Намагаюся записувати коливання своїх думок та почуттів і заздрю осцилографам, кардіографам та іншим -графам.
Просто не встигаю, не кажучи вже про точність відображення амплітуд і частот. І навіть не впевнена,що буду в змозі розшифрувати запис і на його основі поставити діагноз. Хоча останній і без того зрозумілий -
б о ж е в і л л я.
Адже тільки навіжений може довірити те, від чого залежить все життя, іншій людині. І лише така божевільна, як я, спроможна довірити це незнайомій людині.
Так, діагноз очевидний. Та чи варто робити якісь записи?
Для чого? Для історії?
Медиків такі випадки не цікавлять. Інших теж.
Це взагалі нецікаво.
Це - безглуздо. І треба поставити крапку.
Останню.
Але не можу.
Чи відвертіше сказати "не хочу"?
ПЕРЕВОД НА РУССКИЙ (как всегда для моих садистов)
Пытаюсь записывать колебания своих мыслей и чувств и завидую осциллографам, кардиографам и прочим -графам.
Просто не успеваю, не говоря уже о точности отображения амплитуд и частот. И даже не уверена, буду ли в состоянии расшифровать запись и не ее основе поставить диагноз. Хотя последний и без того понятен -
б е з у м и е.
Ведь только сумасшедший может доверить то, от чего зависит вся жизнь, другому человеку. И только такая безумная, как я, способна доверить это незнакомому человеку.
Да, диагноз очевиден. Да и стоит ли делать какие-либо записи?
Для чего? Для истории?
Медиков такие случаи не интересуют. Других тоже.
Это вообще неинтересно.
Это - бессмысленно. И нужно поставить точку.
Последнюю.
Но не могу.
Или откровенней говоря "не хочу"?