VІІ. КОЗАК.
…Бог щедро нагородив Україну – благодатним кліматом, родючими чорноземами, талановитим козацьким народом! Та на жаль, століття життя між сходом та заходом, між північчю та півднем виробили в нас лиху рису – ми думаємо одне, говоримо друге, робимо третє, а виходить – четверте; й ця риса заважає нам бути щасливими у своїй країні!
Козаки! Є багато шляхів стати здоровими, багатими, знаними, але є лише один шлях стати щасливими – треба сумлінно жити за Божими законами, за Козацьким кодексом честі, що викладається такими простими словами: «Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!» Живіть так, козаки, Божої науки не цурайтеся й покажіть, що ми – козацького роду! І хай Бог нам допоможе! Слава Україні! Слава козакам!
16. Січень – березень 2009. Пропозиції. Концепція розвитку Задністрового козацтва. Хронологія розвитку Задністрового козацтва. Книги про козацтво Задністров’я. Козацький навчальний заклад. Завдання Задністрового козацтва. Тарасова Адамівка.
ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩАННЯ РОБОТИ В ОРГАНІЗАЦІЯХ
УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
Звернувся з пропозиціями щодо покращання роботи в організаціях Українського козацтва до гетьманів Українського козацтва: західної гілки – І.Варданця, східної гілки – М.Пантелюка.
СУЧАСНИЙ СТАН КОЗАЦТВА МЕЖИРІЧЧЯ ДУНАЙ-ДНІСТРО.
Проблеми становлення Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі були пов’язані з розмитістю дійсних пріоритетів козацького відродження, руйнацією родових козацьких зв’язків та втратою традиційного середовища. Незважаючи на це, протягом 1992-2009 рр. місцеві козаки зробили достойний вклад у справу реального втілення козацької ідеї в суспільстві. Створена Концепція розвитку Задністрового козацтва.
Друкувалися та друкуються козацькі газети (редактор генерал-осавул УК В.Тимофєєв): „Козацький вісник” (1991-1998), „Козак” (1998-2001), „Річ про Адамівську Січ” (2001-2003), „Річ про Буджацьку Січ” (2004-2006), „Річ про Січ” (2007), „Козацтво Задністров’я” (2008), „Козак Задністров’я” (з 2009), регіональна газета козаків межиріччя Дунай-Дністро „СІЧ” (з 2008 року). Видано багато книг.
Працювали й працюють в сучасному Задністров’ї:
козацькі організації – Задністрове земляцтво Всесвітньої спілки козаків (останній отаман - покійний козацький полковник М.Слєпухін), Буджацька Січове козацьке військо УК (отаман – генерал-хорунжий УК М.Скляренко), Білгород-Дністровська паланка УК (отаман – полковник УК Л.Городецький), Білгород-Дністровський Кіш УК (отаман – полковник УК В.Гавриленко), Окружний полк ім. П.Орлика УК (отаман – полковник УК М.Врублевський), Окремий курінь ім. С.Білого УК (отаман – полковник УК П.Городниченко), курінь Війська Запорозького (отаман – полковник ЗСУ М.Возний), районове товариство УКЗ УК (отаман – полковник УК В.Білоус), жіноча громада УК (керівник Л.Горлачова), Задністрова Січ УК (отаман – генерал-осавул УК В.Тимофєєв), військово-спортивний клуб «Патріот» (керівник полковник УК В.Гавриленко), клуб «Козачка» (с. Петрівка), Кілійський районний осередок Соборного Козацтва України (А.Палій), Ізмаїльський районний осередок Придунайсько-Ізмаїльського козацького товариства (Ю.Закіров), Ізмаїльський міський курінь „Наливайко” (А.Гриченко), Ізмаїльська паланка МГО Козацтво Запорозьке (М.Підопригора), Саратське районне козацьке товариство ЧКВ ВГО УК (С.Іванов), Татарбунарське районне товариство ЧКЗ УК (О.Гусаренко);
козацькі художні колективи – духовий оркестр (керівник сотник УК С.Радченко), хор української народної пісні «Мрія» (керівник – полковник УК І.Зорило), ансамбль української народної музики «Веселка» (керівник - полковник УК М.Нікіруй), ансамбль української народної музики «Гроно» та гурт «Русичи» (керівник – осавул УК Б.Нікіруй), народна хорова капела – пошуково-дослідницький фольклористичний гурт «Алкалія» Будинку культури с. Старокозаче (керівник – В.Вареник);
навчальні заклади, що працювали та працюють в напрямку козацького виховання – Білгород-Дністровське училище Південноукраїнського державного педагогічного університету (викладачі – В.Юрченко, В.Лобанова, О.Виштак, І.Головань), Старокозацька та Молозька школи (військовий керівник І.Лісіцин, вчитель Ю.Щербина), Випаснянська №1 школа (військовий керівник В.Гавриленко), Випаснянська №2 школа (військовий керівник А.Кривенко), Вигінська школа (колишній директор В.Біленко, учитель фізичної культури А.Берлізов, директор О.Вдовиченко, учитель фізичної культури М.Поліщук), Долинівська школа (директор Т.Тома, завуч М.Долгошеєнко, педагог-організатор Т.Молчанова), Турлацька школа (директор Т.Тодорова, вчитель В.Чумаченко), Адамівська школа (директор В.Вронська, завуч П.Лавриненко, педагог-організатор В.Гриценко), Салганська школа (директор Ю.Назарук, завуч І.Мельникова, педагог-організатор О.Тиханська, учителі В.Шевченко, О.Рябченко).
Враховуючи історичну роль козацтва в заселенні та формуванні історико-культурної складової господарства Задністров’я, з метою взаємодії органів виконавчої влади та громадських організацій у здійсненні заходів щодо відродження і розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва, залучення його державотворчого потенціалу до розбудови України, на виконання Указу Президента України «Про заходи з підтримки розвитку Українського козацтва» було здійснено такі заходи:
1. В травні 2007 року створена Координаційна рада з підтримки розвитку Українського козацтва при голові Білгород-Дністровської районної державної адміністрації. Голова Координаційної ради – заступник голови районної державної адміністрації П.М.Ігумнов.
2. В червні 2007 року створена Рада керівників громадських організацій козацького спрямування при голові Білгород-Дністровської районної державної адміністрації. Голова Ради – начальник відділу організаційного забезпечення діяльності органів Білгород-Дністровської районної ради, генерал-осавул УК В.Я.Тимофєєв.
3. Розроблена й прийнята Програма розвитку Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі на 2008-2010 роки (Рішення №132-V 11-ї сесії Білгород-Дністровської районної ради V скликання від 25.07.2007 року).
4. Згідно Програми розвитку Українського козацтва в районі робота щодо підтримки розвитку Українського козацтва ведеться в таких напрямках:
А. ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНА РОБОТА 1. В козацьких товариствах району розроблені заходи щодо виховання молоді на засадах патріотизму, демократії, високої моралі та захисту Батьківщини (Адамівський, Старокозацький, Приморський, Шабівський, Козацький курені). 2. Разом з міськвійськоматом проробляється питання щодо удосконалення програми допризовної підготовки молоді до військової служби, з урахуванням кращих традицій Українського козацтва (Відп. керівник методоб’єднання вчителів ЗВ Кривенко А.К.). 3. Впроваджуються навчальні програми з історії військового мистецтва Українського козацтва в Адамівській, Біленківській, Старокозацькій, Долинівській, Вигінській школах району. 4. Розроблено пропозиції щодо участі козацьких громадських формувань сприяння в охороні державного кордону, наданні допомоги в ліквідації наслідків стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій, в охороні громадського порядку та профілактиці правопорушень, державній лісовій охороні, рибінспекції в Адамівській, Старокозацькій, Староцаричанській сільських радах. В цих радах відбувається формування козацьких громадських загонів з охорони громадського порядку. 5. Проробляється питання щодо створення районно-міського об’єднаного штабу як організаційно-координаційного і методичного центру Українського козацтва й виконавчого органу Ради при міському голові та голові районної державної адміністрації.
Б. СТВОРЕННЯ, ВІДТВОРЕННЯ, ВІДНОВЛЕННЯ ТА ОХОРОНА ЗАПОВІДНИХ МІСЦЬ І ОБ’ЄКТІВ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА 1. Внесено пропозиції щодо відновлення історичних назв вулиць в колишніх козацьких станицях, об’єктів соціально-культурного та іншого призначення, пов’язаних з історією Українського козацтва. 2. Створюється реєстр об’єктів історико-архітектурної спадщини Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі, здійснюється облік нерухомих пам’яток історії та культури, що пов’язані з історією Українського козацтва 3. Розробляється програма створення на базі Адамівської школи козацько-лицарського виховання культурного козацького Центру з співочим полем, козацьким вишколом тощо (Відп. Вронська В.М., сільський голова). 4. З метою облаштування колишньої Акерманської-Подністрянської козацької Січі (1775-1780) створюється програма її комплексного відтворення «Білгород-Дністровська Січ», де передбачено створення сучасної туристичної інфраструктури для належного обслуговування відвідувачів.
В. ОСВІТА І ВИХОВАННЯ 1. Розроблено сучасні науково-методичні рекомендації для впровадження козацько-лицарського виховання (зокрема духовного) у загальноосвітніх навчальних закладах (науково-методичні посібники – В.Тимофєєв «Теорія та практика козацького вишколу» у 2 тт., В.Тимофєєв «Козацький вишкіл» у 2 тт). За цією програмою працюють Адамівська, Долинівська, Вигінська, Турлацька школи. Починають працювати Старокозацька, Петрівська, Біленківська, Бритівська школи. Посібники є в бібліотеках. 2. Проробляється питання щодо створення на базі козацьких товариств дитячих козацьких таборів «пластунів». 3. Створена громадська патріотична дитячо-юнацька організація «Молода Січ» Білгород-Дністровського району; запроваджується в навчальних закладах та закладах позашкільної роботи дитячо-юнацька військово-патріотична гра «Сокіл» (Джура) як форма військово-патріотичного виховання, спортивно-масової та оборонно-масової роботи.
Г. КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКА РОБОТА 1. Взято шефство на козацькими художніми колективами: хор «Мрія», духовий оркестр, ансамблі «Веселка», «Гроно», «Алкалія», «Соколята». 2. Створюється козацький фонд для підтримки молодих талановитих козачат, дітей-сиріт. 3. Проробляється питання щодо створення музею Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі.
Д. НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА, ПРОПАГАНДИСТСЬКА ТА ВИДАВНИЧА РОБОТА 1. Продовжується випуск щомісячного козацького вісника Білгород-Дністровського району «Козацтво Задністров’я». 2. Досліджуються та публікуються в ЗМІ матеріали про писемні і матеріальні пам’ятки історії та культури Українського козацтва, розроблено пропозиції щодо їх охорони і збереження в музеях. 3. Посадові особи райдержадміністрації, райради, керівники громадських організацій козацького спрямування постійно виступають в газетах, радіо з роз’яснювальними і пропагандистськими виступами про розвиток Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі, його ролі в суспільстві. 4. Продовжено випуск серії книг про Українське козацтво Білгород-Дністровського району (перелік цих книг в V розділі Доповідної).
Е. ФІЗКУЛЬТУРА, СПОРТ, ТУРИЗМ 1. Планується створити козацький туристично-спортивний та оздоровчий табір дитячого відпочинку. 2. На базі козацьких товариств планується створити туристичний маршрут (зокрема кінний) по місцям козацької слави Білгород-Дністровського району.
Ж. ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ 1. Впроваджується комплексна програма господарської діяльності Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі (в тому числі організації та підтримки селянських (фермерських) господарств і колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, садівницьких та господарських товариств, промислів тощо). 2. Створено Центр господарсько-комерційних проектів козацтва Білгород-Дністровського району. 3. Створено цільовий позабюджетний фонд Українського козацтва для його відродження, розвитку та підтримки.
З. ПРИРОДООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ 1. Розроблена довгострокова програма охорони місць та об’єктів, пов’язаних з історією Українського козацтва, а також розроблений спільний план заходів місцевих органів Міністерства екології та природних ресурсів з козацькими товариствами. 2. На базі козацьких товариств створюються екологічні стани.
К. ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1. Розроблена та впроваджена Білгород-Дністровська районна система інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Ради. Створена в мережі Інтернет Веб-сторінка Задністрового Українського козацтва. 2. Забезпечено збирання та опрацювання економічної, наукової, екологічної та іншої інформації щодо її використання для здійснення статутної діяльності козацьких товариств.
ПРОБЛЕМИ КОЗАЦТВА
Офіційна українська педагогіка не заперечує того, що козацтво стало найдосконалішою формою вияву генетично закодованих здібностей і можливостей нашого народу. І тому в концепції національного виховання реалізація науково обгрунтованих і випробуваних історією козацько-лицарських виховних традицій – вважається одним із найефективніших українознавчих підходів у навчально-виховній роботі.
Турбує сумна історія нашої української педагогіки: з уходом ентузіаста тихо конає й його ідея; добре якщо ентузіаст зможе описати свій досвід, залишивши його на шпальтах історії педагогіки; а якщо ні? Тоді досвід зовсім зникає …
Адамівській школі пощастило: її директор описав досвід роботи педагогічного колективу школи козацько-лицарського виховання; іншим школам Задністров'я поталанило не так ... Багато матеріалів їхньої роботи вже зникли, багато чого не запам'яталось … Тому досвід цих шкіл не подано належним чином, фрагментарно; та ще й самі педагоги не розуміють важливості своєї роботи …
Але, як би не було, загальновизнано, що у період моральної кризи, дегероїзації і деморалізації значної частини нашого суспільства творче відродження культурно-освітніх і виховних козацьких традицій – одна з необхідних і найважливіших граней зміцнення могутності України.
Практично в усіх країнах були різні воєнізовані групи населення, які виконували специфічні функції, пов’язані з військовою службою (Іспанія – реконкистадори, Швейцарія – кнехти, Балкани – гайдуки, клефти, граничари, Україна – козаки, гайдамаки, Індія – гуркхи, Японія – самураї). Виникало військове громадство в період смут, в умовах прикордонних конфліктів, релігійних війн і війн за національну незалежність, здіснення колонізацій. На початкових етапах існування основним заняттям таких громадств була війна напіврозбійницького характеру. Однак пізніше вони або переходили на службу до держави на договірних началах, або щезали...
Логіка історичного процесу невблаганна – при закритті “прикордонних” зон потреба в відважних й умілих вояках-колонізаторах минає.
Але козацтво (зокрема, на Буджаку) проіснувало до початку ХХ століття. Цьому сприяли такі причини:
- існування територій, що потребували колонізації (до речі, наш Буджак); це виступало своєрідним “гарантом” існування козацтва, найбільш пристосованого для рішення колонізаційних завдань;
- в державі, в якій є феодальні пережитки, із режимом, що спирався на досить вузьку соціальну базу, козацтво як опора самодержав’я було “приречено” на “підтримку” із боку уряду й “захист” від розмиву як військового стану.
По мірі укріплення державності й експансії держави на прикордонні території у козацтва не було іншого шляху, як увійти до державного організму на умовах відбуття служби, збереження, з поступовим відмиранням декількох вольностей або зникнення козацтва загалом. Що й відбувалося в пореформений період, а завершились ці процеси в роки громадянської війни й сталінської модернізації...
Вже до початку Першої світової війни козаки були лише військовою силою з неефективною економікою й були анахронізмом, який пережив свою доцільність для держави. Процес індустріалізації, модернізації, репресивні міри знищили ідентичність козаків, від них залишились лише легенди...
Відбулася втрата традицій через фізичне винищення значної частини козаків і членів їхніх сімей (1919-1920 роки – “розкозачування”), депортації козацького населення в інші місця (20-30-ті роки ХХ століття), а в місцях традиційного проживання – розбавлення чужинцями-некозаками (20-40-ві роки ХХ століття). В Буджаку – теж саме, тільки ворогом місцевого козацтва виступала боярська Румунія. Такий стан був на початок 90-х років ХХ століття, коли в Радянському Союзі почався бурхливий рух визволення від гніту тоталітарного комуністичного режиму, відомий під назвою “перебудова”.
Модернізація держави порубіжжя ХХ-ХХІ століття в якості свого природнього слідства припускала певне пожвавлення зацікавленості до політичної архаїці та традиціоналізму. Концепт “світлого майбутнього” який характерний для радянської епохи, було змінено на “світле минуле”. Практичною проявою цього “кидка назад” стало виникнення багатьох організацій, які будувалися на основі середньовічних, за своєю суттю, політико-правових, соціальних понять: стану, корпоративізму, жорсткої ієрархічності. Як гриби після дощу, виникали численні дворянські зібрання, купецькі гільдії та ін. Одним з яскравих проявів подібного роду став рух за “відродження козацтва”.
Ще до розпаду СРСР лідери й активісти нового руху оголосили головною своєю метою “відродження” козацтва. Це поняття до теперішнього часу залишається ключовим для всіх програмових документів українських неокозаків. Із самого початку їх ідеологи сприймали історичне минуле як норму, яку необхідно відновити. Це виразилося в різних формах: від атрибутики (відродження козацьких прапорів – Задністрове земляцтво) до висування територіальних претензій до сусідів, які займають “козацькі землі” (Буджацька Січ).Стихійний рух відродження козацько-лицарських традицій в Україні започаткував
І етап загальноукраїнського козацького відродження. Хронологічно цей етап охоплює події 1984 – 1991 рр. і характеризується відновленням зацікавленості історією українського козацтва та власною родовою спадщиною. Саме тому виник дещо романтичний потяг до славного козацького минулого. Ще одним доказом активізації козацького відродження в Україні (зокрема на Буджаку) стала активізація політичного життя під гаслом визволення України.
У 1989-1999 роках козаків “опікувало” керівництво КПРС та КПУ. “Перебудову” політичної лінії КПРС-КПУ по відношенню до козацтва, яка намітилася в кінці 1980-х років, можливо пояснити декількома причинами.
По-перше, партійному керівництву необхідно було тримати під контролем процес формування багатопартійності, а відтак, й громадські течії, які виникали в результаті цього руху.
По-друге, в умовах кризису офіційного світогляду, КПРС потрібні були нові ідеологеми.
По-третє, якийсь новий рух повинен був стати одним з важелів протидії українському РУХу Чорновола, інструментом його стримування. Тоді ж й пройшов перший розкол (козацтво РУХу й “реєстровці”). Подальші політичні події (серпневий путч 1991 року, президентські, парламентські, місцеві вибори та ін.) показали, що ідея “загальнокозацької єдності” (як і в 1917-1922 роках) приносилась в жертву політичним пристрастям (на Буджаку – розгром Задністрового земляцтва, Буджацької Січі).
Гасло визволення України стало у 1990 році прапором єднання всіх тих, хто сприймав козацтво як споконвічну силу, що виборювала волю України. Наслідком цього стало об’єднання козацьких осередків в єдине Українське козацтво. В цей час перебування у лавах Українського козацтва було певним випробуванням на мужність (на Буджаку – перебування в лавах Білгород-Дністровській паланці), бо офіційна влада почала ставитись до цієї структури відверто вороже. Поряд із цим невизначеність пріоритетів, брак досвіду і авторитетних провідників суттєво ускладнювали розбудову козацьких структур. Саме тому піднесення 1990-1991 рр. не було належним чином використано у справі становлення підвалин Українського козацтва. Після здобуття Україною незалежності те, що об’єднувало і вело вперед козацькі структури, зникло.
В нових умовах 1992 р. розпочався ІІ етап відродження козацької спадщини на Україні. Він, насамперед, характеризувався пошуком пріоритетів у розбудові Українського козацтва. На жаль, впливи родових козаків і тих, хто розумів необхідність орієнтації на спадкові цінності козацького лицарства, були слабкими. За таких умов виявилась відсутність єдності і намагання підмінити традиційний козацько-лицарський істотний критерій чим завгодно: абстрактним патріотизмом; козацькими демократичними традиціями; бізнесово-господарчою та фермерською діяльністю; охоронною діяльністю; клубами “козацького відпочинку”; іншим.
Наслідком цього стала розмитість та відсутність єдиного підходу до визначення критерію приналежності до козацького товариства (відповідно до сутності історичної козацької спадщини). Результатом цього стала криза і дезорієнтація Українського козацтва у середині 90-х рр. ХХ ст. Найяскравішим виявом цього стало утворення паралельних місцевих та загальноукраїнських козацьких організацій (утворення на Буджаку багатьох радонових та обласних структур). Так розпочався ІІІ етап козацького відродження в Україні, коли штучність та формалізація цього процесу набули загрозливих розмірів.
Починаючи з кінця 2001 року можна виділити ІУ етап козацького відродження. Він характеризується посиленням уваги держави до розвитку козацьких структур і зустрічним прагненням отримати державну підтримку зі сторони більшості новітніх козацьких об’єднань. Ця тенденція нагадує ситуацію кількарічної давнини в Росії, коли козацький рух було поділено на реєстровий і на нереєстровий, хоча цілий ряд проблем так і не було вирішено. Для ситуації з відродженням козацького руху в Україні ця перспектива є неоднозначною, бо цей рух є занадто кволим, розрізненим і слабо пов’язаним з традиційним родовим устроєм. Такий стан речей загрожує повною формалізацією українського козацького відродження.
Козацькі організації стоять відокремлено у загальній масі об’єднань громадян за інтересами, соціальним статусом чи грішми. Нечасті публікації в пресі, присвячені козакам, в основному стосуються або парадної сторони їхньої діяльності (усі про перебіг Великих Рад і масових нагороджень самодіяльними орденами), або фінансових сторін особистісних конфліктів усередині козацького руху. Насправді за парадним антуражем – усілякими шароварами, вольтижуванням і клонуванням гетьманів – від очей широкої громадськості ховаються цікаві процеси.
У запеклій боротьбі між комуністами, націонал-демократами козацтво займало скоріш вичікувальну, ніж активну позицію (хоча спочатку козацтво утворювалося як активні охоронно-штурмові загони РУХу – брало участь у хресних ходах, церемоніях покладання трав’янистої рослинності до підніжжя бронзових борців і антуражна охорона неформальних заходів РУХу).
Оскільки здобуття незалежності України відбулося мирним шляхом, призначення козацтва і його подальша доля змусила губитися в здогадах не тільки нове керівництво України, але і самих лідерів козацтва. Сотні молодих і фізично міцних чоловіків в козацькій формі опинилися на узбіччі політичних процесів (особливо це стосується Білгорода-Дністровського, де відбулася ліквідація гарнізону; сотні молодих офіцерів залишилися без роботи).
І війни ніякої ні з ким не було. Куди бідним січовикам податися? Поки козаки думали, закрилася остання ніша – рекет. Організована злочинність вже набрала бойовиків і козакам не знайшлося місця навіть серед “биків”. Можливо, це був як раз той випадок, коли інертність керівництва, його небажання що-небудь робити, зробила козацькому руху добру послугу. Практично ніхто з козаків – за одиничними випадками – не заплямував себе зв’язками з вітчизняними і закордонними мафіозі.
Таким чином, до середини 90-х років козацькі організації в Україні ( і на Буджаку) виявилися в стані недофінансованості і недозатребуваності. Коли немає якоїсь об’єднуючої сили, цілком природно, в середині будь-якої організації починається пошук і “призначення” винних. Українське козацтво стрясає цілий ряд скандалів, розколів і виключень з рядів.
Головна проблема козацтва – визначити свою роль у соціально-політичному житті суспільства. Козацтво – соціально-політичний моноліт чи плід тимчасового компромісу між владою та частиною суспільства?
Спроба сучасних реформаторів збудувати нове суспільство з орієнтацією лише на економічні, ринкові розрахунки, неминуче провалиться. Суспільство засновується на ідеї моральності й цементується духовними прагненнями народу. Ідеологія козацтва фундується на таких засадах: Християнство (Православ’я), прагнення до “Народовладдя” та самоврядування в організації свого життя й на усвідомленні святого свого обов’язку – захищати рідну українську землю й українську державність (“Душу – Богу! Серце – Людям! Життя – Батьківщині! Честь – нікому!”). Це стало в перебігу віків свого роду генетичною особливістю козацького характеру. Й в сучасному суспільстві, коли значний відсоток населення України розгубив, не мав або розміняв свої ідеали на “речовизм” та долари, козацтво за рядом обставин стало найбільш стійким носієм національно-історичних традицій українського народу, здатне зіграти роль свого роду каталізатора громадської самосвідомості, очолити всенародний рух за відродження України-Батьківщини.
Сучасні зміни геополітичної ситуації (тероризм, територіальні претензії Румунії до України – Буджак) висунули на порядок денний питання про додаткові гарантії захищеності та безпеки, територіальної, державної цілісності, забезпечення мирного проживання населення, підтримка на достатньому рівні мобілізаційних ресурсів. Цими обставинами в теперішній час продиктована увага державних структур до українського козацтва.
