***

Ніяк не знайду спокою,
Коли душу ставлять на палю,
Коли живеться напівлюбов’ю,
Мов обірвані струни старого роялю,
Коли в сонячний день – туманна невідь,
І буває зле, як гострий біль від
Тупої бритви,
І йду, як Каїн, на сповідь,-
Бо винна я Богу кожний
День по молитві.