***

Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!

Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса – і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.

Чи, може, в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене?
                Лина Костенко
-----------------------------------------

Я знать хочу, ты любишь ли меня,
Иль это сон, который уж не сниться?
Иль Ад Судьбы моей, мечтой маня…
Иль тайна, ставшая моей темницей?!
Отдашь ли душу, милый, за меня
Иль разменяешь суетно и мелко?
Лишь красотой тебя к себе маня,
Я в душу заглянула мельком…
Быть может в том калейдоскопе лет,
Где все так суетно, обычно, повседневно
Ты просто мне оглянешься во след,
Сны обо мне любя свои,  наверно?