Немного из Павла Глазового 7

Татьяна Столяренко-Малярчук
УНИКАЛЬНЫЙ МУЖ   

Говорит жена о муже: И пеку я и варю,
Мою пол, вяжу, стираю, да еще и шью.
Он с работы, как пришел, сразу влез в пижаму
Клюет носом на диване, пролежал там яму.
А свекровь своей невестке отвечает тихо: -
Не цепляйся ты к нему, не накликай лиха.
Слава Богу, он домой мчится каждый вечер,
Не блуждает по пивнушкам и не скачет в гречку, 
Ничего и знать не знает без семьи своей,
И таких ведь скоро будут выставлять в музей… 

УНІКАЛЬНИЙ ЧОЛОВІК

Лає жінка чоловіка: — Я варю, і шию,
І підлоги натираю, і каструлі мию,
Він же вернеться з роботи, влізе у піжаму
І куняє на дивані, вже пролежав яму.
А свекруха до невістки промовляє тихо:
— Не чіпляйся ти до нього, буде тобі лихо.
Хвали бога, що сидить він в рідному гніздечку,
Не блукає по пивничках і не скаче в гречку,
І нічого знать не хоче, крім сім'ї своєї.
Таких'скоро виставляти будуть у музеї.

Продолжение  http://www.proza.ru/2010/03/05/907