Промокла під дощем до ниточки, а плаття
Вже тіло не схова, що змокло і тремтить,
До тебе я прийшла, зігрій, пали багаття,
Нехай іскриться ніч, а з нею кожна мить.
Я йшла крізь дощ і час, і крізь густі тумани
Розплетена давно потріпана коса
Ти зовсім не такий, як в мріях... Це омана,
Чи, може, то твоя вже змилася краса?
Ми сіяли туман і чаклували хмари,
Гойдалися зірки в калинових гілках,
Чи справді так було, чи може то примара?
Лишився тільки блиск у лагідних очах.