрное света пожарище
до осколочка всё подмела…
…
И на стыках галактик
свищет разбитое время.
Острые осколки созвездий
чёрно-белым огнём прожигают.
Свет мигает, расплывается,
кружится (о дикий вальс!)
…Забываю себя, забываю всё, забываю…
Где же перо жар-птицы,
что ярым огнём озарит
эту весну, этот вечер,
и этот раненый миг?…
Це тiльки спогад, березневий спогад
Василина Иванина
…візьміть мене на крилята
та й понесіть…
Із казки
..................
Білі блискавки снігу
упали на чорне гілля.
Чорні блискавки болю
шугають у білій палаті.
І не втриматись вже аж ніяк
на крилі журавля,
І синицю зі жмені
не хочеться ще відпускати.
…За вікном сутеніє,
і попелом сірим імла
Чорне згарище світла
старанно ущент замела…
.................
І на стиках галактик
аж свистить пошматований час.
Гострі скалки сузір’їв
чорно-білим вогнем пропікають.
Світ мигтить, розпливається, крутиться
(о дикий вальс!).
…Забуваю себе, забуваю усе, забуваю…
Де ж пір’їнка жар-птиці,
що ярим вогнем озорить
Цю весну, і цей вечір,
і цю збасаманену мить?…