На сучасному етапі в Україні, Російській Федерації та Білорусії козацтва відроджуються головним чином як громадські організації з культурологічними, господарськими, виховними, охоронними та іншими функціями. Трансформація цих організацій у військові не передбачається. В Придністров’ї на рівні Закону визначено, що козацтво виступає як громадський рух з воєнізованим характером діяльності, а головним його завданням є захист Вітчизни, сприяння зміцненню та розвитку державності і державної влади.
Нерозвиненість законодавчої бази відродження та розвитку Українського козацтва може бути пояснена тим, що процес розбудови козацьких організацій в Україні іде мляво. Істотною перешкодою розвитку козацтва є концептуальна невизначеність цього процесу.
Початок здійснення державної політики України щодо козацтва, як правило, пов’язують із прийняттям Указу Президента України (Л.Кравчук) за №141995 від 04.01.1995 року “Про відродження історико-культурних та господарчих традицій Українського козацтва”.
Тоді ж почався процес з очищення лав козацтва від політичних екстремістів, із залучення до “відродження” менш ангажованих, але більш кваліфікованих лідерів. В цьому сенс “одержавлення” уособлює для козацтва в цілому позитивну тенденцію, бо дає йому шанс на приведення себе у відповідність з реаліями сучасного громадянського суспільства. Але рішення питань, пов’язаних із визначенням основ козацької служби, в майбутньому.
Можливо, включення козацтва в систему “держава” призведе до виникнення статусу військових козачих спільнот, які будуть поєднувати в собі риси й держави й громадської організації.
Що є українське козацтво у минулому й сучасному часі? Що ми активно “відроджуємо” й намагаємось “використати”? Чи зможе козацтво зайняти свою нішу в ХХІ столітті? Як в сучасних умовах силами громадської організації відродити тип козака-лицаря? Як згуртувати таких людей? На якій основі відроджувати козацтво?
Історія українського державотворення переконливо свідчить про те, що в цьому історичному процесі, порівняно з іншими суспільно-політичними силами, козацтво відігравало вирішальну, провідну роль. Тому національні інтереси України вимагають створення державних документів, зокрема законів, постанов, які б сприяли дальшому розвитку українського козацтва як могутньої націотворчої і державотворчої потуги, залучення до його лав найширших верств співгромадян з метою пробудження і спрямування їхньої енергії на розв’язання історичних завдань, що стоять перед нашим суспільством і державою.
Факти неспростовно свідчать, що високі духовні набутки українського козацтва, його видатних представників – державних і політичних керманичів, діячів науки і культури на сьогодні залишаються невідомими широким верствам нашого суспільства. Не пробуджена і незадіяна до конкретних державотворчих справ і не організована в козацькі форми інтелектуальна, духовна і практично-дійова енергія сотень тисяч наших співвітчизників; вона ще «дрімає», «спить» і не набуває продуктивних і ефективних, суспільно корисних форм, справ і чину державотворчого характеру.
Оформлення й згуртування козаччини швидше відбувається в тих регіонах, де загострюються військові міжетнічні, міжнаціональні, міждержавні конфлікти (Кубань, Прикавказ’я, Придністров’я). Відсутність можливостей виконання військових функцій призводить (як показує досвід) до розброду і хитань у козацькому середовищу, яке в свою чергу веде до невизначеності подальшої долі і самого козацького з’єднання. Ситуація може змінитися лише за умови зміни пріоритетів козаччини із військових на господарські й культурні. Це не означає, що козакам на державному рівні не може бути довірено охороняти кордони країни чи наглядати за правопорядком усередині держави (приклад – чергування козаків на ділянці Старокозацької прикордонної застави). Сучасні козацькі формування можуть стати повноцінною національною гвардією, яка буде поставлена на службу народу. У цьому випадку необхідна допомога держави. І не стільки матеріальна, скільки юридична. Саме на державному рівні мають бути вирішенні питання щодо юридичного статусу козацьких військ.
Справжнє відродження козацтва на Україні почнеться тоді, коли до його лав увіллється молодь, що вболіває за народні справи, прагне кращого сьогодення та працює на духовне і матеріально багате майбутнє (молоді козаки, які пройшли школу козацько-лицарського виховання); коли теперішні козаченьки чітко усвідомлять, що по них судять про все козацтво і народ у цілому, відмовляться від своїх користолюбних цілей і на перше місце поставлять служіння народу; коли між козаками і науковцями-просвітянами встановляться тісні зв’язки та налагодиться співпраця на ниві дослідження історико-культурної спадщини козаччини. І тоді відроджене козацтво стане тією широкою суспільно-політичною і культурницькою течією, яка згуртує всі верстви українського народу і зможе цивілізованими методами вирішувати нагальні питання сьогодення в ім’я народу і для народу.
Для історичних козацьких структур основним змістом і суттю їхнього існування була специфічна військова справа у відповідних суспільно-політичних та природно-географічних умовах. Завдяки цьому на засадах архаїчних військово-лицарських традицій сформувалась комплексна система козацького військового буття – козацько-лицарське мистецтво. Це мистецтво (специфічне бойове мистецтво зі зброєю та на його основі – рукопаш; козацьке звичаєве право; елементи архаїчної військової магії; пісенно-енергетична практика; особливе світосприйняття) і є сутністю української козацької спадщини.
Тільки через відродження і поширення основ військово-лицарської спадщини ми можемо вести мову про реальне наслідування, а отже і відповідність сучасного козацтва історичним аналогам. Але до сьогодні розуміння пріоритетності дійсного відродження українських козацьких традицій у цьому контексті не досягнуто. Причинами цього є: переважно хибні уявлення про сутність козацької спадщини, що сформувалися під впливом романтично-історичної художньої літератури та певних стереотипів вітчизняної і зарубіжної історіографії, розроблених відносно тих чи інших історіософських концепцій; відсутність сприятливих умов для повноцінного відродження козаччини; розмитість або повна відсутність дійсних пріоритетів козацького відродження; руйнація родових козацьких зв’язків та втрата традиційного козацького середовища ( родовий козак – представник спадкового козацького роду, життєві принципи якого сформувались на засадах цінностей, притаманних специфічному середовищу козаків-воїнів: пріоритетність чоловічого начала у всіх царинах буття; шанобливе ставлення до родових та загальнокозацьких звичаїв; повага до військової справи взагалі і особливо до специфічної козацької військової спадщини; ознайомлення з основами козацького бойового мистецтва; сприйняття особливих стереотипів поведінки та відносин, заснованих на засадах козацького звичаю; можливе ознайомлення з елементами військової магії; здоровий спосіб життя).
Основні причини гальмування козацького відродження такі: вплив різноманітних політичних сил; протилежна конфесійна орієнтація; залежність від окремих гілок влади та економічних еліт; особисте ворогування новітніх козацьких керівників; брак конкретної діяльності.
Але якщо об’єктивно та тверезо проаналізувати процеси, які в теперішній час йдуть в українському козацтві, то ми побачимо, що саме козацтво поки ще розпорошено й неорганізоване. І причин для цього більш ніж достатньо.
По-перше, козаків розпорошують ті, хто не бажає появи на політичній арені України нової грізної громадської сили. Для цього козаків утягують до різних апаратних та партійних ігор. Сучасний козацький рух лише встиг набрати силу, а в його середовищі через 75 років після революції з’явились “білі” й “червоні”, “самостійники” й “державники”, “наші” й “не наші”, які готові знову схрестити шаблі.
По-друге, розпорошеності цієї підсобляють самі козаки, піддавшись розгулу марнослів’я та егоїзму, пробуджених сучасною революційною хвилею, яка зберегла на своїх прапорах характерний для всіх революцій гасло: “Хто був ніким, той стане всім!” В результаті цього козацтво й не помітило, як опинилося в тенетах численних паралельних організаційних структур, які між собою ворогують.
По-третє, відсутність наукового узагальнення багатовікового служіння козацтва Неньці-Україні виявилося при перших кроках його державного становлення. Щоб вирішувати проблеми, які виникають, необхідно вивчити механізм функціонування традиційних козацьких військ, проаналізувати діяльність козацтва в період демократичних перебудов й громадянської війни 1917-1922 років. На базі цих досліджень визначити, що можливо використати задля вироблення сучасної єдиної державної політики становлення козацтва й правильно виявити сутність козацького загалу, козацької громади, козацького війська.
По-четверте, козацтву необхідно формувати наскрізну систему підготовки й виховання козака як державної людини через сім’ю – середню школу – вищий навчальний заклад (готувати кадри).
ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩАННЯ РОБОТИ
Й тому на сучасному етапі розвитку неокозацтва головне п’яте – увага до сучасної школи – найімовірнішому осередку формування сучасного козака-лицаря. А в школі:
- труднощі та проблеми випливають із сучасних труднощів громади: економічних, демографічних, соціальних;
- термінове розв’язання всіх проблем школи неможливо (особливо соціально-економічних, фінансових, частково методичних), але проблеми виховного характеру ми повинні вирішувати негайно; основне завдання школи на сучасному етапі – протистояння бездуховності, руйнації національної моралі;
- громада живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа, тому школа повинна і може стати осередком духовності, берегинею духу громади; для цього вона має бути відкритим навчально-виховним закладом з громадсько-державним управлінням;
- один з шляхів вирішення проблем сучасного виховання учнів – національне виховання у формі козацько-лицарського («лише виховуючи українця, можна виховати українця») та розумні ідеологізація і політизація виховного процесу (формування патріота, громадського діяча починається з його участі в діяльності дитячих і юнацьких громадських організацій;
- неможливо виховати особистість тільки в школі; школа виховує разом із сім’єю, виробничим колективом, громадою;
- у вихованні національно свідомих козака та берегині є три ступеня (етапи): родинно-дошкільне виховання козачати та лелі, родинно-шкільне виховання джури та дани, громадсько-родинне виховання козака та берегині;
- кожен з етапів козацько-лицарського виховання має свої особливості і проводиться:
1. Родинно-дошкільне – через роботу з батьками дошкільнят та введенням спеціальних курсів до програми дитячого садочка.
2. Родинно-шкільне – у формі роботи школи козацько-лицарського виховання:
А. Класна робота за рахунок шкільного компоненту (варіативної складової навчального плану) з основних дисциплін козацько-лицарського виховання.
Б. Позакласна робота за рахунок годин гуртків, у формі Козацької республіки (одна з форм самоврядування учнівського колективу) та класних козацьких загонів.
В. Позашкільна робота у формі діяльності дитячо-юнацької організації «Молода Січ» Українського козацтва.
3. Громадсько-родинне – у формі діяльності учнівського куреня Українського козацтва та місцевого осередку жіночої громади Українського козацтва;
- основна мета сучасної школи козацько-лицарського виховання – формування в родині, школі і громадському житті творчу особистість козака-лицаря, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю;
- у період розбудови незалежної України у громадському, шкільному і родинному житті нам потрібен насамперед культ лицарства: лицарський дух не дасть нудити у духовній ницості, історичному безпам’ятстві; тому включення потенціалу козацько-лицарської духовності у виховний процес значно активізує формування вільної, з стійкими морально-вольовими якостями, силою духу особистості;
- українська козацька духовність – це історично сформована система духовних багатств лицарської верстви рідного народу, яка виробила і в своєму бутті, способу життя відобразила найвищі цінності його національної душі, філософії, характеру, світогляду, моралі, правосвідомості, естетики; це лицарська духовність, компоненти якої розвиваються у напрямі довершеності, найглибшого відображення потреб, інтересів української нації, держави;
- практичний досвід стверджує, що школа козацько-лицарського виховання може (й повинна!) бути центром духовного життя, берегинею духу громади, але для цього їй потрібно бути національній, мати національно налаштовані кадри, лицарів духовності у самій школі, а в підгрунті – сформовану громадську думку та козацькі звичаї і традиції громади.
Отож, бажаючи всім плідної педагогічної праці, хочеться одного: щоб люди пишалися сучасними козаками так, як Наливайком, Трясилом, Сірком чи Палієм... А для цього хочуть вони бачити не погони, лампаси й незаслужені нагороди, а реальні справи!
Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому! Слава козакам! Слава Україні!
Нехай ці слова служать дороговказом для нас.
Отаман Задністрової Січі, Генерал-осавул УК В.Я.Тимофєєв
КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ЗАДНІСТРОВОГО КОЗАЦТВА
Розробили та затвердили старшинською радою Задністрового козацтва Концепцію нашого розвитку.
Етапи розвитку Задністрової Січі й основні концептуально-методичні документи періодів
Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!
І. Попередній. 2003-2006.
На цьому етапі йде процес зародження ідеї, в даному випадку – ідеї створення Задністрової Січі: 2003 – Адамівський курінь ; 2004 - Вісім козаків-«самураїв»; 2005 - Дністровська Січ; 2006 - Дністровський Окружний Кіш (Мала Січ) .
Сутність ідеї: …Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка зі зброєю в руках захищала своє право на свободу…
Після обговорення ідеї створення Задністрової СІчі з’явилися як союзники (генерал-осавул УК В.Тимофєєв, полковник УК М.Маринеску, полковник УК О.Царенков, полковник УК В.Єремєєв, полковник УК І.Зорило, полковник УК М.Дейна, полковник УК В.Смаковський, полковник УК В.Лукашевський) так і опоненти; в громадах організаційно оформляються ентузіасти або ініціативні групи (Білгород-Дністровський отаманський курінь – полковник УК В.Смаковський, Переможненський курінь - полковник УК В.Лукашевський, Бритівський курінь – полковник УК В.Єремєєв, Адамівський курінь - осавул УК А.Кульчицький, Старокозацький курінь – осавул УК Ю.Щербина, Шабівський курінь – осавул УК М.Скибенко, Салганський курінь – осавул УК Ю.Назарук), які беруться за її практичну реалізацію.
ІІ. Підготовчий. 2007-2008.
1. Концепція розвитку козацтва Задністрової Січі.
2. Модель трансформації Задністрової Січі в структуру громадянського суспільства на Задністров’ї.
3. Програма трансформації Задністрової Січі в структуру громадянського суспільства на Задністров’ї.
4. Районна програма розвитку козацтва на Задністров’ї.
5. Тренінги, програми групового та індивідуального навчання і консультування командного складу Задністрової Січі з проблем теорії та практики козацького руху.
ІІІ. Концептуально-проектно-діагностичний. 2009-2010.
1. Комплексна діагностика розвитку громадянського суспільства щодо відношення до козацької ідеї взагалі та зокрема до козацького руху на Задністров’ї.
2. Положення про Задністрову Січ.
3. Статут Задністрової Січі.
4. Навчальні плани Академії вищого командного складу, Інституту середнього та молодшого командного складу, шкіл козацтва та козацько-лицарського виховання молоді Задністрової Січі.
5. Орієнтовний перелік курсів (студій) Академії вищого командного складу, Інституту середнього та молодшого командного складу, шкіл козацтва та козацько-лицарського виховання молоді Задністрової Січі.
6. Навчальні програми за напрямками курсів (студій) Академії вищого командного складу, Інституту середнього та молодшого командного складу, шкіл козацтва та козацько-лицарського виховання молоді Задністрової Січі.
7. Положення про Академію вищого командного складу, Інститут середнього та середнього командного складу, шкіл козацтва та козацько-лицарського виховання молоді Задністрової Січі.
8. Основні Положення про структурні одиниці Задністрової Січі (курінь, загін, Козацька республіка, Січ). Конституція Січі.
9. Статути структурних одиниць Задністрової Січі (курінь, загін, Козацька республіка, Січ).
10. Структура та посадові обов’язки керівного складу структурних одиниць Задністрової Січі.
11. Модель особистості козака Задністрової Січі. Програма розвитку особистості козака Задністрової Січі.
ІV. Організаційно-прогнозуючий. 2011-2012.
1. Системна диференціація та індивідуалізація роботи із козаками та населенням Задністров’я. Посібник «Форми, методи, прийоми козацької діяльності».
2. Інноваційна організація процесу діяльності Задністрової Січі (розклади занять, граф-схеми, модулі, сценарії).
3. Система методик, за якими визначається та формується моральний потенціал особистості козака.
4. Модель самоврядування Задністрової Січі.
5. Програма дистанційної підготовки командного складу Задністрової Січі (із залученням потенціалу Козацького інституту ім. Св. Святослава МАУП).
6. Положення про таборування.
7. Функціональні обов’язки командного складу Задністрової Січі.
V. Розвивально-формувальний. 2013-2016.
1. Козацька система життєдіяльності територіальних громад Задністров’я як послідовність технологій і методик. Посібник «Види й форми діяльності козацтва Задністров’я».
2. Моніторинг розвитку козацького руху на Задністров’ї-Буджаку-Придунав’ї.
3. Мережа студій національно-культурного центру козацтва «Берегиня».
4. Повноцінний розвиток потенціалу козацтва через діяльність у ментально спроектованому, насиченому соціально-культурному простору територіальних громад Задністров’я.
5. Наукова і практична експертиза вдосконалених навчальних курсів для всіх категорій посадових осіб козацького руху на Задністров’ї.
6. Розробка та експериментальне вдосконалення творчим колективом розвивальних міні-підручників для козаків Задністров’я.
7. Підготовка та апробація пробних програм самореалізації особистості козака на основі навчальних курсів.
8. Кадрове, матеріально-технічне, організаційно-технологічне і психолого-дидактичне забезпечення фундаментальної Програми трансформації Задністрової Січі в структуру громадянського суспільства на Задністров’ї.
9. Систематичне відстеження ефективності технологій трансформації.
10. Мобілізація соціально-культурних та психологічних чинників оптимізації взаємозбагачення учасників процесу трансформації.
VІ. Результативно-узагальнюючий. 2017-2018.
1. Науково-фактуальний, статистичний і якісний аналіз результатів фундаментального соціально-психологічного експерименту – Трансформація моральних цінностей козацтва Задністрової Січі в структуру громадянського суспільства Задністров’я.
2. Порівняльна характеристика версії системи трансформації моральних цінностей козацтва Задністрової Січі в структуру громадянського суспільства Задністров’я з версією традиційної життєдіяльності територіальних громад.
3. Науково-практична акредитація ментально перевіреної, духовно збагаченої системи життєдіяльності козацької громади Задністров’я та вироблення рекомендацій щодо її масового впровадження в практику громадського життя.
4. Теоретично-методологічний аналіз результатів виконання Програми трансформації Задністрової Січі в структуру громадянського суспільства на Задністров’ї, системна оцінка її наукового і практичного значення та оформлення здобутих результатів у вигляді наукових звітів і методичних рекомендацій (посібники, підручники, програми, статті, доповіді, тези тощо).
VІІ. Відродження. З 2019-
1. Розробка нової, науково і практично досконалої Програми життєдіяльності козацьких громад Задністров’я, що започаткує наступний етап фундаментального соціально-психологічного розвитку особистості козака Задністров’я.
ХРОНОЛОГІЯ
РОЗВИТКУ ЗАДНІСТРОВОГО КОЗАЦТВА
Переривши гору архівних документів, закінчив канонічну Хронологію розвитку Задністрового козацтва…
І ЕТАП «РОЗБУДОВНИЙ». 1988-1991 рр.
1. Створення неформальних козацьких гуртів: жовтень 1988 року – жовтень 1989 року – створення неформальних козацьких гуртів у Задністров’ї (Адамівського осередку Задністрового козацтва – В.Тимофєєв, В.Гуцан, В.Гончаров; Буджацького в Білгороді-Дністровському – І.Деордиця, Б.Устименко, В.Мисюк); жовтень 1989 року – жовтень 1990 року – створення неформальних козацьких гуртів у Задністров’ї (Задністрового в місті Білгороді-Дністровському – М.Слєпухін, А.Токарєв, Ю.Корнєв; Задністрового в Білгород-Дністровському районі – Л.Городецький, Є.Костецький, П.Білоусенко, А.Берлізов); 19 жовтня 1990 року - Перша Рада Адамівського осередку козацтва (АОК) Задністрового козацтва – отаман В.Тимофєєв, козаки В.Гуцан, В.Гончаров, Д.Завацький, А.Редько; 7 липня 1991 року – Перша Рада Задністрового земляцтва Всесвітньої спілки козаків – отаман М.Слепухін, козаки А.Токарєв, Ю.Корнєв, В.Кучер; 9 вересня 1991 року – Перша Рада Буджацького козацького товариства – отаман І.Деордиця, козаки Б.Устименко, В.Мисюк, О.Зуєв; 20 грудня 1991 року – Перша Рада Білгород-Дністровського районового козацького товариства – отаман Л.Городецький, козаки Є.Костецький, П.Білоусенко, А.Берлізов, Г.Марин, Д.Сердцевич, Ф.Панаїт, Ю.Денисов.
2. Козацькі заходи: 3 червня 1990 року - участь делегації Задністрового козацтва у святкуванні 300-річчя Запорозького козацтва – керівник В.Тимофєєв; 14 жовтня 1990 року – участь делегації Задністрового козацтва у святкуванні Дня козаків Півдня Бессарабії – керівник В.Тимофєєв.
3. Козацькі видання: жовтень 1991 року – вийшов 1-й номер газети Адамівського осередку козацтва (АОК) «Козацький вісник» – редактор В.Тимофєєв (всього вийшло 14 номерів; останній – у березні 1998 року).
ІІ ЕТАП «ПЕРЕХІДНИЙ». 1992-1995 рр.
1. Створення неформальних та формальних козацьких громадських організацій, активізація їх діяльності: 9 березня 1992 року – Установча Рада Буджацького козацтва – отаман І.Деордиця, козаки Б.Устименко, В.Мисюк, О.Зуєв; 17 березня 1992 року – Установча рада Білгород-Дністровськового паланкового товариства – отаман Л.Городецький, козаки Є.Костецький, П.Білоусенко, А.Берлізов, Г.Марин, Д.Серцевич, Ф.Панаїт, Ю.Денисов, В.Соловенко, В.Сидоренко, В.Чумаченко, І.Швачка, І.Відман, П.Смаглій; 12 травня 1992 року – Установча Рада Буджацького січового козацького війська – отаман кн. Аргутинський-Долгорукий, козаки Б.Устименко, І.Деордиця, О.Ступак, В.Бойчев, В.Мисюк, О.Зуєв; 5 вересня 1992 року - Перша рада (Круг) Задністрового земляцтва Всесвітньої спілки козаків - отаман М.Слєпухін, козаки А.Токарєв, В.Кучер, Ю.Корнєв, Ю.Ломовцев, П.Некрасов, С.Пронін, Г.Антонов, І.Глущенко, В.Дмитренко, Ю.Харчук; 27 грудня 1993 року - реєстрація Адамівського осередку козацтва (АОК) в Адамівський сільській раді - отаман В.Тимофєєв, козаки В.Гуцан, В.Гончаров, А.Редько, Д.Завацький, М.Маринеску, А.Кульчицький, Ю.Ніколайчук, В.Рибальченко, О.Чеботюк, В.Тимофєєв-молодший; 15 грудня 1994 року - реєстрація Буджацького січового козацького війська в Одеському обласному управлінні юстиції – отаман кн. В.Долгорукий-Аргутинський, козаки І.Деордиця, Б.Устименко, В.Бойчев, В.Мисюк, О.Зуєв, М.Вітряк, О.Ступак, М.Скляренко, О.Черв’як; 28 січня 1995 року - наказ отамана УЧПГК (А.Сидоренко) про відродження Білгород-Дністровської Автономної Козацької кандидатсько-підприємницької паланки Українського козацтва – отаман Л.Городецький; 28 січня 1995 року – створення кооперативу «Козацька справа» - Л.Городецький, Р.Городецький.
2. Початок роботи із вивчення козацької виховної спадщини в Білгород-Дністровському училищі Південноукраїнського державного педагогічного університету: вересень 1992 року - після появи в педагогічній пресі концепції «Українська козацька педагогіка» - викладачі В.Юрченко, В.Лобанова, О.Виштак, І.Головань почали роботу із вивчення козацької виховної спадщини із студентами училища; жовтень 1994 року - перші курсові роботи, що присвячені козацькій педагогіці – студентки Т.Яценко (Данилової), Г.Ніколова; далі - Р.Виходцев (1995), О.Чудак (1995), М.Місержі (1999), О.Ткаченко (2002).
3. Створення джурових та данових осередків в школах: квітень 1992 року - створення дитячої козацької організації «Джура» (українські піонери) у Адамівський школі – В.Тимофєєв, Ю.Даниленко; 23 березня 1995 року - реєстрація в Адамівський сільській раді дитячої козацької організації «Січ» Адамівської школи – В.Тимофєєв.
4. Козацькі заходи: 15 травня 1992 року – посвята козаків Буджацького січового козацького війська у соборі – отаман кн. Аргутинський-Долгорукий, козаки І.Деордиця, Б.Устименко, В.Бойчев, В.Мисюк, О.Зуєв, О.Ступак; 5 вересня 1992 року - Урочиста клятва на вірність козацтву (Софіївський полігон) - Задністрове земляцтво Всесвітньої спілки козаків - отаман В.Кучер, козаки Ю.Корнєв, Ю.Ломовцев, П.Некрасов, С.Пронін, Г.Антонов, І.Глущенко, В.Дмитренко, Ю.Харчук.
