***

Осінній день, а небо синє-синє,
Холодний світ і листопадовоосінній,
Зійшлися кольори і радості й печалі,
Небесний синій з сонцем і голий – жалю.
Цей голий колір дерева стоїть переді мною,
Він так мені пасує, бо це - мій колір болю,
Але від сорому не червонію – блідну,
Невже і я, як листя, зникну так безслідно?

Мій голий колір дерева, душа оголено-розхристана,
Невже і є оце - проста маленька істина?