(Вольный перевод с украинского. Из Бориса Олейника)
Настанет день, когда навек спокоен,
Среди звенящей мирной тишины,
Он унесётся ввысь – последний воин
Великой необъявленной войны.
На Высший суд солдат предстанет смело,
Как будто бой последний предстоит.
А из его осколков застарелых
Прольётся свет. И небо озарит.
Апостол Пётр, тем светом зачарован,
Поднимет взор к просторам вышины
И удивлённо спросит: «Боже, кто он?»
А Бог ответит: «Он – последний воин
Великой необъявленной войны.
Открой ему врата! И пусть в награду
Получит Рай сей грешный сын земной.
Он на Земле познал все муки ада,
И потому он свят передо Мной!»
Последний залп взорвётся над погостом
И, прогремев сквозь неба бирюзу,
Весь мир пронзит такой печалью острой,
Что даже Камнем прозванный апостол
Не сдержит набежавшую слезу.
--------------------------------------
Оригинальное стихотворение
Борис Олійник. ОСТАННІЙ
Настане день
скорботи світової —
І попливе у лодії труни
За вічний круг і пруг
Останній Воїн
Великої, Священної війни.
Душа солдата в потойсвітнім краї
Повільно рушить на суворий звіт,
І від осколків давніх
перед раєм
Дуга безпеки заячить у світ.
І сам Петро,
зачудування повен
З небаченої досі дивини,
У Всеблагого запитає:
— Хто він?
І Бог відкаже:
— Се — Останній Воїн
Великої, Священної війни.
Ти відчини Йому ворота,
Петре,
І — грішного — до раю запроси:
Він на землі зазнав такого пекла,
Що Я Його простив
на всі часи!
…Останній залп прониже тишу гостро.
І в щемну мить,
як сироти в сльоту,
Таку печаль відчують час і простір,
Що навіть кутий з каменю
Апостол
Ледь стримає за вією сльозу.