5. Козацькі видання: жовтень 1995 року – видання збірки за редакцією В.Тимофєєва «Козацтво». Випуск 1 (видавництво «СП «Петрекс» м.Білгород-Дністровський).
ІІІ ЕТАП «РЕЄСТРОВИЙ». 1996-1999 рр.
1. Державна реєстрація козацьких громад, залучення козаків до співпраці із владою: 10 березня 1996 року - створення Білгород-Дністровського міжрайонного козацького товариства пасічників – отаман Л.Городецький, козаки А.Берлізов, П.Білоусенко, І.Денисів, І.Тищенко, Ф.Панаїт, А.Миряков, М.Савчин, Я.Арезда, Г.Марин, Д.Сердцевич, Ю.Денисів, М.Скляренко, М.Дейна, І.Лісицин, В.Тимофєєв, В.Гуцан, Л.Гречко, Д.Завацький, І.Гамар, А.Майстро, В.Якименко; 22 травня 1997 року - реєстрація Білгород-Дністровського міського козацького Кошу – отаман М.Скляренко, козаки О.Черв’як, В.Павлюк; 25 лютого 1999 року – створення сільськогосподарського кооперативу «Козацька застава» - В.Бойчев, І.Оленєв, М.Скляренко, О.Царенков; 2 березня 1999 року - легалізація Білгород-Дністровської паланки Українського козацтва – отаман Л.Городецький, А.Берлізов, В.Тимофєєв; 25 липня 1999 року - наказ отамана Українського Чорноморського козацтва про відновлення Буджацького Січового Козацького Війська – отаман М.Скляренко, козаки Б.Устименко, О.Царенков, В.Бойчев, М.Скиба, М.Дейна, В.Воробйов, О.Черв’як.
2. Створення шкіл козацько-лицарського виховання та джурових і данових осередків в школах:вересень 1996 року – створення дитячої козацької організації «Козацький Кіш» в Долинівській школі – директор Т.Тома, завуч М.Долгошеєнко, педагог-організатор Т.Молчанова; вересень 1996 року – створення дитячої козацької організації «Мрія» в Миколаївсько-Новоросійській школі – завуч В.Фоменчук, педагог-організатор Г.Настаченко; травень 1997 року – створення дитячої козацької організації «Січ» в Старокозацькій школі – учитель І.Лісіцин; вересень 1997 року – створення дитячої козацької організації «Січ» в Вигінській школі – директор В.Біленко, учитель А.Берлізов; квітень 1998 рік – створення дитячої козацької організації «Молода Січ» в Адамівський школі – директор В.Тимофєєв, завуч П.Лавриненко, педагог-організатор В.Гриценко, учителі С.Тимофєєва-молодша, В.Вронська, Н.Галицька, К.Граждан, Р.Буравицька, І.Корженко; вересень 1998 року – створення дитячої козацької організації «Молода Січ» в Випаснянській №1 школі – учитель В.Гавриленко; вересень 1998 року – створення дитячої козацької організації «Козацький осередок» в Турлацькій школі – учитель В.Чумаченко.
3. Створення козацьких художніх колективів: 12 жовтня 1996 року - прийняття в козаки учасників духового оркестру – керівник С.Радченко.
4. Козацькі заходи: 31 серпня 1996 року – виступ отамана Задністрового земляцтва М.Слепухіна на Всекозацькій Раді у Краснодарі (Росія); 23 серпня 1998 року – урочистості, присвячені козацькому святу Медового Спаса та Дню Незалежності України (Хресний хід, освячення пам’ятного знака у фортеці, концерт, Козацький Круг, святочний почт).
5. Козацькі видання: березень 1998 року – вийшов 14-й номер (останній) газети Адамівського осередку козацтва (АОК) «Козацький вісник» – редактор В.Тимофєєв; квітень 1998 року – вийшов 1-й номер газети Адамівського куреня та Адамівської школи козацько-лицарського виховання («Джура», «Дана», «Джура та Дана», «Леля», «Козача», «Козак», «Берегиня») – редактор В.Тимофєєв (всього вийшло 45 номерів; останній у квітні 2001 року); травень 1998 року – видання книги В.Тимофєєва «Козацький вісник» (видавництво «СП «Петрекс» м.Білгород-Дністровський); жовтень 1998 року - видання збірки за редакцією В.Тимофєєва «Козацтво». Випуск 2 (видавництво «СП «Петрекс» м.Білгород-Дністровський).
ІV ЕТАП «УСТАНОВЧИЙ». 2000-2005 рр.
1. Створення Координаційних рад з питань розвитку козацтва: 1 червня 2000 року – створення Білгород-Дністровської районної Координаційної ради з питань розвитку козацтва при голові райдержадміністрацій – голова Ради - П.Ігумнов – Розпорядження №204/2000 голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації (І.В.Дегтярьов) від 1 червня 2000 року «Про заходи щодо підтримки розвитку та діяльності Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі»; 17 травня 2001 року – створення Білгород-Дністровської міської Координаційної ради з питань розвитку козацтва – голова Ради – заступник міського голови з питань гуманітарної та соціальної політики – Розпорядження міського голови (М.М.Чербаджи) №363 від 17 травня 2001 року «Про затвердження складу Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва в місті».
2. Прийняття заходів з розвитку Українського козацтва (2002-2005 рр.): 10 січня 2002 року – розпорядження №10/2002 в. о. голови Білгород-Дністровського райдержадміністрації (П.І.Головатий) від 10 січня 2002 року «Про заходи районної державної адміністрації щодо виконання Національної програми відродження та розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки»; 14 жовтня 2002 року – прийняття територіальної програми відродження та розвитку Українського козацтва в Бессарабії на 2002-2005 роки.
3. Виконання заходів з розвитку Українського козацтва: 9 березня 2004 року – районне свято на базі Адамівської школи «Геній Т.Г.Шевченка та українське козацтво»; 12 травня 2005 року – районний етап Всеукраїнської козацької військово-патріотичної гри «Патріот» на базі Козацької школи; шкільні етапи козацької військово-патріотичної гри «Джура» («Сокіл»).
4. Створення козацьких осередків: 8 лютого 2000 року - легалізація Адамівського куреня Українського козацтва - отаман В.Тимофєєв, козаки М.Маринеску, В.Козубенко; 20 травня 2000 року – наказ про створення міжрайонного козацького товариства Подунай-Дністровська Січ – отаман О.Царенков; 10 червня 2000 року - створення 1-го Білгород-Дністровського Окружного козацького полку ім. П.Орлика – отаман О.Царенков, В.Воробйов, М.Врублевський, С.Горлачов, П.Городниченко, В.Жигаленко, М.Дейна, В.Єремєєв, І.Оленєв, О.Комлик, С.Ковалів, М.Скиба; 25 березня 2002 року – створення Білгород-Дністровського осередку Всеукраїнської Громадської Організації Козацьке Військо Запорозьке України - отаман М.Возний, козаки В.Жуковський, В.Лесін; 4 травня 2002 року – створення Білгород-Дністровського Окремого куреня ім. С.Білого – отаман П.Городниченко, козаки Ю.Сокорєв, О.Сокорєв, о.Миколай Григоращенко; 14 жовтня 2002 року – створення Жіночої громади Українського козацтва - керівник Л.Горлачова, козачки Л.Городниченко, В.Воробйова, У.Грицуналь, Л.Пономаренко, Н.Пономаренко; 25 листопада 2002 року – створення Свято-Покровської козацької парафії Українського Православної Церкви Київського Патріархату – М.Скляренко, Г.Скляренко, Г.Мельниченко, В.Бойчев, М.Скиба, В.Воробйов, О.Ступак, М.Вітряк, М.Врублевський, Б.Вітряк; 29 грудня 2002 року – перереєстрація Буджацького січового козацького війська в Одеському обласному управлінні юстиції – отаман М.Скляренко; 30 січня 2004 року – створення сотні с. Монаші Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорізьке» - отаман В.Ткаченко, козак В.Парпалак; 23 лютого 2004 року – створення громадського формування з охорони громадського порядку у місті Білгороді-Дністровському при Білгород-Дністровському Окремому курені ім. С.Білого – отаман П.Городниченко, козаки О.Острий, О.Корнаков, Г.Макаренко, Ю.Гаврилов, К.Мирза, С.Морозовський, Ю.Сокорєв, О.Сокорєв, В.Тимофєєв; 2 серпня 2004 року – створення районового товариства Чорноморського Козацького З’єднання – отаман В.Білоус; 24 жовтня 2004 року – Установче Коло Дністровської Січі – отаман О.Царенков, козаки В.Єремєєв, В.Тимофєєв, В.Смаковський, В.Лукашевський, М.Дейна, М.Маринеску, І.Зорило.
5. Створення джурових та данових осередків в школах: вересень 2000 року – створення дитячої козацької організації «Січ» в Молозькій школі – учитель І.Лісіцин; вересень 2004 року – створення дитячо-юнацької козацької організації «Молода Січ» в Турлацькій школі – директор Т.Тодорова, учитель В.Чумаченко, педагог-організатор Л.Коваленко; вересень 2005 року – створення районної Молодої Січі – В.Тимофєєв, В.Вронська, Т.Тома, Т.Тодорова.
6. Створення козацьких художніх колективів: 14 жовтня 2000 року - прийняття в козаки учасників хору української народної пісні «Мрія» – керівник І.Зорило; 14 жовтня 2003 року - прийняття в козаки ансамблю української народної музики «Веселка» – керівники - М. та В. Нікіруї; 21 січня 2004 року - прийняття в козаки-джури ансамблю української народної музики «Гроно» та керівника гурту «Русичи» – Б.Нікіруя.
7. Козацькі видання: жовтень 2000 року - видання збірки за редакцією В.Тимофєєва «Козацтво». Випуск 3 (видавництво «СП «Петрекс» м.Білгород-Дністровський); квітень 2001 року – вийшов 45-й (останній) номер газети Адамівського куреня та Адамівської школи козацько-лицарського виховання («Джура», «Дана», «Джура та Дана», «Леля», «Козача», «Козак», «Берегиня») – редактор В.Тимофєєв; квітень 2001 року – вийшов 1-й номер газети Адамівського куреня та Адамівської школи козацько-лицарського виховання («Річ про Адамівську Січ») – редактор В.Тимофєєв (всього вийшло 220 номерів; останній у грудні 2003 року); жовтень 2001 року - початок друку книги В.Тимофєєва «Адамівська Січ» (видавництво «СП «Петрекс» м.Білгород-Дністровський, 33 кн, 2001-2003); жовтень 2001 року – початок друку книги В.Тимофєєва «Річ про Адамівську Січ» (видавництво «СП «Петрекс» м.Білгород-Дністровський, 3 тт. 2001-2003); травень 2003 року – початок друку книги В.Тимофєєва «Адамівська громада» (видавництво «СП «Петрекс» м.Білгород-Дністровський, 2 тт. 2003); серпень 2003 року – початок друку книги С.Тимофєєвої та В.Тимофєєва «Архіви козаччини Задністров’я» (видавництво «СП «Петрекс» м.Білгород-Дністровський. 20 кн. 2003-2010); грудень 2003 року – вийшов 220-й (останній) номер газети Адамівського куреня та Адамівської школи козацько-лицарського виховання («Річ про Адамівську Січ») – редактор В.Тимофєєв; січень 2004 року – вийшов 1-й номер газети Задністрового козацтва («Річ про Буджацьку Січ») – редактор В.Тимофєєв (всього вийшло 37 номерів; останній у грудні 2006 року); квітень 2004 року – друк книги В.Тимофєєва «Адамівська Січ – школа козацько-лицарського виховання» (видавництво «СП «Петрекс» м.Білгород-Дністровський); квітень 2005 року – друк книги В.Тимофєєва «Козацька педагогіка – сучасна освіта» (видавництво «СП «Петрекс» м.Білгород-Дністровський); червень 2005 року – друк книги С.Тимофєєвої «Сучасне українське козацтво на півдні Одещини» (видавництво «СПД СП» м.Білгород-Дністровський).
V ЕТАП „СУЧАСНИЙ”. З 2006 року по т.ч.
1. Прийняття програми розвитку Українського козацтва в районі на 2008-2010 рр. – рішення 11-ї сесії районної ради №132-V від 26 липня 2007 року; прийняття програми «Патріотичний гарт молоді. Увіковічення пам’яти знаних ветеранів війни і праці, дітей війни та ветеранів Збройних Сил Білгород-Дністровського району на 2010 рік та на період до 2012 року» - рішення 29-ї сесії районної ради №417-V від 15 грудня 2009 року.
2. Виконання заходів з розвитку Українського козацтва: березень 2006 року – козацтво Білгород-Дністровщини взяло шефство над пам’ятником І.Рябову; 9 вересня 2006 року – 1-й районний збір козацької молоді (Адамівська, Долинівська, Вигінська, Турлацька школи); 21 квітня 2007 року – перемога загону джур та дан Адамівської школи козацько-лицарського виховання у Першому обласному фестивалі школярів «Обряди мого села»; 26 травня 2007 року – святкування 15-річчя утворення сучасного козацтва Білгород-Дністровщини (Палац Офіцерів); 30 травня 2007 року – створення районної Ради керівників громадських організацій козацького спрямування при голові Білгород-Дністровської райдержадміністрації – керівник В.Тимофєєв, члени Ради Л.Васелінга, О.Вдовиченко, В.Вронська, А.Кривенко, Т.Тома, В.Чумаченко, Ю.Щербина; 4 червня 2007 року – створення районної Координаційної ради з підтримки розвитку Українського козацтва при голові райдержадміністрації – голова ради П.Ігумнов, члени Ради В.Тимофєєв, В.Кішка, Р.Дьяченко, А.Кольцов, Д.Корчагіна, С.Масло, С.Макаренко, В.Орлова, П.Ткаченко, Ю.Тимчук; 14-16 серпня 2007 року – участь делегації Задністрового козацтва в Першому Всеукраїнському зльоті дитячих громадських організацій в Києві – В.Гавриленко, В.Тимофєєв; жовтень-грудень 2007 року – цикл семінарів-тренінгів «Козак-лідер-2007» - В.Тимофєєв, С.Ганницька, С.Ушанова; 14 жовтня 2007 року - святкування 17 річниці Відродженого Українського козацтва в місті Білгороді-Дністровському та районі (Мала Зала Білгород-Дністровської райдержадміністрації, Старокозаче, Бритівка); 14 жовтня 2008 року – святкування 18 річниці Відродженого Українського козацтва в місті Білгороді-Дністровському (Палац Офіцерів) та районі (Велика Зала Білгород-Дністровської райради); 10 березня 2009 року – районне свято у Адамівці, присвячене 195-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка «Уклін тобі, Тарасе, від козаків уклін»; 22 березня 2009 року – урочисте засідання Білгород-Дністровської районної Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва «Гетьман Іван Мазепа – людина та історичний діяч»; 22 травня 2009 року – урочисте засідання Білгород-Дністровської районної Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва «20 років Задністровому козацтву» (Бритівський БК); 07 червня 2009 року – участь делегації Задністрового козацтва в урочистостях на Хортиці (Тризна); 11 липня 2009 року - участь делегації Задністрового козацтва в урочистостях, присвячених Конотопській битві (Конотоп); 14-16 серпня 2009 року – делегація Задністрового козацтва на Великій Раді Українського козацтва (Тернопіль) – «Похід 300 козаків»; 24 серпня 2009 року - участь делегації Задністрового козацтва в урочистостях, присвячених Дню Незалежності; 11 вересня 2009 року - делегація Задністрового козацтва на Великій Раді Українського козацтва (Єнакієве); 10-11 жовтня 2009 року - делегація Задністрового козацтва на урочистому відкритті Музею Козацтва на Хортиці; 21 жовтня 2009 року - урочисте засідання Білгород-Дністровської районної Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва «19 років відродженому Українському козацтву» (Великомар’янівський НВК);
3. Створення козацьких осередків: 23 лютого 2006 року – створення Дністровського Окружного Коша-Малої Січі (наказ Верховного отамана ЧКО ЧКВ А.Петька) - отаман О.Царенков; 20 грудня 2006 року - створення військово-спортивного клубу «Патріот» - керівник В.Гавриленко; 25 грудня 2006 року - створення громадської організації «Козачка» (Петрівська сільська рада) - керівник О.Шепельська; 7 січня 2008 року – створення Задністрової Січі – отаман В.Тимофєєв.
4. Створення джурових та данових осередків в школах: вересень 2006 року – створення дитячо-юнацької козацької організації «Молода Січ» в Вигінській школі – директор О.Вдовиченко, учитель М.Поліщук; 14 жовтня 2007 року – посвята в козаки членів дитячо-юнацької організації «Молода Січ» в Старокозацькій школі – учитель Ю.Щербина; вересень 2008 року – створення дитячо-юнацької організації «Молода Січ» в Випаснянській №2 школі – учитель А.Кривенко; 9 грудня 2008 року – створення Салганської Січі (школа) – директор Ю.Назарук, завуч І.Мельникова, педагог-організатор О.Тиханська, учителі В.Шевченко, О.Рябченко; 21 жовтня 2009 року - створення Великомар’янівської Січі (школа) – директор М.Чороба, завуч Т.Чороба, учителі, козаки.
5. Створення козацьких художніх колективів: грудень 2008 року – прийняття в козацтво учасників народної хорової капели – пошуково-дослідницького фольклористичного гурту «Алкалія» Будинку культури с. Старокозаче - керівник В.Вареник; грудень 2008 року – створення козацького гурту «Отаман та Берегиня» (кістяк - працівники райради та райдержадміністрації – В.Тимофєєв, Н.Могурян, П.Ігумнов, Н.Соколюк, В.Форостяний, З.Червачук, А.Гончарук).
6. Козацькі видання: квітень 2006 року – початок друку книги В.Тимофєєва «Сучасне козацтво Південноукраїнського Задністров’я» (видавництво «СПД СП» м.Білгород-Дністровський. 7 тт. 2006-2009); червень 2006 року – друк книги С.Тимофєєвої «Сучасне козацтво Білгород-Дністровщини» (видавництво «СПД СП» м.Білгород-Дністровський); грудень 2006 року – друк книги В.Тимофєєва «Річ про Буджацьку Січ» (видавництво «СПД СП» м.Білгород-Дністровський); грудень 2006 року – вийшов 37-й (останній) номер газети Задністрового козацтва («Річ про Буджацьку Січ») – редактор В.Тимофєєв; січень 2007 року – вийшов 1-й номер газети Задністрового козацтва («Річ про Січ») – редактор В.Тимофєєв (всього вийшло 33 номера; останній у грудні 2007 року); лютий 2007 року – друк книги В.Тимофєєва «Козацько-лицарське виховання» (видавництво «СПД СП» м.Білгород-Дністровський); квітень 2007 року – друк книги В.Тимофєєва «Школа козацько-лицарського виховання» (видавництво «СПД СП» м.Білгород-Дністровський); травень 2007 року – друк книги В.Тимофєєва «Виховання козака-лицаря» (видавництво «СПД СП» м.Білгород-Дністровський); червень 2007 року – друк книги С.Ушанової «Сучасне лицарство Задністров’я» (видавництво «СПД СП» м.Білгород-Дністровський); листопад 2007 року – друк книги В.Тимофєєва «Козацький громадський Рух» (видавництво «Володимир»-СПД Саламаха Л.Ф. м.Білгород-Дністровський); грудень 2007 року – вийшов 33-й (останній) номер газети Задністрового козацтва («Річ про Січ») – редактор В.Тимофєєв; січень 2008 року – вийшов 1-й номер газети Задністрового козацтва («Козацтво Задністров’я») – редактор В.Тимофєєв (всього вийшло 27 номерів; останній у грудні 2008 року); лютий 2008 року – друк книги В.Тимофєєва «Річ про Січ» (видавництво «Отаман» м.Білгород-Дністровський); лютий 2008 року – друк книги В.Тимофєєва «Адамівський курінь» (видавництво «Отаман» м.Білгород-Дністровський); вересень 2008 року - початок друку книги В.Тимофєєва «Задністрова Січ» (видавництво «Отаман» м.Білгород-Дністровський. 3 т. 2008-2010); жовтень 2008 року – вийшов 1-й номер газети козацтва Задністров’я-Буджаку-Придунав’я («Слава і Честь») – редактор В.Тимофєєв (всього вийшло 7 номерів); грудень 2008 року – друк книги С.Ушанової «Сучасне козацтво Задністров’я. Довідник» (видавництво «Отаман» м.Білгород-Дністровський); грудень 2008 року – вийшов останній номер газети Задністрового козацтва («Козацтво Задністров’я») – редактор В.Тимофєєв (всього вийшло 27 номерів); січень 2009 року – вийшов 1-й номер газети Задністрового козацтва («Козак Задністров’я») – редактор В.Тимофєєв (всього вийшло 20 номерів; останній у грудні 2009 року); січень 2009 року – друк книги В.Тимофєєва «Козацтво Задністров’я» (видавництво «Отаман» Білгород-Дністровський); лютий 2009 року - друк книги В.Тимофєєва «Козацький вишкіл» (видавництво «Отаман» м.Білгород-Дністровський); лютий 2009 року - початок друку книги В.Тимофєєва «Теорія та практика козацького вишколу» у 2-х тт. (видавництво «Отаман» м.Білгород-Дністровський); квітень 2009 року - друк книги В.Тимофєєва «Дитячий та юнацький козацький рух» (видавництво «Отаман» м.Білгород-Дністровський); жовтень 2009 року – вийшов останній номер газети козацтва Задністров’я-Буджаку-Придунав’я («Слава і Честь») – редактор В.Тимофєєв (всього вийшло 7 номерів); грудень 2009 року - вийшов останній номер газети Задністрового козацтва («Козак Задністров’я») – редактор В.Тимофєєв (всього вийшло 20 номерів); грудень 2009 року – друк книги В.Тимофєєва «Козак Задністров’я-Січ» (видавництво «Отаман» м.Білгород-Дністровський); грудень 2009 року – друк книги В.Тимофєєва та С.Ушанової «Довідник козака Буджаку» (видавництво «Отаман» м.Білгород-Дністровський).
КНИГИ ПРО КОЗАЦТВО ЗАДНІСТРОВ’Я
Зробив перелік книг, що присвячені діяльності сучасного Задністрового козацтва.
1. Тимофєєв В.Я. Козацтво. Випуски 1-3. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 1995, 1998, 2000. Про діяльність козаків Адамівського Осередку Козацтва. 160 стор.
2. Тимофєєв В.Я. Козацький вісник. Видавництво СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 1998. Газета Адамівського Осередку Козацтва. Фотоілюстрації. 60 стор.
3. Тимофєєв В.Я. Адамівська Січ. 15 тт. (33 кн). Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2001-2003. Про козацтво Адамівської громади: козаків та козачок, молодиків та берегинь, джур та дан, козачат та лель. Т. 1. 2001. Хроніка Адамівської школи. 1998-2001. 158 стор. Т. 2. 2002. Школа козацько-лицарського виховання – гуманістична основа становлення особистості. 352 стор. Т. 3. 2002. Хроніка Адамівської школи. 2001-2002. 543 стор. Т. 4. 2003. Педагогічний колектив Адамівської школи козацько-лицарського виховання. 185 стор. Т. 5. 2003. Керівники Адамівської школи. 119 стор. Т. 6. 2003. Преса про Адамівську школу. 110 стор. Т. 7. 2003. Випускники Адамівської школи. 108 стор. Т. 8. 2003. Адамівська школа сьогодні. 147 стор. Т. 9. 2003. Хроніка Адамівської школи. 2003. Частина 1. 172 стор. Частина 2. 330 стор. Частина 3. 517 стор. Частина 4. 150 стор. Т. 10. 2003. Адамівська школа козацько-лицарського виховання. Теоретичні засади. 120 стор. Т. 11. 2003. Адамівська школа козацько-лицарського виховання. 190 стор. Т. 12. 2003. Адамівська громада. Частина 1. Постаті. 396 стор. Частина 2. Педагоги. 163 стор. Т. 13. Козаки. Білгород-Дністровська паланка. Буджацька Січ. 150 стор. Т. 14. 2001-2003. Підручники школи козацько-лицарського виховання. Частина 1. Козацьке тіловиховання. Частина 2а. Історія військового козацького мистецтва. 159 стор. Частина 2б. Козацьке військове мистецтво. 150 стор. Частина 3. Родовід козацький. 150 стор. Частина 4. Козацьке духовиховання. 150 стор. Частина 5. Козацькі традиції. 150 стор. Частина 6. Історія козацької культури. 150 стор. Частина 7. Основи екологічних знань. 150 стор. Частина 8. Основи сучасного фермерського господарства. 150 стор. Частина 9. Тваринництво і основи підприємницької діяльності. 150 стор. Частина 10. Рослинництво і основи підприємницької діяльності. 150 стор. Частина 11. Організація й методика науково-дослідної діяльності учнів. 150 стор. Частина 12. Основи техніки. 150 стор. Частина 13. Історія Українського козацтва. 138 стор. Частина 14. Козацька Конституція. 150 стор. Т. 15. 2003. Адамівська школа козацько-лицарського виховання. Збірка. 362 стор.
