Ні пари з вуст!Мовчи!Завмри!Ти чуєш дикий хруст?
Кістки ламаються як хмиз...Думки на друзки розбиваються...
Чуття, та що чуття, без каяття кати вмирають...
Їх падлюче місце на довго не лишається пустим
"Таке життя" - шепоче схиблена підлота на кухнях за борщем пісним.
Без каяття, без совісті та честі кіптять се небо посполиті з володарем своїм
навіки злиті у поцілунку слинявім Іуди. Такі от люди - насельники степів безкраїх,
поплічники катів...У зграї збиваються їх діти та набігають на міста...
То ж правди нікуди подіти - країна помира...
***
Пуста стоїть церківка натовпом набита, з попом, що ходить на роботу.
"Хто ти?"- питає він Месію, що на часину завітав у Батьків Дім.
"Хто, ти? Тебе ніхто не кликав, ти заважаєш править службу!
Ходи звідсіль, поки свячену сіль тобі на рани не насипав!
Іди хутчіш, Тебе сюди не звав ніхто!"- Отак бурчить той піп Пихто
староболгарською, Месію штурхаючи з Храму. Щопятниці і щонеділі
з року в рік...
2004-2007
© Святослав Синявський