Українська жінка (нашим леліткам, нашим амазонкам, нашим Жінкам)
Історія України звісно показує нам різноманітні випадки, копнемо глибше і побачимо, що традиційна слов’янська жінка зовсім не така як образ жінки який нам кожного дня вплавляють в мізки…
В Україні жінки дуже рідко брали на себе роль рабині, саме українська жінка також брала до рук зброю, коли потрібно рятувати сім’ю, саме українська жінка часто була вірною до смерті, вірною будь-чому: коханню земному, коханню небесному, коханій землі, коханій вірі…. коханню…. я вже промовчу про всі її внутрішньо-сімейні здібності…
Я не хочу сказати, що на Україні жінки беруть роль чоловіка, зовсім ні, напроти українська жінка просто сильна, талановита і відверта.
Ще в древні часи волхвині часто зустрічаються поруч з волхвами, мольфарки з мольфарами… Князь часто радився з Своєю Жінкою про свої плани… Я не кажу, що в інших країнах гірше або ліпше, зараз я кажу лише про українську жінку.
Жінка наших ланів, наших степів, полонин, гір…. Ти сильна, та хто здатен виміряти глибину твоїх сліз і відчаю… “Твої подвиги, всі численні прояви твоєї людяності, і доброти, і людської гідності, і страшної сили, твого терпіння ми зберемо, як дорогі скарби, і возвеличимо в мистецтві нашої історії - історії визволителів людства”. Останнім часом в нашій історії і справді з’являється багато рабинь, та як і раніше є багацько амазонок. Та вже на нашій землі живуть жінки, яких не можна класифікувати н,і як рабиня, ні як амазонка, це дещо зовсім інше … іншими словами це і є справжня Жінка, і жінка хоче бути Жінкою, що є відмінним, але все-таки рівноправним союзником мужчини в боротьбі за життя. Українська жінка - це не щось одне, вона - це і сила, і пристрасть, і почуття, і самопожертва, і самоствердження, це її ніжність і мужність водночас. Нашим жінкам мало не поклонялися…. всі жінки чудові, і в кожній щось своє, та в образі Української Жінки бачу щось таки неповторне… І Лев Толстой, і багато інших, і Чайковський поклонялися таким… останній поклав в історію вже багатьом відомий випадок, коли підніс Заньковецькій вінок з написом “Безсмертній від смертного”.
Та перечитуючи історії життя, кохання, дружби різних постатей в Україні, та землях поряд… яке ж все-таки різне воно… раніш я думала що почуття, думка, мораль…. воно і в Африці так… хоча в Африці зовсім не так… та ми ж не про те… Таки інша вона, ця Українська Жінка… як же вона різниться від тих… і не скажу вам - то генетично чи психологічна, але то факт. От тільки вона все старається вберегти, зберегти, вона… Берегиня, чому ж люди не розуміють, що і її треба зберегти…
“Я плакала з дощем, то ще трішечки, зовсіма трішечки і більш не плачу. Ви ж бо мене навчили, що все світове минає, може й це мене”.