4. Тимофєєв В.Я. Річ про Адамівську Січ. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2001-2003. Ілюстрована історія становлення та розвитку колективу Адамівської школи козацько-лицарського виховання, що на Білгород-Дністровщини. Т. 1. 2001. Хроніка Адамівської школи. Частина 1. 158 стор. Частина 2. 308 стор. Т. 2. 2002. Хроніка Адамівської школи. Частина 3. 274 стор. Частина 4. 176 стор. Т. 3. 2003. Хроніка Адамівської школи. Частина 5. 172 стор. Частина 6. 184 стор.
5. Тимофєєв В.Я. Адамівська громада. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2003. Книга про людей Адамівської громади; людей, які внесли частку себе у розвиток духовного, економічного життя трьох населених пунктів: Адамівки, Авидівки, Благодатного, що на Одещині. Т. 1. 2003. Частина 1. Преса про громаду. стор. 402 стор. Частина 2. Випускники Адамівської школи. 108 стор. Т. 2. 2003. Частина 3. Педагогічний колектив Адамівської школи козацько-лицарського виховання. 190 стор. Частина 4. Постаті. Адамівська громада. 192 стор.
6. Тимофєєв В.Я. Адамівська Січ – школа козацько-лицарського виховання. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2004. 186 стор. Додатки, фото. Опис моделі громадського (на базі загальноосвітньої школи) навчально-виховного закладу нового типу, покликаного дати учням додаткову козацько-лицарську освіту, забезпечити їх надійний духовний зв’язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками і зорієнтувати козачат на інтереси нащадків, бо творче відродження в житті ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян України. За впровадження цієї моделі в практику роботи школи автор був удостоєний звання «Кращий освітянин України 2002 року». Розділи книги: Вступ Адамівська школа козацько-лицарського виховання. І. Передумови утворення Адамівської школи козацько-лицарського виховання. Історична інтерлюдія. ІІ. Козацька педагогіка й сучасна освіта. Педагогічні роздуми. ІІІ. Адамівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. Історичний нарис. Керівники. ІV. Адамівська школа козацько-лицарського виховання. Педагогічний колектив. V. Адамівська школа козацько-лицарського виховання – гуманістична основа становлення особистості, берегиня духу села. Теоретичні засади. VІ. Джерела школи козацько-лицарського виховання. Використана література. Додатки.
7. Тимофєєв В.Я. Козацька педагогіка – сучасна освіта. Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2005. 100 стор. Додатки. Стисло викладена методика створення і налагодження роботи молодіжних та дитячих козацьких осередків, школи козацько-лицарського виховання. Розділи книги: Вступ. Школа козацько-лицарського виховання. І. Передумови створення шкіл козацько-лицарського виховання. Козацтво Задністров’я. Історична інтерлюдія. ІІ. Козацька педагогіка й сучасна освіта. Педагогічні роздуми. ІІІ. Школа козацько-лицарського виховання (теоретичні засади). Джерела козацько-лицарського виховання. Література. Додатки.
8. Тимофєєв В.Я. Козацьке тілодуховиховання. Видавництво «СПД СП». Білгород-Дністровський. 2006. 16 стор.
9. Тимофєєва С.В., Тимофєєв В.Я. Архіви козаччини Задністров’я. 11 тт. (20 кн). Видавництво «СП «Петрекс». Білгород-Дністровський. 2003-2010. Документи та матеріали козацтв Задністров’я. Т. 1. Історія козацтва Задністров’я. Частина 1. 2003. 302 стор. Частина 2. 2005. 251 стор. Т. 2. Основні офіційні документи. Частина 1. 2003. 168 стор. Частина 2. 2004. 193 стор. Т. 3. Козацькі організації міста Білгорода-Дністровського. 2003. 238 стор. Т. 4. Козацькі організації Білгород-Дністровського району. Частина 1. 2003. 331 стор. Частина 2. 2004. 308 стор. Т. 5. Козацькі навчальні заклади. Частина 1. 2003. 382 стор. Частина 2. 2004. 683 стор. Т. 6. Козацькі організації півдня Одещини. Частина 1. 2003. 260 стор. Частина 2. 2004. 278 стор. Т. 7. Козаки Задністров’я. Частина 1. 2003. 193 стор. Частина 2. 2004. 176 стор. Т. 8. Козацькі організації Задністров’я. 2006. 528 стор. Видавництво «СПД СП». Т. 9. Козацькі організації Задністров’я. 2007. 379 стор. Т. 10. Адамівський курінь. Частина 1. 2007. 312 стор. Частина 2. 2008. 390 стор. Видавництво «Отаман». Т. 11. Козацтво Задністров’я. Частина 1. 2008. 777 стор. Частина 2. 2009. 777 стор. Частина 3. 2010. 777 стор.
10. Тимофєєва С.В. Сучасне українське козацтво на півдні Одещини. Видавництво «СПД СП». Білгород-Дністровський. 2005. 80 стор. Бібліографія. Стисло викладена історія козацтва півдня Одещини. Розділи книги: І. Козацька нація. ІІ. Відродження Українського козацтва. ІІІ. Всеукраїнські козацькі організації. ІV. Одеські обласні (крайові) козацькі організації. V. Діяльність Задністрового козацтва. VІ. Українська козацька педагогіка. VІІ. Козацькі навчальні заклади Задністров’я. ІХ. Козацькі художні колективи. Х. Сучасний стан За дністрового козацтва. Література.
11. Тимофєєв В.Я. Річ про Буджацьку Січ. Видавництво «СПД СП». Білгород-Дністровський. 2006. 526 стор. Фото. Ілюстрована історія сучасних козацтв Буджаку (збірка козацьких газет «Річ про Буджацьку Січ» 2004-2006 років).
12. Тимофєєва С.В. Сучасне козацтво Білгород-Дністровщини. Видавництво «СПД СП». Білгород-Дністровський. 2006. 174 стор. Додатки. Бібліографія. Ілюстрована історія козацтва Білгород-Дністровського (міста та району). Розділи книги: Від автора. І. Відродження українського козацтва у 90-ті роки ХХ століття. ІІ. Історичні витоки та особливості розвитку козацьких організацій на Одещині. ІІІ. Білгород-Дністровські козацькі товариства: історія виникнення, структура, склад. ІV. Основні напрямки діяльності козаків. V. Козацькі художні колективи. VІ. Козацька педагогіка. Висновки. Література. Додатки. Лідери.
13. Тимофєєв В.Я. Сучасне козацтво Південноукраїнського Задністров’я. У 7 тт. Видавництво «СПД СП». Білгород-Дністровський. 2006-2009. Спроба всебічного видання про козацтво Південноукраїнського Задністров’я: життєпис козацьких достойників, преса про козацтво, нотатки Самовидців. Т. 1. 2006. 216 стор. Фото. Розділи тому: Сучасне козацтво Південноукраїнського Задністров’я. Постаті. Козацькі достойники. Т. 2. 2006. 212 стор. Фото. Розділи тому: Вступ. Цікава історія козацтв Задністров’я кінця ХХ – початку ХХІ століть. І. Постаті. Козацькі достойники. ІІ. Преса про козацтво Південноукраїнського Задністров’я. ІІІ. Нотатки Самовидців. Висновки. Загальні тенденції розвитку сучасного козацтва України (Буджак), Росії, Білорусі, Придністров’я. Т. 3. 2007. 238 стор. Фото. Розділи тому: Вступ. Цікава історія козацтв Задністров’я кінця ХХ – початку ХХІ століть. І. Постаті. Козацькі достойники. ІІ. Преса про козацтво Південноукраїнського Задністров’я. ІІІ. Нотатки Самовидців. Висновки. Загальні тенденції розвитку сучасного козацтва України (Буджак), Росії, Білорусі, Придністров’я. Видавництво «Отаман». Т. 4. 2008. 250 стор. Фото. Розділи тому: Вступ. Суб’єктивні нотатки козака Тимофєєва. І. Постаті. Козацькі достойники. ІІ. Преса про козацтво Південноукраїнського Задністров’я. ІІІ. Нотатки Самовидців. Висновки. Т. 5. 2008. 250 стор. Фото. Додатки. Розділи тому: Від автора. Суб’єктивні нотатки козака Тимофєєва. І. Постаті. Козацькі достойники. ІІ. Преса про козацтво Південноукраїнського Задністров’я. ІІІ. Нотатки Самовидців. Замість закінчення. Додатки. Хронологія розвитку козацького руху на Задністров’ї. Т. 6. 2009. 250 стор. Фото. Додатки. Розділи тому: І. Постаті. Козацькі достойники. ІІ. Преса про козацтво Південноукраїнського Задністров’я. ІІІ. Нотатки Самовидців. Т. 7. 2009. 250 стор. Фото. Додатки. Розділи тому: І. Постаті. Козацькі достойники. ІІ. Преса про козацтво Південноукраїнського Задністров’я. ІІІ. Нотатки Самовидців.
14. Тимофєєв В.Я. Козацько-лицарське виховання. Видавництво «СПД СП». Білгород-Дністровський. 2007. 300 стор. Фотоілюстрації, додатки. Збірка методичних матеріалів (Укази Президента України, документи Міністерства освіти і науки України, Українського козацтва щодо козацько-лицарського виховання; методика їх використання. Розділи книги: Від автора. Вступ. І. Державні документи про козацтво. ІІ. Документи козацтва. ІІІ. Документи Міністерства освіти і науки України щодо козацтва. ІV. Козацька педагогіка й сучасна освіта. Від автора. Замість закінчення. Додатки.
15. Тимофєєв В.Я. Школа козацько-лицарського виховання. Видавництво «СПД СП». Білгород-Дністровський. 2007. 230 стор. Додатки. Методика формування колективу в школі козацько-лицарського виховання (узагальнено досвід роботи педагогічних колективів навчальних закладів Південноукраїнського Задністров’я). Розділи книги: Від автора. Вступ. Козацька педагогіка й сучасна освіта. Від автора. Замість закінчення. Джерела школи козацько-лицарського виховання. Додатки.
16. Тимофєєв В.Я. Виховання козака-лицаря. Видавництво «СПД СП». Білгород-Дністровський. 2007. 200 стор. Додатки. Методика формування особистості козака-лицаря в школі козацько-лицарського виховання. Розділи книги: Від автора. Вступ. Козацька педагогіка й сучасна освіта. Від автора. Замість закінчення. Додатки.
17. Тимофєєв В.Я. Козацький громадський рух. Видавництво «Володимир»-СПД Саламаха Л.Ф. Білгород-Дністровський. 2007. 160 стор. Бібліографія. Узагальнено досвід роботи колективів навчальних закладів та громадських організацій козацького спрямування Південноукраїнського Задністров’я з виховання дітей та молоді. Розділи книги: Від автора. І. Державні документи про козацтво. ІІ. Документи козацтва. ІІІ. Документи Міністерства освіти і науки України щодо козацтва. ІV. Навчально-виховні заклади козацького спрямування. V. Громадські організації козацького спрямування. Замість закінчення.
18. Ушанова С.В. Сучасне лицарство Задністров’я. Видавництво «СПД СП». Білгород-Дністровський. 2007. Висвітлюється історія виникнення сучасного Українського козацтва на території півдня Одещини (Білгород-Дністровський район та місто) – на Задністров’ї. Охоплено період з 1989 року по 2004 рік. 260 стор. Фото. Бібліографія. Розділи книги: Вступ. І. Сучасне Українське козацтво. ІІ. Українська козацька духовність: педагогіка, культура, духовний світ козацтва. ІІІ. Лідери Українського козацтва. Висновок. Література.
19. Тимофєєв В.Я. Річ про Січ. Видавництво «Отаман». Білгород-Дністровський. 2008. 150 стор., фотоілюстрації. Збірка козацьких газет «Річ про Січ», яка виходила в місті та в районі. Книга про козаків Задністрового козацтва, осередки якого діють в Білгород-Дністровському районі та місті Білгороді-Дністровському на Одещині; про козаків та козачок, про людей територіальних громад Задністров’я, що в загальному громадському русі прокладали свої, козацькі шляхи до незалежної держави Україна.
20. Тимофєєв В.Я. Адамівський курінь. Останнє десятиріччя ХХ ст. – перше десятиріччя ХХІ ст. Видавництво «Отаман». Білгород-Дністровський. 2008. 350 стор. Фотоілюстрації, документи та матеріали. Книга – про Адамівський курінь Українського козацтва, що діяв в Білгород-Дністровському районі на Одещині в останньому десятиріччі ХХ ст. – першому десятиріччі ХХІ ст.; про козаків та козачок, про людей Адамівської громади, що в загальному громадському русі прокладали свої, козацькі, шляхи до незалежної держави Україна. Історія куреню подається через документальні джерела (газетні та журнальні статті, протоколи, спомини самовидців, накази отаманів та рішення Козацьких Рад та ін.), що надає їй ознаки академізму. Але за рядками документів проглядають живі люди з їх пристрастями та інтересами, своєрідним козацьким поглядом на події та на життя взагалі. Розділи книги: І. 1990-1998. Період самостійної діяльності (3 етапи: П’ять козаків. Документація. Налагодження практичної роботи.). ІІ. 1998-2000. Період діяльності у складі Білгород-Дністровської паланки (3 етапи: Розбрат. Перманентний розбрат. Повернемось до національного виховання.). ІІІ. 2000-2003. Період незалежної діяльності (3 етапи: Берегиня духу села. Кращий освітянин України. Основи козацько-лицарського виховання.). Адамівська громада – унікальна громада; на її території лише в останні 20 років відбулися дві широкомасштабні (помітні) для України події: створення асоціації кооперативів імені Тараса Григоровича Шевченко (80-90-ті роки ХХ століття; на меті було трасформація її в асоціацію вільних фермерів, а Адамівську громаду – в козацьку громаду) та навчально-виховного закладу нового типу – Адамівської школи козацько-лицарського виховання (90-ті роки ХХ століття – 10-ті роки ХХІ століття; на меті було трансформація її в козацький ліцей)…
21. Тимофєєв В.Я. Задністрова Січ. Видавництво «Отаман». Білгород-Дністровський. 2008. 2009. 2010. Ілюстрована історія регіональної козацької організації Південноукраїнського Задністров’я. Частина 1. Козаки, ми маємо робити. 2008. 300 стор. Розділи частини: Від автора. Козаки, ми маємо робити… І. Вісім козаків-«самураїв». ІІ. Дністровська Січ. ІІІ. Дністровський Окружний Кіш (Мала Січ). ІV. Районна програма розвитку козацтва. V. Задністрова Січ. Додатки. Частина 2. Крізь терени до зірок. Розділи частини: VІ. Ми маємо робити. VІІ. Козак. Додатки.
22. Ушанова С.В. Сучасне козацтво Задністров’я. Довідник. Видавництво «Отаман». Білгород-Дністровський. 2008. 120 стор. Сучасне козацтво Задністров’я (місто Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровський район).
23. Тимофєєв В.Я. Козацький вишкіл. Видавництво «Отаман». Білгород-Дністровський. 2009. Досвід роботи колективів навчальних закладів Південноукраїнського Задністров’я з козацького вишколу дітей та молоді. 165 стор. Розділи: Від автора. І. Державні документи про козацтво. ІІ. Документи козацтва. ІІІ. Документи Міністерства освіти і науки України щодо козацтва. ІV. Козацька педагогіка й сучасна освіта. Рекомендована література. Замість закінчення.
24. Тимофєєв В.Я. Теорія та практика козацького вишколу. Видавництво «Отаман». Білгород-Дністровський. 2009. Досвід козацько-лицарського виховання колективів навчально-виховних закладів Південноукраїнського Задністров’я. Т. 1. 2009. 240 стор. Розділи тому: Від автора. І. Державні документи про козацтво. ІІ. Документи козацтва. ІІІ. Документи Міністерства освіти і науки України щодо козацтва. ІV. Козацька педагогіка й сучасна освіта. Рекомендована література. Замість закінчення. Т. 2. 2009. Практичні матеріали. 200 стор.
25. Тимофєєв В.Я. Козацтво Задністров’я. Видавництво «Отаман». Білгород-Дністровський. 2009. 124 стор.
26. Тимофєєв В.Я. Дитячий та юнацький козацький рух. Видавництво «Отаман». Білгород-Дністровський. 2009. 176 стор.
27. Тимофєєв В.Я. Козак Задністров’я – Січ. Видавництво «Отаман». Білгород-Дністровський. 2009.
28. Тимофєєв В.Я., Ушанова С.В. Довідник козака Буджаку. Видавництво «Отаман». 2009. із змінами.
КОЗАЦЬКИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
Після відповідної роботи (створивши оргкомітет, написавши концепцію), звернувся до відділу освіти міськвиконкому із пропозицією створити в місті Білгороді-Дністровському козацьку «кадетку» із денним перебуванням. Міською владою питання вивчається…
ОРГКОМІТЕТ ІЗ СТВОРЕННЯ В М. БІЛГОРОДІ-ДНІСТРОВСЬКОМУ
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ЗАКЛАДУ
ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО НАПРЯМКУ
67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський. Тел/факс: 8249-3-59-56; 8097-466-7174.
СКЛАД ОРГКОМІТЕТУ:
1. ПРОЕКТНИЙ КОМІТЕТ. 1. Тимофєєв Валерій Якович – начальник відділу організаційного забезпечення діяльності органів Білгород-Дністровської районної ради, координатор проекту. 2. Комісаров Григорій Львович – заступник начальника управління економічного розвитку Білгород-Дністровської районної державної адміністрації. 3. Устименко Борис Іванович – кореспондент газети «Чорноморські новини», заслужений журналіст України. 4. Аулов Іван Федорович – заступник голови Білгород-Дністровської міської ради ветеранів, голова Білгород-Дністровської міської спілки радянських офіцерів. 5. Жуковський Віктор Костянтинович – керівник КП «Спецкомбінат», голова Білгород-Дністровської міської спілки ветеранів війни в Афганістані.
2. РОБОЧА ГРУПА З ПІДГОТОВКИ ДОКУМЕНТІВ. 1. Муржа Людмила Іванівна – завідуюча методичним кабінетом відділу освіти Білгород-Дністровського міськвиконкому, голова робочої групи. 2. Тимофєєв Валерій Якович - начальник відділу організаційного забезпечення діяльності органів Білгород-Дністровської районної ради, координатор проекту. 3. Прінц Олена Миколаївна – головний спеціаліст відділу освіти Білгород-Дністровського міськвиконкому. 4. Жбанкова Тетяна Дмитрівна – директор загальноосвітньої школи №6 м. Білгорода-Дністровського. 5. Шмелькова Олена Олександрівна - директор загальноосвітньої школи №11 м. Білгорода-Дністровського.
3. КООРДИНАЦІЙНА РАДА. 1. Ковальчук Станіслав Іванович – заступник голови Білгород-Дністровської міської ради. 2. Бойчук Іван Леонідович – військовий комісар Білгород-Дністровського міськрайвіськомату. 3. Дідик Олександр Кирилович – начальник Білгород-Дністровського прикордонного загону. 4. Козловський Сергій Іванович – командир військової частини А3955. 5. Петрусенко Владислав Вікторович - командир військової частини А1319. 6. Зубков Сергій Іванович – начальник Білгород-Дністровського РУ ГУ МНС України в Одеській області. 7. Петрик Олександр Борисович – начальник Білгород-Дністровського міськрайонного відділу УМВС в Одеській області. 8. Поліщук Євген Петрович – настоятель Свято-Георгіївського храму. 9. Кротов Анатолій Леонідович - голова Білгород-Дністровської районної спілки ветеранів війни в Афганістані.
4. НАГЛЯДОВА РАДА. 1. Чеглотонєв Микола Степанович – начальник відділу освіти Білгород-Дністровського міськвиконкому. 2. Абрамов Федір Артемійович – благочинний Білгород-Дністровського благочинного округу. 3. Жигун Володимир Григорович – Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор. 4. Шуба Ігор Генріхович – начальник Білгород-Дністровського міжрайонного відділу УСБУ. 5. Тимофєєв Валерій Якович - начальник відділу організаційного забезпечення діяльності органів Білгород-Дністровської районної ради, координатор проекту.
Дуже важливим, з огляду на комплекс складних сучасних проблем, залишаються роль і місце козацтва у соціальному, економічному та політичному житті Задністров’я. Тут громадський рух за відновлення козацтва розпочався в кінці 80-х на початку 90-х рр. ХХ ст. Зацікавлення своїм минулим та генетична пам’ять поряд з активізацією політичного життя покликали до виникнення багатьох (неформальних та формальних) – міських, районних, сільських, обласної, регіональної громадських організацій козацького спрямування.
Сучасне козацтво в місті та районі пройшло ряд етапів розвитку:
І. 1988-1991 – «Розбудовний»: створення неформальних козацьких гуртів в Білгороді-Дністровському, Адамівці; участь наших козаків у святкуваннях 300-річчя Запорозького козацтва, Дня козаків Півдня Бессарабії; початок видання газети «Козацький вісник».
ІІ. 1992-1995 – «Перехідний»: створення неформальних та формальних козацьких громадських організацій, активізація їх діяльності – Задністрове земляцтво Всесвітньої спілки козаків – отаман М.Слепухін, козаки – Ю.Корнєв, А.Токарєв, Ю.Ломовцев, В.Кучер, Г.Антонов, О.Некрасов, С.Пронін, Г.Глущенко, Є.Дмитренко, Ю.Харчук; Адамівський курінь – отаман В.Тимофєєв, козаки – А.Редько, В.Гончаров, В.Гуцан, Д.Завацький, М.Маринеску, А.Кульчицький, Ю.Ніколайчук, В.Рибальченко, О.Чеботюк, Р.Куліков, О.Козаченко, І.Одорожа, В.Білоус, Ф.Козубенко, В.Козубенко, Ю.Лавриненко, С.Подолько, В.Деревенча, Д.Лазуренко, Ф.Макаренко, С.Макаренко, С.Редько, О.Харченко, І.Гамар, А.Антонюк, І.Даниленко; Буджацьке січове козацьке військо – отамани І.Деордиця, кн. В.Долгорукий-Аргутинський, М.Скляренко, козаки – Б.Устименко, О.Ступак, М.Вітряк, В.Бойчев, О.Зуєв, В.Мисюк, В.Воробйов, Г.Мельниченко; Білгород-Дністровська паланка – отаман Л.Городецький, козаки – Є.Костецький, П.Білоусенко, А.Берлізов, Г.Марін, Д.Серцевич, Ф.Панаїт, Ю.Денисов, П.Смаглій, Є.Хоменко, І.Хоменко, А.Майстро, В.Якименко, Г.Римський; початок роботи із вивчення козацької виховної спадщини в Білгород-Дністровському училищі Південноукраїнського державного педагогічного університету – викладачі В.Юрченко, В.Лобанова, О.Виштак, І.Головань; видання збірки «Козацтво».
ІІІ. 1996-1999 – «Реєстровий»: державна реєстрація козацьких громад, залучення козаків до співпраці із владою; створення шкіл козацько-лицарського виховання та джурових осередків в школах – Долинівській - Т.Тома, М.Долгошеєнко, Т.Молчанова; Старокозацькій та Молозькій – І.Лісіцин; Адамівський – В.Тимофєєв, П.Лавриненко, В.Гриценко, В.Вронська, Н.Галицька, К.Граждан, Р.Буравицька, І.Корженко; Випаснянській №1 – В.Гавриленко; видання газети «Джура», «Козак».
ІV. 2000-2005 - «Установчий»: створення районної Координаційної ради з питань розвитку козацтва при голові райдержадміністрацій - голова П.Ігумнов; прийняття районних заходів (2002-2005 рр.); створення джурових осередків в школах: Турлацькій - Т.Тодорова, В.Чумаченко, Л.Коваленко; Вигінській – В.Біленко, А.Берлізов, О.Вдовиченко, М.Поліщук; козацьких художніх колективів: духовий оркестр - С.Радченко; хор української народної пісні «Мрія» - І.Зорило; ансамбль української народної музики «Веселка» - М. та В. Нікіруї; ансамбль української народної музики «Гроно» та гурт «Русичи» - Б.Нікіруй; народна хорова капела – пошуково-дослідницький фольклористичний гурт «Алкалія» Будинку культури с. Старокозаче - В.Вареник; створення нових козацьких організацій: Білгород-Дністровський Кіш – отамани В.Гавриленко, О.Мица, козаки – С.Горлачов, В.Кулинський, І.Оленєв, Б.Вітряк; Окружний полк ім. П.Орлика – отамани О.Царенков, М.Врублевський, козаки – В.Єремєєв, П.Лабунець, І.Мамонтов, С.Ковалів, М.Скиба; Окремий курінь ім. С.Білого – отаман П.Городниченко, козаки – Ю.Сокорєв, О.Сокорєв; курінь Війська Запорозького – отаман М.Возний, козаки – В.Жуковський, В.Лесін; Монашівська сотня – отаман В.Ткаченко, козак – В.Парпалак; районове товариство УКЗ – отаман В.Білоус; Задністрова Січ – отаман В.Тимофєєв, козаки – В.Смаковський, В.Лукашевський, М.Дейна, І.Лелеченко, О.Черв’як, В.Павлюк, Ю.Щербина, А.Кривенко, М.Скибенко; жіноча громада – керівник Л.Горлачова; військово-спортивний клуб «Патріот» - керівник В.Гавриленко; клуб «Козачка» - керівник О.Шепельська; видання газети «Річ про Адамівську Січ», «Річ про Буджацьку Січ»; друк двадцятитомника «Архіви козаччини Задністров’я».
