Твоє небо насичене багряним смутком ранньої осені.Смуга палаючого обрію відзеркалюється в очах дрібними іскрами й грає на щоках відблиском останнього спалаху.
Ти пахнеш осіннім лісом,із терпкими нотками хвої,ледь зів’ялим жовтим дубовим листям,холодком вечірньої роси в кущах бузини.Вуста твої на смак теж геть осінні й тривкі,неначе пристрасть тепла подарувала їм стиглий і духмяний свій спогад.
Я люблю твоє волосся,що в’ється мов хміль.Люблю гратися ним і цілувати,щоразу дужче хміліючи,пити запах дощу і золотавих хвиль,що їх вітер здіймає,пустуючи у верхівках берез.Навкруги жовкне і мружиться,відлунює й мерехтить на всі теплі кольори по-осінньому ласкавий світ.На споді його зелених очей ще стільки тепла - невтіленого й настояного,наче гроно винограду під дахом нескінченного,щоразу нового у своїй різнобарвності дня.
Шукати тебе у відблиску світла чи йти блукати у затишок прохолодних,вільжистих озер…Ловити на долоні візерунки летючого павутиння або споглядати,як лягає навскоси смуга післяполудневої тіні…
Спокій котиться синім простором неба,щоб затриматися на споді єства ледь помітним смутком.Десь глибоко всередині думок і чуттів осінь вже грає свої чудові вальси - легкі й таємничі.Вона говорить,що я ,мабуть,вигадала тебе, такого схожого на цей затишний прозорий день.І я,мабуть, таки погоджуюся…
Ти існуєш у різних вимірах моїх осінніх мрій і спогадів.Та ти так само відчутний,як вітер,як запах спаленого сонцем листя,як крапелька вранішньої, прохолодної роси,що стікає по скроні на щоку пристрастної коханки-Осені і блищить всіма кольрами веселки.
Поцілуй ту мимовільну сльозу й тиху усмішку,що живе на вустах.Напийся журби й просвітлення, наповнись Нею по вінця своєї душі і ти станеш справжнім,вже не вигаданим: сонцем і повітрям,небом і птахом у швидкоплині жовтогарячого життя.Ти станеш героєм моєї осінньої Казки,яка закружляє нас і понесе у вихорі Бабиного літа туди,де нескінченність тепла зігріває завмерле серце,де грає чудова музика,де срібний дзвін зливається із поцілунком і бринить,наповнюючи нас радістю таємничого Чуття.
12.09.07