Іван ФРАНКО
Перший жмуток 6
Так, ти одна моя правдивая любов,
Та, що не суджено в життю їй вдовольниться;
Ти найтайніший пОрив той, що бурить кров,
Підносить грудь, та ба - ніколи не сповнИться.
Ти той найкращий спів, що в час вітхнЕння сниться,
Та ще ніколи слів для себе не знайшов;
Ти славний подвиг той, що я б на нього йшов.
Коб віра сильная й могучая десниця.
Як згублену любов, несповнене бажання,
Невиспіваний спів, геройське поривання,
Як все найвищее, чим душу я кормлю,
Як той огонь, що враз і гріє, й пожирає,
Як смерть, що забива й від мук ослобоняє, -
От так, красавице, і я тебе люблю.