V. З 2006 року по т. ч. – «Сучасний»: створення районної Ради керівників громадських організацій козацького спрямування; прийняття Програми розвитку Українського козацтва (2008-2010 рр.); створення джурових осередків в школах: Старокозацькій - Ю.Щербина; Випаснянській №2 - А.Кривенко; створення Салганської школи козацько-лицарського виховання – Ю.Назарук, І.Мельникова; видання газети «Річ про Січ», «Козацтво Задністров’я», «Козак Задністров’я»; друк семитомника «Сучасне козацтво Південноукраїнського Задністров’я»; створення Інтернет-сайтів (Козацтво Задністров’я http://Dnestrkozak.webstolica.ru/; Козацтво Буджаку http://Budzakkozak.webstolica.ru/; Козацтво Придунав’я http://Dunajkozak.webstolica.ru/; Козацтво межиріччя Дунай-Дністро http://Dunajdnestr.webstolica.ru/; Козацька педагогіка http://Kozakpedagog.webstolica.ru/; Історія козацтва Задністров’я http://zurnal.lib.ru/t/twja/; Козацько-лицарське виховання http://www.proza.ru/avtor/timeich/, Інтернет-сторінок та ін…
ОБГРУНТУВАННЯ
ЩОДО ВІДКРИТТЯ В МІСТІ БІЛГОРОДІ-ДНІСТРОВСЬКОМУ
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ЗАКЛАДУ
ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНОГО НАПРЯМКУ
Народна мудрість говорить: якщо хочеш залишити про себе пам’ять на п’ятдесят років - вирощуй сад, на сто - будуй будинок, на тисячу - виховуй сина. Народ, що бажає зберегти себе в історії, повинен піклуватися про виховання своїх синів.
НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ ГОЛОВНЕ –
УВАГА ДО ШКОЛИ
Держава живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа. А для цього школа повинна стати осередком зустрічі дитинства із справді загальнолюдським - дитинча має частіше зазирати у вічність - саме школа стоїть у витоків духовності суспільства…
Проблеми виховання дітей та молоді мені знайомі не з книг; тридцятип’ятирічний педагогічний досвід (двадцятирічний директорський), десятирічний досвід роботи на керівних посадах в органах державної виконавчої влади та органах місцевого самоврядування дають підстави робити пропозиції щодо його покращання.
Сучасний його стан загрозливий. Якщо рівень навчання в загальноосвітніх школах становить 0,6 від можливої одиниці, то рівень виховання - 0,3; поза школою взагалі панує антивиховання. Цей стан взагалі погіршується, бо практично не зроблено спроби змінити в країні ситуацію з мораллю на кращу і школа залишається єдиним гарантом виховання дитини порядною людиною, патріотом України. Тому на сучасному етапі розвитку держави головне - увага до школи - наймовірнішому осередку формування громадянина, патріота.
ГОЛОВНА МЕТА ОСВІТИ – ВИХОВАННЯ;
ОСНОВНИЙ НАПРЯМОК СУЧАСНОГО ВИХОВАННЯ –
ФОРМУВАННЯ ДУШІ
Рівень розвитку освіти - мірило рівня кваліфікації і культури будь-якого суспільства, важливий показник його прогресу або регресу. Найважливішою закономірністю розвитку системи освіти є єдність її структурних елементів: навчання і виховання. В системі освіти виховання відіграє провідну роль, а навчання є тільки засіб виховання. Навчання, відірване від виховання і без опори на нього розвиває тільки розум, накопичує знання і не може дати позитивних результатів. Лише поєднання навчання і виховання особистості формує у неї культуру самостійного мислення, розвиває і зміцнює духовні здібності і характер, формує світогляд, моральні норми і соціальну позицію.
В житті ми часто зустрічаємо людей назверх освічених, енциклопедично озброєних знаннями, а всередині в них пустеля, як говориться в Біблії, «гроші пофарбовані, поваплені», але в теперішній час нам потрібні люди не тільки озброєні знаннями, а й духовно, психічно, фізично спроможні розвивати творчі здібності свої та навколишніх; співпрацювати з людьми різних філософських, політичних, релігійних поглядів; здатні вирішувати проблеми сьогодення й майбутнього; особи з великим культурним та духовним потенціалом, бо «культура утверджує примат духу» (М.Реріх); особи виховані.
Досвід практичної роботи свідчить, що головна мета освіти - виховання; навчання повинно бути підпорядковано вихованню.
Школа - єдиний соціальний інститут, який, виховуючи учнів сьогодні, працює на перспективу. Саме тут висока професійна майстерність педагога-вихователя стимулює потребу школяра стати свідомішим, самовдосконалюватися, щоб реалізуватися як громадянин.
Виховання - це, в першу чергу, щеплення моралі та створення в учнів навичок життя в моральній атмосфері, бо глибока моральна криза в нашій країні є наслідком прогалин і в освітньому процесі, зокрема у недооцінки ролі духовності української національної школи, яка виступає одним із важливих елементів збереження і розвитку спільноти, її духовного ядра і постачає суспільству свідомих громадян, носіїв духовності.
Загальної системи народного виховання для всіх народів немає, у кожного народу своя, особлива, національна система виховання. Вона базується на рідній, національній мові.
Рідна школа – це головна основа національного життя держави, основа рідної школи – національне виховання. Наше національне виховання – це козацьке виховання, бо українці – нація козацька; козаки були типовими представниками рідного народу, вони втілювали волелюбний національний характер, відображали його потреби, інтереси, прагнення; і вони створили самобутню і високоефективну, близьку до європейської, національну систему освіти і виховання – козацьку педагогіку й творче впровадження в життя ідей і засобів козацького виховання має забезпечити формування фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян незалежної України. Тому, конкретизуючи основну мету освіти, наголошую - виховання повинно бути національним.
Наступна мета, що пов’язана із розвитком режиму життя, - розвиток усіх здібностей людини й особливо тих, які притаманні конкретній особі. Якщо людину навчати та виховувати у тісній атмосфері одного фаху, то по сусідству із цим фахом утворюється вакуум, у який втягується «виховання вулиці», навички, отримані від таких ж вузьких фахівців. Тому виховання та підпорядковане йому навчання повинні готувати особу, моральну особу, особу, яка легко оволодівала б любим фахом.
Повідомляти відомості може телевізор, комп’ютор. Виховувати людину може тільки педагог-творець. Освіта, що підпорядкована завданням виховання - творчість, творчість особливо тонкої структури, що потребує уваги, загостреної інтуїції і, як всяка творчість, - свободи.
Педагог - творець, тому не потрібно ставати йому на заваді детальними вимогами програм, методичних вказівок. Якщо педагог щось особливо любить (творчість поета, письменника, художника, якийсь розділ математики, біології та ін.), то для нього необхідно надавати можливість прищепити цю любов своїм учням. Педагог мусить (хоча б якійсь мірі) прагнути вложити в учня хороші риси своєї особи. Небезпечно, коли хороший виконавець методичних вимог одночасно дріб’язковий, бездуховний та ін. Все це так або інакше відобразиться (можливо, не зараз) на його учнях.
З всього цього, випливає ще одна мета освіти - педагог повинен бути особою, а школа повинна мати своє обличчя.
Школа - це вихователі, викладачі, бібліотекар, працівники їдальні, й увесь її обслуговуючий персонал. Але головне (певна річ) - директор школи, який визначає її (школи) «особу», «душу», який створює в ній атмосферу доброзичливості до учнів й учителів між собою. Загальновизнано, що якість навчально-виховної роботи більшою мірою залежить від якості керівника школи, ніж від рівня педагогічної майстерності вчителів й вихователів. Неможливо педагогічним працівникам компенсувати негативний вплив першої особи. Тому я бачу наступну мету освіти - ефективне управління можливе лише за умови, що особа-керівник бачить перспективу розвитку закладу, розуміє завдання і специфічні особливості його, володіє необхідними навичками керування колективом й має відповідні якості для цього.
Школа - це й приміщення, чисті, привітні, красиві й індивідуальні. І, звичайно, у школі повинні бути й списки випускників (у нашій школі навчалися такі особи). Кожен має згадувати свою школу завдяки тому особливому, що було в ній. Тому ще одна мета освіти - школа повинна мати свою репутацію, й для цього конче необхідно знати - хто з достойних людей її закінчив, а самій школі варто цікавитися долею своїх вихованців.
Генеральний суддя Буджацької Січі Б.І.Устименко: «У нас церква відокремлена від держави, але в одеських єврейських школах учнів ознайомлюють із змістом священних книг. В польських школах вивчають Біблію. Особисто я вважаю, що в наш час бездуховності, яка росте, корисно було б знайомити нашу молодь з дитинства хоча б із канонічними заповідями, щоб дитина змогла відрізнити добро від зла».
Лише розвинута моральність, лише прийняття абсолютно вічних норм співжиття допоможе у потрібну хвилину підлітку (юнаку, юнці) – адже вони матимуть приписи на всі випадки життя. А нагородою буде чисте сумління та гармонія внутрішнього світу.
Тому формування душі як основної якості людини, визначення її духовних пріоритетів, обґрунтування системи цінностей, на яких має базуватися життя дитини – основний напрямок сучасного виховання…
ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ШКОЛИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ – ПРОТИСТОЯННЯ БЕЗДУХОВНОСТІ, РУЙНАЦІЇ МОРАЛІ
В сучасній школі:
- труднощі та проблеми її випливають із сучасних труднощів громади - економічних, демографічних, соціальних;
- термінове розв’язання всіх проблем школи неможливо (особливо соціально-економічних, фінансових, частково методичних), але проблеми виховання ми повинні вирішувати негайно; головне завдання школи на сучасному етапі - протистояння бездуховності, руйнації національної моралі;
- громада живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовних життям школа, тому школа повинна і може стати осередком духовності, берегинею духу громади; для цього вона має бути відкритим навчально-виховним закладом з громадсько-державним управлінням;
- один з шляхів вирішення проблем сучасного виховання учнів - патріотичне виховання (у формі школи козацько-лицарського виховання – так званої «кадетки», школи-родини та ін. - «лише виховуючи українця, можна виховати українця», патріота); якби мали таке виховання, 7 млн. українців-шукачів долі за кордоном наводили б лад сьогодні на своїй землі, в своїй державі; а це - не найгірші громадяни;
- неможливо виховати особистість тільки в школі, школа виховує разом із сім’єю, виробничими коллективами, громадою;
- у вихованні патріота є три ступеня (етапи): родинно-дошкільне, родинно-шкільне, громадсько-родинне; кожен з етапів має свої особливості і проводиться: родинно-дошкільне - через роботу з батьками дошкільнят та введенням спеціальних курсів до програми дитячого садочка; родинно-шкільне - у формі роботи школи-родини, школи козацько-лицарського виховання («кадетки») та ін. закладів нового типу (інноваційних); громадсько-родинне - у формі діяльності учнівських громадських організацій (в першу чергу - патріотичного спрямування);
- основна мета сучасної школи - формування в родині, школі і громадському житті патріота, творчу особистість з яскраво вираженою свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю, додам - козака-лицаря (офіцера-лицаря);
- в наш час у громадському, шкільному і родинному житті нам потрібен насамперед культ лицарства: лицарський дух не дасть нудити у духовній ницості, історичному безпам’ятстві; тому включення потенціалу козацько-лицарської духовності та офіцерської честі у виховний процес шкіл міста (міста із славним козацьким минулим; в кінці ХІХ ст. 70% населення Акерманського повіту вважали себе козаками або вихідцями з козаків) значно активізує формування вільної, з стійкими морально-вольовими якостями, силою духу особистості;
- формування-виховання козака-офіцера-лицаря можливо лише в навчально-виховному закладі нового типу (на базі загальноосвітньої школи) – в «школі козацько-лицарського виховання» - сучасної «кадетки».
Щодо козацько-лицарського напрямку в сучасній педагогіці. Особисто я вважаю його найперспективнішим напрямком в теорії сучасного виховання громадянина, патріота України; за цим напрямком майбутнє; він буде слугуватиме підґрунтям державної системи виховання…
ВИСНОВКИ
Школа козацько-лицарського виховання – громадський (на базі загальноосвітньої школи) навчально-виховний заклад нового типу, покликаний дати учням додаткову козацько-лицарську освіту, забезпечити їх надійний духовний зв’язок з предками, розвинути стосунки з сучасниками і зорієнтувати козачат на інтереси нащадків, бо творче відродження в житті ідей і засобів козацької педагогіки має забезпечити виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарські мужніх та сильних духом громадян незалежної України.
Концепція школи цього типу звертає увагу педагогів на виховний потенціал Кодексу буття Українського козацтва, куди входять Кодекс лицарської честі, Кодекс лицарської духовності та Заповіді милосердя. Впровадження в виховну роботу вимог Кодексів забезпечує формування та виховання такого духовного стану молоді – молодих громадян України, козаків, яке в народі збереглося як розуміння козацького духу, того особливого соціального положення українського козацтва в суспільстві, яке слугувало опорою народу і державі протягом віків.
У вихованні національно свідомих козаків та берегинь педагогічні колективи навчальних закладів козацько-лицарського спрямування бачать три ступені:
1. Родинно-дошкільне виховання козченяти та леліняти.
2. Родинно-шкільне виховання козача та лелі, джури та дани.
3. Громадсько-родинне виховання козака (молодика) та берегині.
Родинно-дошкільне виховання козаченяти та леліняти (діти до 6 років) здійснюється через роботу з батьками дошкільнят та введенням спеціальних курсів до програм дитячого садка.
Родинно-шкільне виховання козачати та лелі (діти 6-9 років), джури та дани (діти та підлітки 10-13 років), молодого козака та берегині (юнаки та юнки з 14 років) проводиться у формі школи козацько-лицарського виховання:
А/ класна робота за рахунок варіативної частини навчального плану з основних дисциплін козацько-лицарського виховання,
Б/ позакласна робота за рахунок годин гуртків, у формі Козацької республіки (одна з форм самоврядування учнівського колективу) та класних козацьких загонів,
В/ позашкільна робота у формі діяльності дитячо-юнацької організації „Молода Січ” Українського козацтва.
Громадсько-родинне виховання козака та берегині (молодь з 14 років) здійснюється через діяльність куренів Українського козацтва та жіночої громади Українського козацтва.
СУЧАСНА СИСТЕМА ВИХОВАННЯ КОЗАКА ТА БЕРЕГИНІ
ІІІ. Громадсько-родинне виховання Берегиня
козака та берегині Козак (Молодик)
ІІ. Родинно-шкільне виховання ФІЛОСОФІЯ
козача та лелі, Леля, Дана козацько-
джури та дани Козача, Джура лицарського гарту
І. Родинно-дошкільне виховання
козаченяти та леліняти Лелінятко
Козаченятко
Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка зі зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності й права.
Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!
Координатор проекту, Отаман Задністрової Січі, Генерал-осавул Українського козацтва В.Я.Тимофєєв
ЗАВДАННЯ ЗАДНІСТРОВОГО КОЗАЦТВА
На черговій Старшинській раді затвердили завдання діяльності Задністрового козацтва на сучасному етапі розвитку.
Протягом кількох століть тривала на нашій землі доба, названа козацькою ерою. Як багато важила вона в історії України, свідчить той факт, що нас, українців, і сьогодні звуть у світі козацьким народом. Та й самі ми не втратили духовного зв’язку з лицарями-козаками. Хіба ж випадково й досі називаємо козацькими свої степи, свої пісні й журбу, силу і свій характер?
Ніщо не повертається в традиційних формах, час диктує свої. Не всі форми відповідають сучасності і в козацькій діяльності: нині інший тип виробничих відносин, побуту, потреб та свідомості. Але козацький дух не втрачає сили, енергії, цілеспрямованості. Тому не можуть не використовуватися основні принципи козацтва: любов до сім’ї, роду і нації; до рідної природи, оселі, землі; дух лицарства і волелюбності, життєносний дух побратимства; дух особової, соціальної і національної самосвідомості, гідності та честі…
Завдання, які ставлять перед собою керівники Задністрової Січі – нести в маси українознавчу інформацію, утверджувати демократичні засади життя, дисципліну і порядок, правові і моральні норми, культуру поведінки; боротися з алкоголізмом, наркоманією, злочинністю, іншими суспільними хворобами, бо у період моральної кризи, дегероїзації і деморалізації значної частини нашого суспільства козацько-лицарські традиції, козацька сімейне, шкільне і соціальне життя високо тримають стяг вершинних національних і загальнолюдських цінностей, здобутків елітних прошарків рідного народу, лицарської духовності.
Історія вчить: поки козацтво було могутньою суспільною культуротворчою, морально-духовною, національно-патріотичною потугою, доти Україна зберігала свою незалежність чи автономність. Козацтву самою історією судилося відіграти роль вирішальної сили у відродженні нації-держави, захисті демократії і свободи, гуманізму, найвищого рівня – конституційної, правової культури.
Багатогранною була діяльність козаків – як звитяжних воїнів, вільнолюбивих громадян, політичних і державних діячів, умілих господарів землі, досвідчених хліборобів, творців мистецтва, мудрих вихователів дітей. Дика і темна, свавільна, гультяйська сила, як атестували козацтво недруги України, цієї місії виконати не могла.
Нагадаймо свідчення Дмитра Яворницького: на Січ приймали лише тих, хто визнавав православну віру, спілкувався українською мовою, брав присягу захищати до останнього подиху людину, родину, військове товариство й Україну та за них бути готовим віддати й життя. Іноземці відзначали: козацтво породило найвидатніший феномен лицарства, патріотизму, честі – духовне побратимство, їм не вдалося зафіксувати жодного випадку зради цього типу родства!
І цілком зрозуміло, що такий тип людей не міг з’явитися сам собою, з нічого.
Вирішальну роль у кристалізації українського характеру відіграли козацька батьківська педагогіка, освіта, громадське життя (Круг) – що передбачали самопізнання та самореалізацію, особову й національно-релігійну самосвідомість, філософію жити по-людськи: чесно і совісно, патріотично й професіонально, на засадах демократії і свободи, красиво і просто.
Зміни геополітичної ситуації (тероризм, територіальні претензії Румунії до України – Буджак, о.Зміїний) висунули на порядок денний питання про додаткові гарантії захищеності та безпеки, територіальної, державної цілісності, забезпечення мирного проживання населення, підтримки на достатньому рівні мобілізаційних ресурсів. Цими обставинами в теперішній час продиктована увага державних структур до Українського козацтва. Відомо, що для історичних козацьких структур основним змістом і суттю їхнього існування була специфічна військова справа у відповідних суспільно-політичних та природно-географічних умовах. Завдяки цьому на засадах архаїчних військово-лицарських традицій сформувалась комплексна система козацького військового буття – козацько-лицарське мистецтво. Це мистецтво (специфічне бойове мистецтво зі зброєю та на його основі – рукопаш; козацьке звичаєве право; елементи архаїчної військової магії; пісенно-енергетична практика; особливе світосприйняття) і є сутністю української козацької спадщини. Через відродження і поширення основ військово-лицарської спадщини ми можемо вести мову про реальне наслідування, а отже і відповідність сучасного козацтва історичним аналогам…
Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності і права…
Душу – Богу! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь - нікому!
Слава козакам! Слава Україні!
ТАРАСОВА АДАМІВКА
Ще П.Шевченко (голова Білгород-Дністровської райдержадміністрації в 2001-2003 роках) подав їдею щодо проведення щорічного вшанування пам’яти Т.Г.Шевченка біля погруддя, що встановлене в с.Адамівка. Сьогодні – це перше районне вшанування!
УКЛІН ТОБІ, ТАРАСЕ! ВІД КОЗАКІВ УКЛІН!
«У Шевченка ніколи не зникав той козацький шляхетний підйом, котрий непереможно тягне до світла і свободи духу».
О.Кониський
З 70-х років минулого століття стоїть у центрі Адамівки Білгород-Дністровського району на Одещині невелике кам’яне погруддя Тараса Григоровича Шевченка; єдине в районі, одне з небагатьох в області.
Більше тридцяти років на початку весни приходять сюди мешканці села, учні місцевої школи (за традицією, започаткованою ще колишнім її директором – тепер пенсіонеркою – О.Л.Солов’єнко) віддати шану духовному батьку нації.
Сьогодні – це районне свято, присвячене 195-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка.
До Адамівки приїхали гості – Шабська народна хорова капела, колектив художньої самодіяльності Бритівського Будинку культури, представники райдержадміністрації - завідуюча відділом культури Д.І.Корчагіна, завідуюча відділом освіти В.В.Орлова, завідуюча відділом спорту, сім’ї та молоді Р.П.Дьяченко, козаки – отаман Задністрової Січі, завідуючий оргвідділом райради В.Я.Тимофєєв, хорунжий Задністрової Січі В.В.Лукашевський, отаман Бритівського куреня В.І.Єремєєв, керівник національно-просвітницького товариства «Мрія» І.С.Зорило, радник отамана Задністрової Січі В.М.Воробйов. В залі – засновники Адамівської «Молодої Січі» – директор школи В.М.Вронська, завуч П.М.Лавриненко, педагог-організатор В.Н.Гриценко, місцеві козаки – В.П.Рибальченко, А.О.Кульчицький, Ю.О.Ніколайчук, Р.К.Куліков, Ю.І.Лавриненко, В.І.Білоус, В.І.Деревенча, мешканці села, школярі…
На сцені Адамівського Будинку культури урочистості – привітання від Адамівського сільського голови Н.В.Старченко, виступають гості – Д.І.Корчагіна, В.Я.Тимофєєв; концертна програма силами самодіяльних артистів з Адамівки та Шабо (постанова «Тополя» та пісні на слова Т.Г.Шевченка). Виступили з бліц-інформацією «Річ про Адамівську Січ» козачата місцевої організації «Молода Січ»…
Урочистості продовжуються у погруддя Т.Г.Шевченка: покладання квітів, хвилина мовчання…
Ще десять років тому вчителька К.М.Граждан в одній з розвідок на козацьку тематику, яка була надрукована у педагогічному журналі «Наша школа», довела, що у 40-х роках ХІХ століття Тарас Шевченко був курінним отаманом Петербургського козацького кошу.
Я дозволю собі процитувати два листи, що написані у 1845 році.
Перший – від Якова Кухаренка до Тараса Шевченка (Яків Кухаренко – кошовий отаман Азовського та наказний отаман Чорноморського козацьких військ):
«Курінний отамане! Брате! Тарасе Григоровичу! Приїзди, будь ласкав, до нас подивитись на тих потомків, котрі два віки різались з ляхами, а третій з черкесами. Моя резиденція в Уманській, а якщо тут мене не застанеш, то питай мого отютанта (бо тут мій штаб), то і будеш там, де і я. Нічого більш тобі не скажу, надіюсь балакати побачившись, а до того часу будь здоров, як вода, багатий, як земля: бий лихом об землю, як швець мокрою халявою об лаву, а я поки світа сонця, Тобі, брате! Буду щиро слуговати».
Другий лист від Тараса Шевченка до Якова Кухаренка (в листі йдеться про Антона Головатого – кошового отамана Чорноморського козацького війська, який вивів військо з Аккерману до Кубані; в Одесі стоїть йому пам’ятник):
«Отамане! Якби ти знав, що тут робиться, Тут робиться таке, що цур йому і казать. Козацтво ожило!!!
Я ось що думаю: замість того, щоб малювати Головатого для вас одного, то я лучше зроблю літографію в 200 екземплярів. Я думаю його нарисовать, що він стоїть сумний коло Зимнього двора, позаду Нева, а за Невою крепость, де конав Павло Полуботок. Поміркуйте самі, як це лучше зробить, бо мені й самому дуже хочеться кликнуть на світ Головатого.
Оживуть гетьмани в золотім жупані; Прокинеться доля; козак заспіва: «Ні жида, ні ляха», а в степах України – О Боже мій милий – блисне булава!
Бувай здоров. Отамане, пиши, коли матимеш час, до мене».
Ще один документ – Запис очної ставки Т.Г.Шевченка з Г.Л.Андрузьким у ІІІ відділенні (1847 рік): «Андрузский говорил – Шевченко - неумереный представитель малорусcкой партии, превозносил Мазепу и имел целью восстановить гетьманщину».
