"Наш народ терплячий дуже
Кажу щиро тобі друже
Лиш тому пани жирують
На окроп ні як не дують
Що забули тих царів
Що сховав лісовий рів
Бо забули крові ріки
Ті, що були в давні віки.
Ті, що були лиш учора
Лиш тому оця вся свора
Рве на клаптики нород...
...Але він, не все урод!
Хай зал"ють побільше сала
Там де було його мало
Ми, здіймемо їх на вила
Щоб цвіла держава мила
Щоб цвіла сімья, оселя...
Чуєш? Крикнув козак:- "Гелля!
Повставайте, час настав
Вурдалак-панок достав."