Здавалась вічністю зима –
Мури, фортеці будувала,
Розкуштувавши влади смак,
Своїх позицій не здавала.
Крутила білу заметіль,
Морозу підсипала злість
І не помітила, що їй
Вже залишилась тільки мить.
Світанок дощиком рясним
Все навкруги мерщій розбудить –
Під теплим подихом весни
Зими розтрощиться споруда.
Розтануть вщент і сніг і лід ,
Земля під сонцем запарує,
І оберігом первоцвіт
Життя з любов’ю подарує.