Наша мета, мета сучасних козаків України – Третій Гетьманат!
Коли багато років тому ми, педагоги Адамівської школи, розробляли принципи, за якими має працювати школа козацько-лицарського виховання, без жодних заперечень був прийнятий тезис про виховання козачат на позитивних прикладах. Ми назвали його принципом ідеалізації – формування в молоді ідеалів – одних із найважливіших компонентів духовності як кожної особистості, так і всього народу.
Так, немає ідеальних людей і не можна з будь-кого робити ідола для молоді, але можна говорити про орієнтацію на моральні принципи: відданість ідеї Івана Мазепи, любов до Батьківщини Тараса Шевченка, відвага і честь Івана Сірка…
Ми за основу принципу ідеалізації вибрали ідеал лицаря – високошляхетної, духовно багатої, морально чистої, мужньої людини. Таким лицарем українського козацтва, культури і духовності був Т.Шевченко.
Вихована на лицарських традиціях, молодь заперечує рабську і напіврабську психологію, засуджує забуття людиною національної приналежності, зневагу до волелюбних заповідей дідів і прадідів, пасивність, слабодухість, невіру у власні сили, політичне прислужництво чужинцям.
Козаччина плекає лицарську заповідь у душі, серці і свідомості кожного вихованця: у житті завжди є місце подвигам, героїчним вчинкам.
Лицарське виховання утверджує життя як героїчне діяння, високе духовне буття, подвижництво в ім’я перемоги загальнонаціональних, державних ідеалів.
Цю ідею виклав Тарас Шевченко у своєму «Журналі» ще у 1857 році…
Я впевнений – у період розбудови шляхетної України нам потрібен насамперед культ лицарства: лицарський дух не дасть нудити у духовній ницості, історичному безпам’ятстві; тому включення потенціалу козацько-лицарської духовності у виховний процес (на всіх щабелях виховання – громадському, шкільному, родинному житті) значно активізує формування вільної, з стійкими морально-вольовими якостями, силою духу особистості, козака-лицаря!
Душу Богові! Життя Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!
ВІЧНИЙ ШЕВЧЕНКО
З 70-х років минулого століття стоїть у центрі Адамівки пам’ятник Тарасу Шевченко, єдиний в районі. Більше тридцяти років на початку весни приходять сюди мешканці села, учні місцевої школи віддати шану духовному батьку нації. На районне свято приїхало чимало людей з ближніх сіл, серед яких були працівники культури та освіти, а також представники козацької організації та односельці.
Літературно-музичний вечір розпочався в місцевому Будинку культури. Зі сцени, прикрашеної портретом світоча української поезії, з урочистою промовою виступила Н.Старченко – голова сільської ради. Начальник відділу культури та туризму Д.Корчагіна передала привітання від голови РДА М.Зінченка і поздоровила зі святом. Директор школи В.Вронська, директор Будинку культури Н.Рибальченко відзначали велич шевченківської поезії, її привабливу пісенну легкість, наповнену любов’ю до народу і України.
Начальник оргвідділу районної ради, отаман Задністрової Січі В.Тимофєєв сповістив, що Тарас Шевченко був курінним отаманом Петербургського козацького кошу.
У Шевченка ніколи не зникав той козацький шляхетний підйом, який непереможно тягне до світла і свободи духу. У сучасному козацтві за основу вибрано ідеал лицаря – високошляхетної, духовно багатої, морально чистої, мужньої людини. Таким лицарем українського козацтва, культури і духовності був Т.Шевченко.
Один за одним на сцену виходили маленькі артисти з Адамівської школи в українських костюмах, дарували літературні композиції, такі зрозумілі, близькі та цікаві глядачам різного віку. І розсипи глибоких шевченківських роздумів позначилися в кожному глядацькому серці. А артисти вражали своїм мистецтвом і продовжували розповідати про хату з віконцями, про закоханість козака в найкращу в світі панянку, про чобітки на каблучках для неї, про мрії покінчити з кріпатством…
Було дуже цікаво слухати літературні і пісенні твори, і велика подяка вчителям-організаторам, які разом з учнями приємно вразили всіх гостей свята, а ті, в свою чергу, щиро аплодували. Кульмінацією свята став виступ народного колективу із села Шабо «Співуче гроно» під керівництвом Т.Боровської та концертмейстера В.Боровського. Висока майстерність народного хору, їх тонкі і чуйні голоси донесли до кожного українця вічні шевченківські слова.
Після концерту всі були запрошені на покладання квітів до пам’ятника Великого Кобзаря.
Л.Ткаченко.
17. Квітень – вересень 2009. Легенда й правда про Івана Мазепу. Координаційна Рада. Задністровому козацтву – 20 років – Урочиста Координаційна рада. Події в козацтвах Задністров’я. Звернення до козацтва України.
ЛЕГЕНДА Й ПРАВДА ПРО ІВАНА МАЗЕПУ
На виконання резолюції голови обласної державної адміністрації Сердюка М.Д. в районі пройшли урочисті заходи з нагоди 370-річчя від дня народження гетьмана України Івана Мазепи, що завершилися засіданням Білгород-Дністровської районної Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва «Гетьман Іван Мазепа – людина та історичний діяч» за участю керівництва району, Задністрової та Придністрової Січей, членів козацьких формувань (Чорноморського козацького війська, Чорноморського козацького з’єднання, Білгород-Дністровської паланки, осередків Запорозького козацтва, Адамівського куріня), делегацій Молодих Січей району. В перебігу урочистостей – доповідь голови Координаційної ради Ігумнова П.М. «Життя й пориви великого гетьмана», нагородження ряду козаків від імені Гетьмана України орденами «Іван Мазепа», «Віра», «Честь», «Слава», посвята в козачата та ін.
З метою всебічного освітлення перебігу заходів, наш кореспондент зустрівся із заступником голови районної державної адміністрації П.М.Ігумновим.
- Павло Михайлович! Постать Івана Мазепи неоднозначно трактується сучасними політиками: від абсолютного неприйняття до абсолютної фетишизації. Як Ви оцінюєте його військово-політичну діяльність?
- Ми завжди дивились на нашого гетьмана очима чужинців. Треба дивитись на Мазепу очима українця.
- Особистість політичного діяча формують батьки, дитинство, юність та молодість. Якими вони були у Мазепи?
- Батько майбутнього гетьмана – Степан-Адам Мазепа – Білоцерківський козацький отаман. Мати – Марина Мокієвська – віддавала себе справам громадським і церковним: член Луцького Хрестовоздвиженського братства, після смерті чоловіка – прийняла чернецтво – й була ігуменією Києво-Печерського Вознесенського і Глухівського жіночих монастирів.
Дитинство Мазепи припало на час невпинних боїв козаків із Польщею. Ще змалку мусив він навчися їздити верхи, володіти шаблею та засвоїти всі ті військові вправи, які вабили нащадка козака.
Навчався в Києві, в Могилянській школі славетного Петра Могили за новітніми (європейськими) методами навчання. Там студіював риторику, латину, навчився володіти пером, у хвилини дозвілля протягом життя писав вірші й цікавився всіма видами літературної творчості. Знав вісім мов.
Після навчання служив у польського короля Яна-Казимира. Молодець зумів швидко завоювати прихильність короля. Мазепа вже тоді вмів чарувати людей; аж до пізньої старості зберіг тайну привабливості; королі, князі, жіноцтво, вояки, козацтво, а навіть духовні не вміли боронитися перед його дивною силою полонити серця. Перебуваючи на службі у короля, відвідав Німеччину, Францію, Італію, бажаючи на все поглянути власним оком та все зрозуміти; ознайомився з політикою і повернувся з чужини як людина світового знання та поглядів.
- Як далі склалася доля Мазепи?
- На Україні Мазепа служить у гетьмана Петра Дорошенка командиром гетьманської гвардії, генеральним осавулом. Дорошенко не міг не оцінити великих здібностей Мазепи і не раз доручав йому важливі дипломатичні місії. Служив Іван й у гетьмана Івана Самойловича військовим осавулом; товаришував з легендарним кошовим отаманом Запоріжжя характерником Іваном Сірком.
В 50 років Іван Мазепа стає гетьманом Лівобережної України, а згодом й всієї Гетьманщини-України. Ревний покровитель православ’я, він будує-реставрує низку церков (Успенський собор в Києво-Печерській лаврі, Церкву Різдва Богородиці, Вознесенську церкву, Свято-Троїцький собор Кирилівського монастиря, Микильський собор, Богоявленський собор, Софіївський собор та ін., всього більше 50-ти об’єктів), колегіум перетворює на Київсько-Могилянську Академію…
- Відомо, що у Верховній Раді України розглядається проект Закону України «Про козацтво в Україні», який нарешті поставить крапки у суперечці між прихильниками та противниками козацького громадського руху. Як ви оцінюєте політику українського уряду щодо козацтва за часів гетьмана України І.Мазепи? й сьогодні?
- Політика українського уряду щодо козацтва за часів гетьманування Мазепи була цілком ясна і послідовна. Козацтво на Гетьманщині являло собою в той час дуже поважну силу і як заможна сільська верхівка, і як головний військовий резерв держави. В руках козацтва були і чимала площа землеволодіння, і важливі господарські вгіддя, млини, гуральні, інші промислові й торгівельні заклади, а головне – права і вольності, здобуті «шаблею козацькою» за Богдана Хмельницького. Ця політика цілком виразно сприяла зростові козацької старшини, зміцненню її економічної бази й соціального становища й перетворенню її на зверхній стан Гетьманщини, а тим самим і на провідну верству в Козацько-Гетьманській державі. Таку ж саму політику необхідно б було вести й сучасному уряду, в тому числі, й з метою формування морального фундаменту суспільства…
- Павло Михайлович, ваше бачення подій на Україні останніх років життя гетьмана Івана Мазепи.
У своїй зовнішній політиці гетьман відмовився від орієнтації на Польщу, Крим і Туреччину. Боротьба з Росією видавалася на той час безнадійною, тому тривалий час Мазепа просто вів лінію, спрямовану на забезпечення максимально можливої автономії й підтримував близькі стосунки з Петром І.
На початку ХVІІІ ст. між гетьманом та царем з’являється напруженість. Петро І, палкий прихильник західних звичаїв, вирішує модернізувати армію, управління й суспільство взагалі. Значно зміцнювалася централізована рада, пильніше контролювалися всі ділянки життя, відмінялися також «застаріли звичаї». В межах цієї політики під загрозу потрапляє традиційна автономія Гетьманщини. Зростало загальне невдоволення населення діями російських правлячих кіл, що нищили основи української державності; це штовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя – шведського короля Карла ХІІ. Через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами в Україні князь Меншиков і вирізав усіх жителів. Страхітливий приклад Батурина, жорстокість російських військ сіяли жах серед українців, водночас протестанти-шведи викликали в них настороженість. Тому велика частина українського населення не захотіла підтримати Мазепу…
Я вважаю, лише час угомонить пристрасті навколо постаті гетьмана України Мазепи й визначить його місце в історії нашої Країни-України…
Урочистостям передував цикл заходів, який проходив в закладах культури та освіти району протягом півроку: історичні години та уроки, бібліографічні огляди та виставки літератури, бесіди та ін.
КООРДИНАЦІЙНА РАДА
ПЛАН-ПРОГРАМА
ПРОВЕДЕННЯ ЗАДНІСТРОВИМ КОЗАЦТВОМ УРОЧИСТИХ ЗАХОДІВ З НАГОДИ 370-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГЕТЬМАНА УКРАЇНИ І.МАЗЕПИ
1.Цикл інформаційно-просвітницьких заходів щодо висвітлення подій, пов’язаних з військово-політичною діяльністю Івана Мазепи протягом липня-грудня 2008 року:
ЗАХОДИ МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ
Історична година, бесіда «Мазепа – творець українсько-шведського союзу», «Життя й пориви великого гетьмана». Філії ЦБС, навчальні заклади сс. Красна Коса, Удобне, Старокозаче, Велика Мар’янівка, Козацьке та ін., ЦРБ.
Бібліографічний огляд літератури «Легенда і правда про І.Мазепу», «Гетьман Іван Мазепа». Усі філії ЦБС та навчальні заклади району, ЦРБ.
Історичний урок «Мазепа і Карло ХІІ». Філії ЦБС, навчальні заклади сс. Широке, Приморське, Руська а дніст та ін.
2. Заходи протягом січня-березня 2009 року:
Виставка-перегляд «Конституція П.Орлика – конституція демократичного суспільства» Філії ЦБС та навчальні заклади району, ЦРБ.
Огляд періодичних видань «Правда про Мазепу». Філії ЦБС, навчальні заклади сс. Стара Царичанка, Розкішне та ін., ЦРБ.
Виставки-перегляди літератури «І.Мазепа – людина і історичний діяч». Усі філії ЦБС та навчальні заклади району, ЦРБ.
3. 22 березня 2009 року урочисте засідання Білгород-Дністровської районної Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва «Гетьман Іван Мазепа – людина та історичний діяч» за участю керівництва районної державної адміністрації, районної ради, Задністрової та Придністрової Січей, членів козацьких формувань (Чорноморського козацького війська, Чорноморського козацького з’єднання, Білгород-Дністровської паланки, осередків Запорозького козацтва, Адамівського куріня), делегацій шкіл козацько-лицарського виховання (Адамівської, Салганської, Долинівської), Молодих Січей, широких верств громадськості та населення району. В перебігу урочистостей – доповідь голови Координаційної ради Ігумнова П.М. «Життя й пориви великого гетьмана», нагородження ряду козаків, козачок, берегинь від імені Гетьмана України орденами «Іван Мазепа», «Віра», «Честь», «Слава», грамотами, виступи козацьких художніх колективів та ін.
ПОРЯДОК ДЕННИЙ
урочистого засідання Координаційної ради з питань розвитку
Українського козацтва 22.03.2009 року
№ Час Подія Відповідальний
1 10.00-10.15 Доповідь «Життя й пориви великого гетьмана». Ігумнов П.М.
2 10.15-10.30 Доповідь «Стратегія козацтва Задністров’я на сучасному етапі розвитку». Тимофєєв В.Я.
3 10.30-10.35 Нагородження козаків: орденом «Івана Мазепа» отамана Задністрової Січі генера-осавула Тимофєєва В.Я., орденом «Слава» хорунжого Задністрової Січі полковника УК Лукашевського В.В., орденом «Честь» отамана Бритівського куреня полковника УК Єремєєва В.І. та ін. Ігумнов П.М.
Тимофєєв В.Я.
4 10.35-10.45 Посвята в козачата Маринеско Альошу. Лукашевський В.В.
5 10.45-11.00 Обговорення доповідей. Козаки
СТРАТЕГІЯ ЗАДНІСТРОВОГО КОЗАЦТВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ
Виступ отамана Задністрової Січі Тимофєєва В.Я.
…Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка зі зброєю в руках захищала своє право на свободу…
Мета діяльності Задністрового козацтва – взаємодія органів виконавчої влади і козацьких громадських організацій у здійсненні заходів щодо відродження і розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва.
Згідно проекту Закону України «Про козацтво в Україні», для досягнення мети передбачаються такі
ГОЛОВНІ НАПРЯМИ ГРОМАДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОЗАЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ:
- охорона та збереження історико-культурних пам’яток України;
- проведення військово-патріотичного виховання молоді України;
- впровадження серед українського суспільства оборонно-спортивної роботи;
- добровільна служба щодо допомоги в охороні державних кордонів України;
- добровільна служба щодо допомоги формування системи військово-територіальної оборони України;
- добровільна служба щодо допомоги в охороні громадського правопорядку;
- добровільна служба щодо охорони об’єктів сільськогосподарського та виробничого призначення з різними формами власності, державно-адміністративних, учбових, культурно-освітніх та інших закладів, установ та підприємств;
- добровільне посилення державних митниць;
- добровільна участь у ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;
- добровільна участь у наданні медичної та реабілітаційної допомоги населенню;
- надання допомоги органам місцевого самоврядування під час надзвичайних ситуацій;
- захист навколишнього природного середовища та природних скарбів України.
ЗАХОДИ, ЗГІДНО ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ КОЗАЦТВА В РАЙОНІ НА 2008-2010 РОКИ:
1. Військово-патріотична робота: Центр з військово-патріотичного виховання та підготовки молоді до служби в силових структурах. Формування – районні, міські – з охорони громадського поряду. Об’єднаний районно-міський штаб Українського козацтва.
2. Створення, відродження, відновлення та охорона заповідних місць і об’єктів Українського козацтва: Реєстр об’єктів Українського козацтва. Центр козацької культури. Акермано-Подністровська Козацька Січ (1775-1781). Церкви Козацької Покрови. Цикл козацьких свят.
3. Освіта й виховання: Козацькі школи, ліцей. Конкурси. Семінари. Регіональна «Січ». Козацькі клуби за місцем проживання.
4. Культурно-просвітницька робота: Художні колективи. Козацький фонд допомоги обдарованим дітям. Конкурс «Байда», «Хортиця». Музей УК.
5. Науково-дослідницька, пропагандистська та видавнича робота: Козацька газета «Слава і Честь». Щорічний Козацький Літопис. Серія книг про а дністрово козацтво.
6. Фізкультура, спорт, туризм: Участь у спартакіадах – міських, районних – козацьких команд. Літній дитячий оздоровчий спортивний табір – наметовий (Молога, Байказія, Затока). Туристичні маршрути.
7. Господарська діяльність: Традиційний козацький ярмарок. Козацький ринок. Цільовий фонд.
8. Природоохоронна діяльність: Екологічний патруль. Парки, сквери. Природоохоронний центр – Шабо.
9. Міжнародна діяльність: Брати – козаки Росії, Північної Америки, Австралії, Європи, Латинської Америки.
10. Інформаційно-аналітичне забезпечення: Сайти. Веб-сторінки.
Відродження козацьких традицій є надзвичайно потрібною і важливою справою. Постане сучасне українське лицарство – духовно постане Україна. Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури…
Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!
ПОСВЯТА В КОЗАЧАТА МАРИНЕСКО АЛЬОШУ
№ Дійство Текст Проводить
1 МОЛИТВА
Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться а ’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліба насущного дай нам сьогодні. І прости провини наші, як і ми прощаємо винуватцям. І не введи нас у випробування, але визволи від лукавого. Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь! ОТАМАН-СВЯЩЕННИК
2 ЗАПРОШЕННЯ Наше Джурове та Данове товариство поповнюється сьогодні новим товаришем. До козацької громади запрошується Маринеско Альоша. ПОЛКОВНИК
3 ВІКОНА До Вікони! Перехрестися тричі, синку, до Образу Покровительки нашого роду козацького Пресвятої Богородиці. ОТАМАН
4 ОБІТНИЦЯ До Обітниці! Клади долоню лівиці своєї на святе письмо. Читай обітницю.
Перед Богом нашим Всевишнім, перед Святою а дніст, перед українським народом обіцяю: захищати свободу народу нашого рідного, вікові порядки та звичаї, Самостійну Україну! Присягаю: стояти за свободу і незалежність України, недоторканість її кордонів! Слава Україні! Слава Українському козацтву!
Роби на згадку відтиск гулого пальця правої руки на обкладинці Євангелія. ПОЛКОВНИК
5 ПРАПОР До Прапора! Нахили голову, хлопче. Покриємо тебе тінню нашого прапора, як оберегом. ПОЛКОВНИК
6 СІЧ До Січі! Тепер і від нині ти рівний серед рівних, вільний серед вільних в сім’ї козаків! Слава джурі!
Слава козакам! Слава Україні! ПОЛКОВНИК
7 ХЛІБ-СІЛЬ До обозу! Треба буде – допоможемо! Треба буде – поділимось! ОБОЗНИЙ
8 ПЕРНАЧ До Пернача! Клади, синку лівицю до лоба, щоб не розбив його тобі. Хай тебе біс не бере! Йди собі з Богом! ОТАМАН
9 ШАБЕЛЬНИЙ ВІНОК До Шабельного Вінка! Брати козаки! Віддайте шану козачаті козацького товариства Маринеску Альоші а дніс вінком! КОЗАКИ
10 ЗАКЛИК Панове козаки! Слава Богу, що ми козаки! Слава козакам! Слава Україні! Слава! Слава! Слава! ОТАМАН
ЗАДНІСТРОВОМУ КОЗАЦТВУ – 20 РОКІВ
Третій тиждень травня – День народження Задністрового козацтва!
УРОЧИСТА КООРДИНАЦІЙНА РАДА
СВЯТКУВАННЯ ДВАДЦЯТИРІЧЧЯ ЗАДНІСТРОВОГО КОЗАЦТВА 22.05.2009
І. 08.00-09.00.УРОЧИСТЕ БОГОСЛУЖІННЯ В ХРАМАХ РАЙОНУ ЗА УЧАСТЮ КОЗАКІВ (ПРАВОСЛАВНІ ХРАМИ СВ. ПОКРОВИ).
ІІ. 11.00-12.00. УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ В БУДИНКУ КУЛЬТУРИ С. БРИТІВКА «КОЗАКУ НАЙПЕРШЕ – ВОЛЯ! КОЗАКУ НАЙПЕРШЕ – ЧЕСТЬ!»
Реєстрація делегацій з 10.30. Делегації Січей: Адамівська, Вигінська, Петрівська, Долинівська, Шабська №2, Випаснянська №2, Молозька, Бритівська, Старокозацька, Турлацька; делегації міських шкіл: №№ 4, 6, 11; делегації козацьких організацій: Чорноморського козацького війська, Чорноморського козацького з’єднання, Буджацького Січового козацького війська, Білгород-Дністровського міського Кошу, Запорозького козацтва.
У фойє: Виставка книг про Українське козацтво, Задністрову Січ (районна бібліотека). Виставка фотознімків про Задністрове козацтво (штаб Задністрової Січі). Святковий випуск газети „Козак Задністров’я” (редакція газети).
В президії: Петько А.І. - перший заступник Гетьмана Українського козацтва, отаман Чорноморського козацького війська, генерал-отаман Українського козацтва, член обласної Координаційної ради; Ігумнов П.М. – заступник голови районної державної адміністрації, голова Координаційної ради; Отець Міхаїл – настоятель Свято-Покровського храму с. Бритівка; Орлова В.В. – начальник відділу освіти районної державної адміністрації, член Координаційної ради; Мережко М.Г. – Бритівський сільський голова, члена Координаційної ради; Устименко Б.І. – Генеральний Суддя Буджацької Січі, полковник Українського козацтва, член Координаційної ради; Тимофєєв В.Я. – начальник оргвідділа районної ради, отаман Задністрової Січі, генерал-осавул Українського козацтва, член Координаційної ради.
Звучить Гімн України.
Слово надається Отцю Михаїлу – Молитва за козаків.
Виступають: Ігумнов П.М., Орлова В.В., Петько А.І., Устименко Б.І., Тимофєєв В.Я.
Нагородження козаків та берегинь з нагоди 20-ти річчя Задністрового козацтва: Почесною відзнакою Українського козацтва – Маринеску М.К.; Почесними відзнаками Задністрового козацтва та грамотами районної ради і районної державної адміністрації – Орлова В.В. (начальник відділу освіти), Корчагіна Д.І. (начальник відділу культури і туризму), Мережко М.Г. (Бритівський сільський голова), Зорило І.С. (керівник хору «Мрія»), Тома Т.І. (директор Долинівської Січі), Гриценко В.Н. (педагог-організатор Адамівської Січі), Назарук Ю.І. (директор Салганської Січі), Мельникова І.Д. (завуч Салганської Січі), Чумаченко В.М. (учитель Турлацької Січі), Щербина Ю.І. (учитель Старокозацької Січі), Кривенко А.К. (учитель Випаснянської №2 Січі); Грамотами районної ради та районної державної адміністрації – Долгошеєнко М.І., Тома Т.І., Чумаченко В.М., Лавриненко П.М., Тиханська О.Ю., Шевченко В.В., Рябченко О.А.
ІІІ. КОНЦЕРТ. 12.00-13.00. КОЗАЦЬКИЙ ХОР «МРІЯ».
Керівник – полковник Українського козацтва І.С.Зорило.
ІV. З 13.00 ОБМІН ДУМКАМИ. ВИСТУПИ АГІТБРИГАД. СВЯТКОВИЙ ПОШТ – КОЗАЦЬКИЙ КУЛІШ.
З 14.00. РОЗ’ЇЗД ДЕЛЕГАЦІЙ.
V. 14.00. ЗАСІДАННЯ РАДИ ЗАДНІСТРОВОЇ СІЧІ (ПРИМІЩЕННЯ ОБРЯДОВОГО ЗАЛУ БК С. БРИТІВКА).
1. Оголошення наказів про присвоєння козацьких військових звань: полковників Українського козацтва – Кішкі В.В., Скибенку М.П.; генерал-осавул Українського козацтва – Ігумнову П.М.
