ілюстрація до прислів"я "Хочеш як краще, а виходить як завжди"))
Працюю в невеличкому офісі. Помічником керівника.На роботі все нормально. Але..Приїхали партнери-німці, і прискіпливо спостерігають за нашою роботою. Всі намагаються показати себе з якнайкращої сторони. Хтось затримується на роботі допізна, хтось пригощає кавою, хтось розвавжає анекдотами..Оскільки затриматись на роботі я не можу (скоріше не хочу), бо додому мене підвозить колега з роботи, що економить час і гроші, то вирішила зробити хід конем – прийти на роботу раніше (мій робочий день починається о 9 ранку, а я вирішила прийти десь на 8-30). Зранку встала раніше, зробила зачіску, мейк-ап, одягла коротку спідничку і високі чобітки на 10-см метрових підборах. Вийшла на зупинку о 8-й ранку, (але не на ту, що завжди), зайшла в автобус. Попередньо прочитала що їде він до м. Святошин через Жмеринську вулицю. Перепитала водія чи справді він проїздить Жмеринську. Автобус був пустий – (я і ще одна жіночка), водій кивнув – звісно проїжджаєм. Поїхали. По пейзажу за вікном інколи впізнавала знайомі картинки, уважно стежила за зміною вулиць і їх нумерацією. Коли побачила вивіску на будівлі Жмеринська 1\11, в голові проскочила думка – треба вийти, але...Промайнула ще одна – може під»їдемо зрештою ближче? Автобус повернув і поїхав у зовсім протилежному напрямку. «Ну, ок, - подумала я, - час ще є, одна зупинка – це не багато, прогуляюсь)). Вийшла, роззирнулась – пейзаж зовсім незнайомий. Ну не те, щоб абсолютно, але ...потроху починаю впадати в паніку. Котра година? 8-30 Гм...Раніше не вийшло...Питаюсь у перехожих, як далеко до Жмеринської, 10? Ого, дівчино, вам ще й ти і йти. З півгодини певно, і все вздовж лісу)). І шо ж робити? Мушу йти. Ну, що вам сказати? Високі підбори, коротка спідничка і впевнений крок по калюжам...Асфальтової доріжки нема..Зупинилось авто:
–Дєвушка, а вам куда?
– На роботу!
–А я думал, вы уже..)) Куда вас подкинуть?
–Спасибі, я сама! – ( з дитинства мама вчили до чужих авто не сідати)
Топаю далі, вже жарко, і незручно, і настрій препаскудний. Ото прийшла раніше, от ужеж, від дурної голови ноги страждають. Друге «я» тихенько шепче, ну й нічого страшного, - зате прогулялась перед роботою, корисно ж для здоров»я, і маршрут 90-го автобуса будеш знати. З такими думками, рівно о 9-й ранку я увійшла до свого офісу))