та чи потрiбно то було iй?

Мира Мора
Він дарував їй оберемки солодощів, котрі пазлами складалися в кольорові слова 
маленьких конвертиків та пахучих квітів.
Малював фіолетові ранки у танці з густим напоєм новенької кавоварки спеціалізованої кав'ярні центральної вулиці.
Приносив хліб.
Купував воду.
Обіцяв «високо в гори» та «глибоко в море» , надаючи беззаперечні факти дотримання своїх обіцянок.
Чистив взуття та смажив яєчню на сніданок.
Перетворювався щоранку з маленького хлопчика на дорослого чоловіка,
А щоночі з того ж дорослого чоловіка на романтичного хлопчика.
Мазав зіниці блиском та вуста медом.
Був воякою  за контрактом та посланцем доброї волі за бажанням.
Ходив до храму,
Падав у світлій спальні на коліна.
Показував слізні кришталики на долонях та ходив за порадою до лікарні.
Любив маму.
Любив її.
Показував зорі та  запинав вікно ковдрою при повному місяці.
Малював піском по вірі.
Відкривав очі.
Її
та змінював думки
Свої
Народжувався на зустріч і обіцяв не вмирати.
Чекав без нагоди. Вірив по суті.
Приносив ліки.
Знайомив з батьками.
Цікавився внутрішнім миром та зовнішнім настроєм.
Супроводжував всі свята маленькими пакуночками з прикрасами.
Приносив від мами смажену курку.

та чи потрібно то було їй ?