2. Доповідь «Основні завдання на сучасному етапі розвитку козацького громадського руху». Концепція розвитку Задністрової Січі (план дій, основні заходи). Отаман Задністрової Січі, генерал-осавул УК В.Я.Тимофєєв.
3. Обговорення доповіді. Штаб Задністрової Січі.
4. Прийняття рішення Ради Задністрової Січі, його роздрук та розсилка до куренів. Відповідальний – штаб Задністрової Січі.
КОЗАКУ НАЙКРАЩЕ – ВОЛЯ! КОЗАКУ НАЙКРАЩЕ – ЧЕСТЬ!
Протягом кількох століть тривала на Україні доба, яку називають козацькою. Як багато важила вона в історії України, свідчить той факт, що нас, українців, і сьогодні звуть у світі козацьким народом. Та й самі ми не втратили духовного зв’язку з лицарями-козаками. Хіба ж випадково й досі називаємо козацькими свої степи, свої пісні й журбу, силу і свій характер.
22 травня цього року в Бритівському Будинку культури відбулися урочистості - святкування 20-річчя Задністрового козацтва. У фойе прибуваючі на свято знайомилися з виставкою книг та фотознімків про Українське козацтво, За дністрову Січ, про Задністрове козацтво, святковим випуском газети «Козак Задністров’я”.
Отаман Задністрового козацтва генерал-осавул УК Валерій Тимофєєв запросив до президії заступника голови РДА Павла Ігумнова, настоятеля Бритівської церкви Покрови пресвятої Богородиці отця Михаїла, першого заступника гетьмана Українського козацтва, отамана Чорноморського козацького війська, генерал-отамана УК Анатолія Петька, завідуючу районним відділом освіти Валентину Орлову, генерального суддю Задністрової Січі, полковника УК Бориса Устименка, Бритівського сільського голову Михайла Мережка.
…Звучить Гімн України, після чого отець Михаїл прочитав молитву за козаків.
Голова Координаційної ради Павло Ігумнов у своєму виступі підкреслив, що сучасний інтерес до козацтва, до витоків національної культури, свідчить про те, що почався етап формування національної еліти, патріотичний настрій якої спрямований на обґрунтування української державності.
Зміна геополітичної ситуації (тероризм, територіальні претензії – Буджак, о.Зміїний) висунули на порядок денний питання про додаткові гарантії захищеності та безпеки, територіальної, державної цілісності, забезпечення мирного проживання населення. Цими обставинами продиктована увага державних структур до Українського козацтва. І тому через відродження і поширення основ військово-лицарської спадщини ми можемо вести мову про реальне наслідування, а отже і відповідність сучасного козацтва історичним аналогам.
Павло Михайлович розказав про історію сучасного козацтва в місті та районі, яке пройшло ряд етапів розвитку. Зроблено багато, але необхідно буде звернути увагу на такі аспекти діяльності: військово-патріотична робота (створення Центру з військово-патріотичного виховання та підготовки молоді до служби в армії, організація формувань з охорони громадського порядку, заснування об’єднаного районно-міського штабу Українського козацтва для координації роботи); відродження, відновлення та охорона заповідних місць і об’єктів Українського козацтва, створення їх реєстру та багато іншого. По програмі освіти та виховання – створення козацьких класів, шкіл, ліцею, регіональної «Молодої Січі». Культурно-просвітницька робота передбачає заснування козацьких художніх колективів, козацького фонду допомоги обдарованим дітям, участь у конкурсах козацької пісні, створення музею козацтва Задністров’я, а також науково-дослідницька, пропагандистська та видавнича робота, фізкультурна, спортивно-туристська, господарська, природоохоронна та міжнародна діяльність.
Валентина Орлова розповіла про вдосконалення національної системи загальної середньої освіти, про створення моделі розвитку навчального закладу. Кожна школа, відповідно до обраної моделі, поряд з офіційною має власну профільну назву, яка під час формування образу школи і шкільного патріотизму відіграє значну роль. Ряд шкіл мають позитивний досвід щодо формування громадської компетентності учнів, це Адамівська, Салганська, Бикізська, Карналіївська, Підгірненська, Петрівська, Семенівська школи та Монашський НВК.
В навчальних закладах розроблено заходи щодо поетапної реалізації моделі розвитку до 2011 року, які дають вже перші результати. Валентина Орлова подякувала за співпрацю Валерія Тимофєєва та Людмилу Васелингу за заснування козацько-лицарського виховання в Адамівській та Петрівській школах. Вона запросила їх до подальшої співпраці в проекті створення військово-спортивного табору.
Відродження козацьких традицій є надзвичайно потрібною і важливою справою. Постане сучасне українське лицарство – духовно постане Україна – така теза була проголошена виступаючими на святі.
З нагоди 20-ти річчя Задністрового козацтва Павло Ігумнов разом з Валерієм Тимофєєвим вручили Почесні відзнаки, нагороди та грамоти РДА берегиням Українського козацтва, директорам шкіл козацько-лицарського виховання – Т.Томі, М.Долгошеєнко, Т.Молчановій, В.Вронській, П.Лавриненко, В.Гриценко, І.Мельниковій, О.Тиханській, В.Шевченко, О.Рябченко, осавулам Українського козацтва – Ю.Назаруку, Ю.Щербині.
Почесною відзнакою Задністрового козацтва «Хрест з мечами» нагородили Ю.Тимчука, М.Мережка, І.Зорило, І.Лейцуса. В зв’язку із 75-річчям та за особливі заслуги у справі розбудови Українського козацтва, почесною відзнакою нагородили Голорву ради Старійшин Задністрової Січі полковника М.Маринеску, В.Орлову, Д.Корчагину.
Гості зібрання були запрошені на великий концерт народного козацького хору «Мрія» під керівництвом І.Зоріло. Звучали українські, російські та болгарські пісні, такі знайомі та зрозумілі для всіх присутніх. То ж всі підспівували разом з хоровиками і обдаровували щедрими оплесками кожну народну пісню.
Святковий концерт закінчився символічним виступом козачат із Адамівської школи. А потім всіх присутніх запросили на козацький куліш. Куліш був смачний та вдалий, як і саме свято, яке продовжувалося на свіжому повітрі під променями яскравого сонця.
Л.Ткаченко.
КОЗАЦТВО БУЛО, Є І БУДЕ.
22 травня у Бритовському будинку культури козаки Задністрової Січі відмітили 20-річчя створення своєї організації.
Якось у Запоріжжі, на Покрова, коли туди з’їзджаються на Велику Раду козаки не лише з усієї України, а і з усього світу, нащадок гетьмана Байди, засновника Українського козацтва, паланковий отаман Саскачеванської паланки (Канада) сказав мені:
- Те, що Україна зберіглася як держава і нація, сталося завдяки запорізькому козацтву і Тарасу Шевченку. Ваш уряд все бідкається, що у нього досі немає національної програми. Тож, нехай він закине погляд у минуле, нехай поцікавиться, завдяки чому Україна вижила у таких страшенних випробуваннях і переконається, що саме завдяки козацтву. Отже, будуйте козацьку Україну і станете непереможними навіки!
Господь сподобив нас дійти до цієї істини самотужки. Двадцять років тому невеличка група патріотів-однодумців створила Задністрову Січ. Покійний нині Іван Деордиця, нащадок славного роду Підвісицьких їздив до Києва, щоб одержати благословення митрополита Мстислава і підтримку гетьмана Муляви, після чого були створені паланки у Сараті, Ізмаїлі, Кілії, Арцизі, Тарутиному. Все більше наших земляків потягнулися до козацтва. Дійсність переконувала їх, що ніякі партії не зроблять для країни того, що може зробити козацтво. Директор Адамівської школи Валерій Тимофєєв, нині отаман Задністрової Січі, генерал-осавул Українського козацтва, перший поставив навчання і підготовку учнів на кшталт козацького виховання. Поступово приклад адамівців надихнув інші школи, і там, у 14 школах району і трьох міста з’явилися козачата, дани, джури, розподілені по куреням, де сьогодні виховуються справжні козаки, чесні, сміливі, розумні сини нової України, здатні протистояти агресії анти духовності, байдужості, руйнуванню людських відносин між людьми, знущанню над землею і довкіллям.
З великою радістю я одержав запрошення отамана Тимофєєва відвідати Бритівку і прийняти участь у святкуванні знаменної дати. Сюди з’їхалися козаки і школярі, прибув також заступник гетьмана Українського козацтва отаман Чорноморського козацького війська, генерал-отаман Анатолій Петько. Урочисте засідання координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва Білгород-Дністровської райдержадміністрації відкрив голова ради Павло Ігумнов, нині козацький полковник. Він надав слово священнику отцю Михайлу, який прочитав молитву і звернувся до присутніх із закликом протистояти злу, творити добро, захищати Україну.
Уважно слухали присутні виступи отамана Анатолія Петька, члена координаційної ради, завідуючої районним відділом освіти Валентини Орлової, отамана Валерія Тимофєєва, де йшлося про роль та призначення козацтва у сучасних умовах, громадянське виховання молоді, втілення психології лицарського розвитку школярам під час навчання, використання досвіду козацько-лицарського виховання Адамівської школи.
Виступаючі не обійшли стороною питання захисту Вітчизни. Сьогодні, як і сотні років тому, ніхто у світі не рахується із слабкими. Тому проблема виховання гідних захисників продовжує залишатися однією із важливіших. Із неприхованою радістю присутні зустріли повідомлення, що на місті колишньої військової частини у селі Олексіївка буде створена школа козацько-лицарського виховання.
За вагомий внесок у побудову і розвиток козацтва у Задністров’ї багатьом присутнім вручили ордена “Хрест із мечами», почесні грамоти і подяки. Окремі козацькі отамани отримали звання полковників. Для присутніх дали концерт хор української народної пісні «Мрія» і джури і дани Адамівської Січі.
А після на свіжому повітрі усіх пригостили справжнім козацьким Кулішем, а козаки почастували по капішку шабського вина.
Б.Устименко.
ПОДІЇ В КОЗАЦТВАХ ЗАДНІСТРОВ’Я
ПРИЙОМ У КОЗАКИ ТА БЕРЕГИНІ УШАНОВИХ СЕРГІЯ ТА СВІТЛАНУ. Відбулася урочиста посвята в козаки та берегині художників Ушанових: Сергія та Світлану. Висвячували козаки В.Тимофєєв, В.Лукашевський, В.Єремєєв, О.Ступак, І.Зорило, М.Маринеско.
ВИСТУП ПЕРЕД УЧНЯМИ МІСЬКОЇ ШКОЛИ №6 КОМІСАРОВА Г.Л. ТА ТИМОФЄЄВА В.Я. З метою ознайомлення учнів із перспективами відкриття в місті навчально-виховного закладу військово-патріотичного напрямку, перед учнями старших класів 6 школи виступили Г.Комісаров (воїн-афганець, колишній начальник штабу Білгород-Дністровської бригади) та В.Тимофєєв (отаман Задністрового козацтва).
Комісаров Г.Л.: Афганістан. Командира взводу поранено. Поранено сержанта-заступника командира взводу… Хтось повинен взяти на себе командування. Хлопці кажуть: «Сергію! Командуй!». Спрацював козацький принцип виборності отамана: козаки доручали своє життя лише виборному отаману, якому вірили…
Тимофєєв В.Я.: Плануємо відкрити в 2009/2010 н. р. в місті - «кадетку» - навчальний заклад військово-патріотичного спрямування…
УЧАСТЬ ДЕЛЕГАЦІЇ ЗАДНІСТРОВОГО КОЗАЦТВА У СВЯТКУВАННІ ДНЯ ПЕРЕМОГИ В КОЗАЦЬКІЙ СТАНИЦІ МУР-КИ. Козаки-булавинці! Славні нащадки отамана Гната Некраси! Старовіри! Шануймося, бо ми того варті! Відродимо козацькі традиції в станиці! Відродимо козацьку славу! Відродимо козацьку честь! Слава козакам!
Муравльовка на Ізмаїльщині вважається столицею козацького старовірчого руху. Заснували її в 1813 році козаки-некрасівці, що переселилися з-за Дунаю. В 2013 році станиці виповниться 200 років…
СЕРГІЇВКА. Ініціативна група козаків-сергіївців звернулася до керівництва Задністрової Січі із пропозицією створити на території селищної ради козацьку станицю. Розпорядженням селищного голови Шелестенко О.Ю. затверджено склад координаційної ради з питань розвитку козацтва в селищі (Барбашов Б.В. – голова, Сапега І.І. – заступник, Тимофєєв В.Я. – радник, Ступак О.Т. – радник, члени: Козубенко Л.І. – директор школи, Кузнєцов О.С. – священнослужитель місцевого храму, Васелінга В.Б. – учитель та ін.) і Положення про неї. Штабом Задністрової Січі розроблено проекти основних документів Сергієвської Січі (Положення про Сергієвський осередок козацтва, Концепція Сергієвського осередку козацтва, Декларація щодо етапів розвитку Сергієвського осередку козацтва, Статут Сергієвського осередку козацтва, Програма та заходи щодо розвитку Українського козацтва в селищі Сергіївка на 2009-2012 роки)…
ПЕДАГОГІЧНИЙ ЯРМАРОК. 23 травня 2009 року в Одесі відбувся обласний ярмарок педагогічних ідей та технологій (проходить раз на три роки). В номінації «Виховна робота» був представлений проект генерал-осавула УК Тимофєєва В.Я. «Школа козацько-лицарського виховання». Проект було признано таким, що представляє наукову та практичну цінність, отаман Задністрової Січі отримав авторське свідоцтво.
КОЗАЧАТА-ТУРЛАЧАТА. 27 травня 2009 року в Турлацькій Січі відбулося Свято переходу козачат із 4-го в 5-й клас. На свято були запрошені шефи – козаки Задністрової Січі.
МОЛОГА. 28 травня 2009 року в с. Молога відбулася сесія сільської ради, яка ухвалила рішення про початок роботи Мологівської Січі. Полковником УК Гавриленком В.О. та генерал-осавулом УК Тимофєєвим В.Я. розроблено Концепцію Мологівської Січі, план роботи тренувального центру, план-схему…
«На території традиційної паланкової території в 1775-1785р.р. від Аккерману до Бендер існувала остання Січ на терені України. Вздовж Дністровського лиману існували козацькі поселення, назви яких збереглись і досі.
Чорноморське козацьке військо Українського Козацтва разом з іншими молодіжними, патріотичними громадськими організаціями Білгород-Дністровського району прагне розвивати у молоді кращі риси характеру спираючись на кращі традиції козацтва, гартувати силу і дух молоді для виховання майбутнього .
З цією метою пропонується створити поблизу Дністровського лиману та села Молога навчально-тренувальний центр для виховання дітей та молоді села та району (надалі Центр) на засадах козацької педагогіки, скаутської гурткової системи, засад життя в природі, військово-патріотичного виховання .
Виховання має проходити у формі недільної школи козацько-лицарської педагогіки і таборових заходів: змагань, фестивалів, ігор та занять. Також спланована позакласна робота за рахунок годин гурткової роботи у формі Козацької республіки (одна з форм самоврядування учнівського колективу) та класних козацьких загонів, позашкільна робота у формі діяльності дитячо-юнацької організації „Молода Січ” Українського козацтва, пластунські заходи та інше.
До сил та засобів залучених в роботі Центру належать: українські козацькі організації Одеської області, Задністрова Січ, Буджацька Січ, пластова станиця „Білгород-Дністровський”, клуб мандрівників „Вершина”, військово-патріотичний клуб „Десантник”, військові частини та підрозділи прикордонної служби, офіцери запасу та окремі козаки, музичні гурти та народні хори, навчальні заклади міста. З усіма організаціями укладаються окремі договори.
Центром керує Рада Центру, яка обирається та звітує традиційно на Різдво Христове. Рада має голову Центру та двох співголів. Керівництво Центру має пропорційне представництво від організацій-засновників.
Діяльність Центру не може виходити за рамки концептуальних засад. Керівництво Центру, інструктори, таборові учасники при роботі в Центрі мають обов’язкові елементи козацького одягу, символіку чи однострій.
Козацьке виховання має бути обов'язково християнським і позапартійним.
Стосунки Центру з бізнесом та владою не можуть порушувати засади козацького світогляду.
На кожен рік організаціями-засновниками складається План роботи, який погоджується з усіма учасниками, затверджується на Раді Центру».
СТАРОКОЗАЧЕ – ОСТАННІЙ ДЗВОНИК. 29 травня 2009 року по Україні пролунали «останні» дзвінки в загальноосвітніх навчальних закладах. В станиці Старокозачій на святі був присутній начальник оргвідділу Білгород-Дністровської районної ради, отаман Задністрової Січі, генерал-отаман УК Тимофєєв В.Я. Він звернувся до присутніх:
«Шановні випускники, батьки, колеги, запрошені! Дозвольте мені від імені Білгород-Дністровських – районної ради, районної державної адміністрації – привітати вас із святом Останнього дзвоника; побажати здоров’я, щастя, а випускникам – знайти свій шлях у житті!
Дорогі випускники! Бог щедро нагородив Україну – благодатним кліматом, родючими чорноземами, талановитим козацьким народом!
На жаль, століття життя між сходом та заходом, між північчю та півднем виробили в нас лиху рису – ми думаємо одне, говоримо друге, робимо третє, а виходить щось четверте; й це заважає нам бути щасливими у своїй країні!
Є багато шляхів стати здоровим, багатим, знаним, але є лише один шлях стати щасливим – треба жити за Божими законами, за Козацьким кодексом честі, що викладається такими простими словами: «Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!
Випускники! Покажіть, що ви, браття, козацького роду!»
МАРТЕН ЛАНГЕ. Із метою налагодження індивідуальних та групових мандрівок до України (зокрема на Старообрядщину – до козаків-некрасівців) на Одещину приїхав д-р Мартен Ланге (фірма Dreizackreisen. Німеччина. Берлін). Д-р Ланге мав зустріч із отаманом Задністрового козацтва генерал-отаманом УК Тимофєєвим В.Я.
ТРІЙЦЯ – ХОРТИЦЯ. 5 червня 2009 року, на запрошення Запорозького козацтва, делегація Задністрового козацтва взяла участь у щорічній Тризні на Хортиці.
ЯКІ Ж МИ БУДЕМО ЛИЦАРІ?
Козацькому роду – немає переводу!
Як Єрусалим притягує до себе християн, як Мекка – мусульман, так Хортиця притягує до себе козаків. Щорічно, на Трійцю, коли всі справжні українці відмічають скорботну дату – річницю зруйнування Запорізької Січі військами цариці Катерини II, на тризну приїздять козаки від Бресту до Усурійську – усі, хто вважає Хортицю колискою козацтва. Відрадно бачити, як з кожним кроком на цей чудовий острів, який є насправді центром духовності України, символом її героїчної історії та непоборної сили козацької нації, приїздять все більше дітей.
Запрошуємо вас прийняти участь в урочистостях на Хортиці, які відбудуться шостого червня, - запросив нас по телефону вельмишановний отаман Петро Заболотний.
Не поїхати на Хортицю було просто неможливо. Кращі сторінки української історії пов’язані з козаччиною. Захищаючи рідний край, запорізькі козаки забезпечували умови не тільки його виживанню, а й розквіту. Степові лицарі не ставали на коліна ані перед королями польськими, ані перед царями московськими. Коли ж Січ було зруйновано, захищати свободу й честь народу було вже нікому. Тоді на Вкраїну прийшло кріпацтво з його звірствами, приниженням людської гідності, холуйством. Нестача почуття власної гідності заважає й сьогодні нашим людям захищати свої права. Адже з людьми, які втратили стрижень особистості – гідність, можна робити що завгодно. Тож чи потрібне козацтво у ХХІ столітті? Потрібно! Нам необхідне згуртоване братерство патріотів рідної землі сьогодні більш, ніж коли б там не було.
Потяг із Одеси прийшов у Запоріжжя вранці. Мікроавтобус повіз нас на Хортицю, де знаходиться заповідник «Козацька Січ». Голубе безхмарне небо, по-літньому спекотливе сонце, вітрець з Дніпра несе приємну прохолоду. На зелений майдан, де завжди збираються козаки на раду, чітко карбуючи крок з розгорнутими прапорами прямують козацькі курені. Дніпропетровці, маріупольці, кіровоградці, херсонці, кубанці, донці – всіх не перелічиш. Козаки у одностроях, камуфляжах, черкесках, сивоусі і зовсім молоді, у папахах і кашкетах, чубаті та бритоголові вишикуються навколо майдану. Отаман Петро Заболотний звертається до присутніх із вітальним словом. Звучить Гімн України, потім отець Григорій читає молебень. Тоді козацькі курені знову шикуються у колони і з розгорнутими прапорами прямують по схилу до Дніпра. Там на воду спускають на дощатому щиті вінок і хлопці пливуть з ним на середину Дніпра. Скорботний ритуал завершено. Всі знову підіймаються на майдан.
Тепер тут починається дивовижне видовище. Кінний театр Олега Григор’єва демонструє присутнім вищий клас верхової їзди, кінний бій, а також номери циркового джигитування. Потім хлопчики та дівчатка у козацькому вбранні демонструють майстерність козацького двобою. Вони віртуозно володіють списами та шаблями і майстерно виконують бойовий гопак. Після концерту козаки проводять коло, на якому виступають отаман Петро Заболотний, голова міськради Євген Карташов, отамани паланкові та гості.
О другій половині дня у великих армійських термосах полковник Василь Сапачков привіз козацький куліш. Кожен присутній одержав по тарілці цієї смачної і поживної їжі, яка тримала козаків у формі в самих важких кінних і морських походах. Кожен курінь зайняв маленьку галявину, на траві розстелили скатертини, крім тарілок з кулешем там з’явилася їжа, яку козаки привезли із собою, а також горілка. Всі пригощаються, лунають жарти, пісні і гучні тости «Будьмо-гей!», які напевно було чутно на Дніпрі, що тече далеко внизу.
Отаман Петро Заболотний запросив нас до свого осередку, де ми мали можливість поспілкуватися з кубанцями, які запросили нас відвідати при нагоді Кубань. Ми з великою зацікавленістю слухали, про що говорили козацькі отамани.
- Сьогодні ми узяли на свої плечі важкий тягар наших предків по захисту свого народу, - каже отаман Петро Заболотний. – Перш за все ми повинні покласти край знищенню наших сіл, коріння нації хліборобів. Які ж ми будемо лицарі, якщо не захистимо свій народ від зубожіння, екологічного лиха, наркоманії, бандитизму? Віра у козацтво ще жива і ми мусимо виправдати цю довіру. Зараз мало розмовляти на українській мові, треба щось робити для України. Тоді, напевно, козацькому роду не буде переводу!
Валерій Тимофєєв, Борис Устименко. Білгород-Дністровський-Хортиця-Білгород-Дністровський.
ДЕНЬ ЖУРНАЛІСТА. Із професійним святом – Днем журналіста – поздоровили співробітників газети «Советское Приднестровье» та телерадіомовлення «Новини Придністров’я» отаман Задністрової Січі генерал-отаман УК Тимофєєв В.Я. і голова Координаційної ради з питань розвитку козацтва генерал-осавул УК Ігумнов П.М.
ПРИЙОМ ДО КОЗАЦТВА КРІСТІОГЛО С.С. До лав Задністрового козацтва було прийнято Крістіогло Сергія Семеновича – голову правління Одеського обласного гагаузького національно-культурного товариства «Гагаузький Дім».
ОЛЕКСІЇВКА. Завідуюча відділом освіти Орлова В.В. звернулася до керівництва Задністрового козацтва із пропозицією створити (разом із державними інституціями – райміськвійськоматом, відділом освіти, відділом у справах сім’ї, молоді та спорту, службою у справах дітей, Центром позашкільної освіти та виховання, Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, школами) Центр патріотичного виховання на базі колишнього Олексіївського військмістечка. Полковнику УК Гавриленку В.О. доручено розробити пакет документів.
СТАРОКОЗАЦЬКА «МОЛОДА СІЧ». В Старокозачому сформовано загін «Молодої Січі» з 20 молодиків та берегинь. Отаман-наставник осавул УК Щербина Ю.І.
ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ. На запрошення керівництва бази відпочинку «Автодорожник» хор «Мрія» на честь Дня Конституції України виступив з концертом перед відпочиваючими. В програмі – українські народні козацькі патріотичні та жартівливі пісні. Почали концерт піснею на слова Т.Г.Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий», закінчили піснею «Гей, наливаймо!»
КОНОТОП. В Конотопі відбулися урочистості із нагоди 350-ї річниці Конотопської битви. В святі прийняла участь делегація Задністрового козацтва на чолі із генерал-осавулом УК Тимофєєвим В.Я.
ТРЕНІНГ. В Одесі пройшов тренінг керівників громадських організацій Одещини «Менеджмент громадських організацій». В тренінгу прийняв участь керівник Задністрового козацтва Тимофєєв В.Я.
