***

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
                Лина Костенко
 --------------------------------------------

Моя любовь! Вот я перед тобою,
Возьми же в свои праведные сны.
Свободной лишь бери, а не рабою,
Не обмани и крыл не отними!
Не допусти, что б свет сошелся клином,
Понять пытайся то, чем я живу.
И подари над трактом тополиным
Лишь тяжесть солнца, словно булаву.
Не дай ты мне погрязнуть в мелочах,
Не разменяй на кочки ты дорог,
А то юлой завертятся в гробах
И прадеды от тех моих тревог…
Ведь их судьбы печальный поворот,
Как и моей… исполнен был любовью,
Они не брали женщину с собою,
Те шли, держаcь за стремя до ворот,
А там, а там… Жестокий грохот боя
И звон меча до третьей до весны…
Моя любовь! Вот я перед тобою.
Возьми же в свои праведные сны.