Білява, худорлява, струнка. Часом мені здається, що ти кохаєш її більше за мене. Ти кидаєш мою руку, аби торкнутися до неї.
Вона завжди поруч із тобою. Ти їж час, коли не можеш її поцілувати та торкнутися. Стаєш дратівливим, швидким, нервовим та нестерпним.
Кричиш на мене, не думаєш ні про що, окрім неї. Точніше, де вона, коли її немає поруч із тобою.
Гидотне відчуття провини виникає у тілі, душі. Душить серце, коли я намагаюся заперечити тобі її так часто цілувати. І твій погляд, сповнений докору, ранить мене у найглибші шматочки моєї душі, сутності.
І я більше не можу тобі заперечувати тримати її, цілувати.
Бо кохаю тебе більше за життя. І якщо тобі комфортніше, коли ти торкаєшся її, нехай буде так.
Тому що кохаю тебе. І можу пробачити тобі її.
Хоча вона має нестерпний запах і здирає шар за шаром надію на твоє майбутнє. Як вода, вона точить непіддатливий камінь твого психічного і фізичного здоров*я.
Я хвилююсь за тебе.
Я благаю тебе, не дивись на мене із німим докором, коли я прошу тебе почекати хоча б п*ятнадцять хвилин, перш ніж узяти другу цигарку…
Подумай трохи про майбутнє.
Наше майбутнє.
Тому що знай
Я кохаю тебе.
Більш за життя.