ПОДІЇ В РАЙОНІ
Слова уже не вірують словам і мружаться од правди, як од сонця… Просніться, люди! Це погані сни. Нове століття в шибку заглядає, той самий гад, ті ж самі казани, лиш інший диявол дрова підкидає… Ліна Костенко
Теперішні часи в Україні можна порівняти лише із середньовіччям: князі та князьки шматують Велике князівство, ділять землі, майно, грабують народ, який співає й танцює, виїжджає на заробітки за кордон або спивається й вимирає; швидко багатіють одні – старцюють другі; Великий Князь ворогує із Великою Радою та Верховним Візиром, останні між собою; з метою відволікання народу від вирішення нагальних потреб, маскування дійсних своїх намірів – верхи проводять щорічні «оборудки» (вибори) та підсовують «месій» (що неодмінно «спасуть») й розтягують країну на Схід і Захід, підгодовуючи Центр, щоб той мовчав…
1. Статті Тимофєєва.
В Білгород-Дністровському районі теж з’явилися спритники, що гріють свої «чисті ручечки» на «золотій» Будацькій косі. В червні 2008 року перший заступник та заступник голови районної державної адміністрації були схоплені «на гарячому» при отриманні «першого траншу» хабара в 2 тисячі доларів США за підпис голови для отримання 6 гектарів земельки на косі. Цим подіям передували менш видимі, але не менш значимі події в самій адміністрації. Починаючи з 2004 року, в районній державній адміністрації проводилася планомірна заміна кваліфікованих незаплямованих кадрів на звичайних хлопчиків та дівчаток, які ще не мають імунітету проти зла й вважають, що все, що робить влада, то є добре. Така заміна дозволила сформувати «мовчазний» апарат, який за мовчання й сприяння підгодовували преміями та надбавками і який промовчав при обнародуванні в центральних та обласних ЗМІ факту хабару (до речі, практично всі місцеві ЗМІ теж промовчали, окрім «Аккерманских вестей», а публікації про двохмільйонний хабар в Білгород-Дністровському районі в центральних ЗМІ продовжуються й дотепер). Мовчала й громадськість, й депутати районної ради, й населення. Складалося враження, що всі прийняли правила гри, які запропонувала злочинна влада…
Як грім серед ясного неба пролунала гостра та безкомпромісна стаття в газеті «Советское Приднестровье» (засновники – райрада та міськвиконком!) про корупційні дії вищих ешелонів влади райдержадміністрації - «Кадри вирішили все» - начальника оргвідділу районної ради Тимофєєва. Далі з’явилася ще одна стаття на цю тему “Відкритий лист козака Тимофєєва». Автор вказував на загрозливі тенденції в кадровій політиці райдержадміністрації й призивав владу схаменутися.
Влада відреагувала миттєво: з’явилась заява до прокуратури про проведення службового розслідування щодо автора, як посадової особи. В заяві було таке: «Публікація у місцевих ЗМІ вищевказаної статті є замахом на ідеали демократії (розрядка моя), добре організована спроба підриву довіри до державної влади, направлене на дестабілізацію політичної обстановки у даному регіоні, здійснення перешкод у здійсненні повноважень органу державної влади, дестабілізація його роботи та підриву державного ладу в Україні взагалі(розрядка моя). Вищевказані дії посадової особи Білгород-Дністровської районної ради Тимофєєва В.Я. підпадають під ознаки злочинів, передбачених ст. 356, 364, 365 Кримінального кодексу України, що кваліфікуються як самоуправство та зловживання службовим становищем, за які передбачено кримінальну відповідальність». Прокуратура відмовила у відкритті справи.
Тоді райдержадміністрації подає позовну заяву до суду. В поданні – трохи легші звинувачення, але їх більше…
Вже другий рік тягнеться судова тяганина; райдержадміністрація вимагає від автора публічно зректися основних положень статті та виплатити заподіяну моральну шкоду у сумі 5 тис. грн. Тимофєєв тримається; Всеукраїнські Інтернетсайти «Майдан» та КВУ розмістили на своїх шпальтах його статтю «Відкритий лист козака Тимофєєва»; читачі співчувають автору…
2. Ярошенко & Мельниченко.
Події в королівстві мали продовження – почалося відкрите протистояння райради та райдержадміністрації (в особах їх голів).
В серпні 2008 року члени дачного кооперативу «Івушка» провели акцію під стінами райдержадміністрації під гаслом: «Аренду земли на Будацкой косе – «Ивушке!». Влада відмовляла педагогам аграрного технікуму у праві на землю на косі. В центральних ЗМІ пройшли публікації на цю тему.
В вересні 2008 року на черговій сесії районної ради 41 депутат від партії Регіонів (та 7 «литвинівців») готували імпічмент голові райдержадміністрації («кармазинець»), але дивна позиція голови райради («регіонал») звела на «нуль» всі їх зусилля.
В жовтні-листопаді 2008 року пройшла акція мешканців села Шабо, які вимагали повернення громаді кінотеатру «Юність». Керівництво райради спочатку підтримало «шабівців», але потім віддало кінотеатр в оренду на рік громадській організації «Промінь надії», яку підтримувала райдержадміністрація й ряд районних депутатів.
В грудні 2008 року почалася незрозуміла для широких верств епопея з придбанням райдержадміністрацією будівлі у райради для фінансового управління райдержадміністрації. Гроші на придбання повинні були терміново в грудні прийти з Мінфіну до районного бюджету (за «відкат», вважали у райраді); тому потрібне було термінове рішення депутатів. Райрада (у особі її голови) була проти: користуйтеся за 1 грн. на рік нашими приміщеннями! Почалася «війна», яка закінчилася повною перемогою голови райдержадміністрації: будівля була придбана у міськвиконкому (в грудні 2008 року), а голову райради (та його заступника) депутати зняли й обрали нових (в січні 2009 року).
Із перемогою райдержадміністрації, почалися (можливо) більш настирливі вимагання хабарів посадовими особами (вже весною-літом 2009 року за корупційні дії та зловживання службовим становищем почалися неприємності у головного архітектора району, начальника управління агропромислового розвитку, начальника відділу земельних ресурсів) й, як рух опору, активізувалися відчайдухи – спочатку Ярошенко, потім й Мельниченко.
Ярошенко в лютому 2009 року організував «письмову» акцію: стіни райдержадміністрації, багатьох громадських та приватних будівель в місті та районі були розписані гаслами «Зінченко Вор! Взяточник!» (було гасло на стіні готелю по вул. Шевченко: «Зінченко, Фаюк, Сиротюк – воры и взяточники!»). Потім команда голови повиправляла надписи на такі: «Зінченко Вова!» (у Салганах – «Вова + Вова»!), або просто зафарбувала їх.
В березні 2009 року депутати Ярошенко (Випаснянської сільської ради) та Мельниченко (Білгород-Дністровської міської ради) організували трьохденний мітинг під стінами райдержадміністрації із гаслами «Незаконная приватизація – стоп! Зінченко в отставку!» та мегафоном.
Було заарештовано Ярошенка, почалися неприємності у Мельниченка. Але серія статей у центральних ЗМІ та підтримка «бунтарів» колишнім губернатором відновила хитку рівновагу.
3. Тримай злодія!
З березня 2009 року почалися зовсім непередбачені й нелогічні події (на тлі повідомлення в центральних ЗМІ про те, що заступник голови райдержадміністрації за корупційні дії отримав 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна – населення району вважає, що він взяв вину на себе, а головні винуватці – залишилися на свободі): райдержадміністрація та райрада переходять у наступ проти міліції, суду та прокуратури.
Пройшло декілька позачергових сесій райради, на яких депутати більшістю голосів прийняли звернення до Президента України, Прем’єр-Міністра України, Генерального прокурора України, Верховного Суду України про неефективну роботу районних міліції, прокуратури, суду (злі язички казали, що депутати це робили за плату – 10 соток на Будацькій косі кожному, хто підтримає звернення!), а «просочившиеся» на сесію Ярошенко та Мельниченко намагалися «донести правду» про голову райдержадміністрацію (потім й про голову райради) до депутатів.
Почалися перевірки в міськрайонній міліції, прокуратурі; «ушли» начальника міліції (до речі непоганий та старанний, вважали мешканці району, але – «на війні, як на війні»), потім сам пішов другий; тепер працює вже третій. Ця кадрова «чехарда» не сприяла покращанню роботи «силовиків»; мені жалівся знайомий дільничний, що тяжче стало працювати, не одержуючи підтримки з боку начальства; воно сьогодні деморалізовано перевірками.
Почалися перевірки прокуратурою діяльності депутатів-підприємців та керівників підприємств, рішень райради; випливли старі кримінальні справи; частина депутатів сьогодні вважає, що вони стали заручниками особистого конфлікту голови райдержадміністрації та прокурора й депутатів «використали».
Почалося судове протистояння між прокуратурою та райрадою. Прокуратура вимагає скасування в рішенні райради слів про неефективну роботу прокуратури.
В липні 2009 року обласна рада провела в Білгороді-Дністровському виїзне засідання постійної комісії з питань законності та правопорядку, на якому не погодилась з рішенням райради щодо неефективної роботи «силовиків» в районі…
4. Що далі?
З кінця липня 2009 року облдержадміністрація починає перевірку райдержадміністрації щодо санепідеміологічного стану в місцях організованого відпочинку населення (дитячі літні табори та площадки, бази відпочинку на Будацькій косі – а там лише одна база відпочинку має всі передбачені законодавством дозволи!) та населених пунктах району. Подейкують, що ця перевірка певним чином пов’язана із переходом Блоку Кармазина від НСНУ до Блоку Тимошенко (губернатор – «хорунжовець» й «нашоукраїнець», як і Ющенко).
В результаті всіх цих подій спостерігається певний параліч місцевої влади. Звісно, що пересічний мешканець району від такої «війни» не виграв! Якщо її розв’язали – вона комусь потрібна! Кому? Й які ще «пертурбації» в умовах кризи чекають пересічного громадянина?
Що робити сьогодні козацтву, яке завжди було становим хребтом нації, її оберегом та надією?
Ми маємо просто чесно робити й бути поводирем громади: виховувати, передусім у собі, духовність; формувати на позитивних прикладах молодь, гартувати її; допомагати слабим; захищати-підтримувати Лицарів нації; робити лише добро, не чекаючи винагороди; й жити Вірою, Надією, Любов’ю, не тримаючи образи на мовчазного пересічного мешканця, плекаючи з нього громадянина…
КОЗАКІВ ПЛЕКАЮТЬ З ДИТИНСТВА
Про те, що у нас в районі в декільках школах ведеться робота з козацько-лицарського виховання, наша газета вже писала. Засновником цієї доброї справи був В.Тимофєєв, тоді директор Адамівської школи, зараз начальник відділу організаційного забезпечення діяльності органів районної ради, автор декількох книг про козацьке виховання та про історію козацтва на Україні. В цьому роцы Валерій Якович звернувся до міського відділу освіти з пропозицією відкрити в Білгороді-Дністровському навчально-виховний заклад військово-патріотичного напрямку…
Для начала В.Тимофеев вместе с бывшим офицером, ныне заместителем начальника управления экономического развития РГА Г.Комисаровым побывали в школе №6 (директор Т.Жбанкова) на встрече со старшеклассниками и рассказали им о своей идее. Она была встречена с большим энтузиазмом и школьниками и преподавателями.
Следующим шагом было предложение внедрить казацко-патриотическое воспитание и в школе №11 (директор Е.Шмелькова), которая находится в противоположном районе города. Это даст возможность посещать занятия после уроков не только ребятам названих школ, но и из других школ города. Занятия будут вести бывшие офицеры Украинской армии. Перове полугодие работа будет проводиться внеклассно, на правах факультатива. А в дальнейшем планируется ввести такие уроки в школьное расписание.
- Будущие козачата получат право на ношение казацкой формы, а форма, как известно, очень дисциплинирует, - рассказывает координатор проекта Валерий Тимофеев. – Многие проблемы, связанные с воспитанием подростков, сразу отпадут, и это поможет учителям лучше справляться с их воспитанниками. В учебе будут задействованы не только мальчики, но и девочки (ведь в Украинской армии служат не только юноши, но и девушки. И есть уже первая женина-офицер, которой присвоєно звание генерал). А в дальнейшем мы намечаем создать в городе школы казацко-патриотического воспитания по примеру обучения кадета.
- Как будут называться создаваемые учреждения?
- Это решать директорам школ, от их активности, заинтересованности во многом зависит успех дела.
Идею проекта сразу оценил начальник горотдела образования Н.Чеглотонев, от котрого тоже многое зависит.
В состав комитета по созданию учебно-воспитательного учреждения военно-патриотического воспитания вошли В.Тимофеев, Г.Комисаров, журналист Б.Устименко, представитель совета ветеранов И.Аулов, председатель союза ветеранов войны в Афганистане В.Жуковский.
Созданы рабочая группа по подготовке документов, координационный совет и наблюдательный совет. Во второй половине августа все они приступят к работе.
Воспитание юношества – проблема, которая давно беспокоила преподавателей, так как многим школьникам после уроков просто нечем заняться. Надеемся, что предложенная идея поможет в решении этой важной проблемы.
Т.Климова.
УСТАНОВЧА РАДА В ХЕРСОНІ. В Херсоні відбулася Установча рада Херсонського обласного товариства Українського козацтва. На запрошення Верховного отамана Українського козацтва на Раді були присутні козаки Задністрового козацтва генерал-осавул УК Тимофєєв В.Я. та полковник УК Лукашевський В.В.
КООРДИНАЦІЙНА РАДА 12.08.2009. Відбулося розширене засідання Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва (із сільськими головами, керівниками структурних підрозділів райдержадміністрації та райради). На порядку денному питання про організацію та проведення 65-ї річниці визволення краю від фашистських загарбників, Дня Державного Прапора України та Дня Незалежності України в районі; підготовка до Великої Ради Українського козацтва.
ВЕЛИКА РАДА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА. 14-16 серпня 2009 року в місті Тернополі відбувалася ХХVІІ Велика Рада Українського козацтва, присвячена 360-річчю Зборівської битви. На Великій Раді була присутня делегація Задністрового козацтва (отаман Задністрової Січі, генерал-осавул УК Тимофєєв В.Я., радник отамана Задністрової Січі, полковник УК Ступак О.Т., керівник Жіночої громади Задністрового козацтва Ганницька С.П., Голова Ради Старійшин Задністрової Січі, полковник УК Маринеску М.К., хорунжий Задністрової Січі, полковник УК Лукашевський В.В., отаман Бритівського куреня, полковник УК Єремєєв В.І., радник отамана Задністрової Січі, полковник УК Воробйов В.М.).
В перебігу дійств Великої Ради:
14.08.2009 року – Пленарне засідання Великої Ради. Козацький похід шляхом війська Богдана Хмельницького за маршрутом: смт. Вишнівець, с.Добриводи, с.Мшанець, с.Залізці, с.Оліїв, с.Беримівці, с.Кудобинці, с.Млинівці, м.Зборів. Покладання квітів до козацьких могил та поховань, посвята в козачата. Відкриття VІІІ-го Всеукраїнського фестивалю-конкурсу козацької пісні «Байда».
15.08.2009 року – Театралізована урочиста хода. Народне віче «Боже, великий, єдиний, нам Україну храни». Покладання квітів до Великої козацької могили, Посвячення в козаки. Конкурсні виступи учасників VІІІ-го Всеукраїнського фестивалю-конкурсу козацької пісні «Байда». Богатирський турнір на призи Василя Вірастюка. Історична реконструкція Зборівської битви.
16.08.2009 року – Велика Божественна літургія. Нагородження та театралізований концерт переможців VІІІ-го Всеукраїнського фестивалю-конкурсу козацької пісні «Байда». Великий концерт Національного академічного українського народного хору ім. Г.Верьовки.
Досвід багатьох поколінь переконливо свідчить: почуття патріотизму дає добрі результати тільки тоді, коли воно органічно поєднано з глибоким та всебічним знанням історії, розумінням свого місця і ролі в перебігу важливих подій. Ми сповна відчуваємо землю Батьківщини, лише пізнаючи пласти її минулого. Нині, коли наш народ у суверенній Українській державі усвідомлює себе великою європейською спільнотою, могутня хвиля національного відродження підняла його дух на нову висоту. Тому люди прагнуть знати правду про свою самобутню історію, що виховує патріотів.
Розквіт національного козацького виховання ми спостерігали на Тернопільщині: в багатьох школах області діють шкільні осередки молодих козаків, якими керують учителі-патріоти; юнаків та юнок до справ козацьких залучають сільські та селищні осередки Українського козацтва, роботу цю підтримують батьки, місцеві громади; діяльність козацтва проводиться під обов’язковим патронатом місцевих священнослужителів й це триєдине піклування про підростаюче покоління дає плоди зрілі. Молодь на вірному шляху!
В рамках фестивалю отаман Задністрової Січі, генерал-осавул УК Тимофєєв В.Я. в Тернопільській обласній державній бібліотеці виступив перед читачами з презентацією своїх книг «Школа козацько-лицарського виховання» та «Виховання козака-лицаря».
Задністрові козаки мали багато зустрічей із козаками-побратимами; налагодили зв’язки із творчими колективами.
ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ. В рамках святкувань Дня Незалежності України Відбулися свята в місті та районі. В урочистостях взяли участь козаки Задністров’я.
Відбулися урочистості з нагоди Дня Незалежності України в Адамівській Січі. Задністрове козацтво, районну раду та районну державну адміністрацію представляв генерал-осавул УК В.Я.Тимофєєв.
У фортеці із великим концертом в рамках свят з нагоди Дня Незалежності України виступив хор «Мрія».
ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ. В урочистостях із нагоди свята Першого вересня в Адамівській Січі взяв участь генерал-осавул УК Тимофєєв В.Я.
Він звернувся із словом до присутніх: «Шановні батьки, колеги, учні, гості! Земляки! Дозвольте мені від імені Білгород-Дністровських – районної ради, районної державної адміністрації, від Українського козацтва – привітати вас із святом Першого дзвоника; побажати здоров’я, щастя, а школярам ще й багато «десяток» та «дванадцяток»!
Бог щедро нагородив Україну – благодатним кліматом, родючими чорноземами, талановитим козацьким народом! Та на жаль, століття життя між сходом та заходом, між північчю та півднем виробили в нас лиху рису – ми думаємо одне, говоримо друге, робимо третє, а виходить – четверте (мішок накусаних яблук); й ця риса заважає нам бути щасливими у своїй країні!
Дорогі діти! Є багато шляхів стати здоровими, багатими, знаними, але є лише один шлях стати щасливими – треба сумлінно вчитися жити за Божими законами, за Козацьким кодексом честі, що викладається такими простими словами: «Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!» Навчайтеся, джури та дани; шкільної та Божої науки не цурайтеся й покажіть, що ми - козацького роду! І хай нам Бог допомагає!
Слава Україні!»
ВЕЛИКА РАДА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА. Делегація Задністрового козацтва (голова Ради Старійшин Задністрового козацтва полковник УК Маринеску М.К. та отаман Бритівського куреня полковник УК Єремєєв В.І.) взяла участь у Великій Раді Українського козацтва.
Звернення Великої Ради до Українського народу та українства світу
Преславний український народе!
Соціально-політична ситуація, яка створилася зараз у нашій державі, вимагає від кожного із нас засвідчити свою відданість споконвічній козацькій ідеї – мати свою незалежну Державу. Це шоста спроба великого, мужнього і талановитого народу нарешті стати народом державним. Всі інші п’ять спроб закінчилися трагично.
Новітня історія розпорядилася так, що сьогодні саме Українське козацтво прийняло від попередніх поколінь всі сподівання і відповідальність за долю нашої неньки-України.
Ця відповідальність зобов’язує нас в пору нових важких випробувань твердо дотримуватися засадничих принципів Української Конституції, яка проголошує територіальну цілісність, демократизм і верховенство права.
Приймаючи присягу, Український козак назавжди визначив головну мету свого життя – служити Богові та Україні. Сьогодні ми, учасники Всеукраїнського національного козацького форуму, маємо нагадати кожному українцю, що наша Вітчизна знову в небезпеці. Вона вкотре опинилася в центрі геополітичних інтересів тих сил, які прагнуть за будь-яку ціну зняти з політичної карти світу саму територію, зафарбовану у кольори нашого національного прапора.
Для цього використовується огидний міф про питому ворожість українців, що мешкають на правому та лівому берегах Дніпра, прор мовний конфлікт, про національне та інтернаціональне мислення.
Велика Рада Українського козацтва урочисто заявляє, що наш народ є єдиний, що представники інших етносів упродовж років нашої державної незалежності переконалися, що суверенна Україна – це і їхня затишна оселя, звідки їх синів не пошлють в зони імперіалістичних конфліктів, а, зрозумівши це, багато з них виявили бажання стати Українськими козаками і, відтак, нашими побратимами.
Сьогодні підвищена політична активність недружніх до незалежної України кланів та структур, змушує нас, Українських козаків, ще раз у весь голос заявити, що ми готові боронити свою Батьківщину, її честь та гідність від будь-яких зовнішніх чи внутрішніх зазіхань.
В Україні всупереч Конституції вже йде неоголошена боротьба претендентів на президентський престол.
Українське козацтво згідно свого статуту не служить жодній політичній силі, але це не означає, що воно байдуже до того, хто буде визначати долю нашого народу.
В належний час ми публічно заявимо про свою позицію, і вона буде такою, яка відповідатиме споконвічним прагненням Українців.
Слава Україні! Слава її героям! Слава Українському козацькому народу!
ЗВЕРНЕННЯ ДО КОЗАЦТВА УКРАЇНИ
Не дочекавшись відповіді від гетьманів західної та східної гілок Українського козацтва І.Вардинця, М. Пантелюка (кажуть, що з’явився ще й гетьман центральної гілки – Іван Плющ!), я звернувся через Інтернет до козацтва України.
ЗВЕРНЕННЯ КОЗАКІВ ЗАДНІСТРОВ’Я ДО КОЗАЦТВА УКРАЇНИ
Шановна Старшино! Брати-козаки! Сестри-козачки!
Загальновизнано, що у період моральної кризи, дегероїзації і деморалізації значної частини нашого суспільства творче відродження культурно-освітніх і виховних козацьких традицій – одна з необхідних і найважливіших граней зміцнення могутності України.
Що є українське козацтво у минулому й сучасному часі? Що ми активно “відроджуємо” й намагаємось “використати”? Чи зможе козацтво зайняти свою нішу в ХХІ столітті? Як в сучасних умовах силами громадської організації відродити тип козака-лицаря? Як згуртувати таких людей? На якій основі відроджувати козацтво?
Історія українського державотворення переконливо свідчить про те, що в цьому історичному процесі, порівняно з іншими суспільно-політичними силами, козацтво відігравало вирішальну, провідну роль. Тому національні інтереси України вимагають створення державних документів, зокрема законів, постанов, які б сприяли дальшому розвитку українського козацтва як могутньої націотворчої і державотворчої потуги, залучення до його лав найширших верств співгромадян з метою пробудження і спрямування їхньої енергії на розв’язання історичних завдань, що стоять перед нашим суспільством і державою.
Факти неспростовно свідчать, що високі духовні набутки українського козацтва, його видатних представників – державних і політичних керманичів, діячів науки і культури на сьогодні залишаються невідомими широким верствам нашого суспільства. Не пробуджена і незадіяна до конкретних державотворчих справ і не організована в козацькі форми інтелектуальна, духовна і практично-дійова енергія сотень тисяч наших співвітчизників; вона ще «дрімає», «спить» і не набуває продуктивних і ефективних, суспільно корисних форм, справ і чину державотворчого характеру; козаки ще не знають, що вони козаки!
Для історичних козацьких структур основним змістом і суттю їхнього існування була специфічна військова справа у відповідних суспільно-політичних та природно-географічних умовах. Завдяки цьому на засадах архаїчних військово-лицарських традицій сформувалась комплексна система козацького військового буття – козацько-лицарське мистецтво. Це мистецтво (специфічне бойове мистецтво зі зброєю та на його основі – рукопаш; козацьке звичаєве право; елементи архаїчної військової магії; пісенно-енергетична практика; особливе світосприйняття) і є сутністю української козацької спадщини.
Через відродження і поширення основ військово-лицарської спадщини ми можемо вести мову про реальне наслідування, а отже і відповідність сучасного козацтва історичним аналогам. Але до сьогодні розуміння пріоритетності дійсного відродження українських козацьких традицій у цьому контексті не досягнуто. Причинами цього є: переважно хибні уявлення про сутність козацької спадщини, що сформувалися під впливом романтично-історичної художньої літератури та певних стереотипів вітчизняної і зарубіжної історіографії, розроблених відносно тих чи інших історіософських концепцій; відсутність сприятливих умов для повноцінного відродження козаччини; розмитість або повна відсутність дійсних пріоритетів козацького відродження; руйнація родових козацьких зв’язків та втрата традиційного козацького середовища (родовий козак – представник спадкового козацького роду, життєві принципи якого сформувались на засадах цінностей, притаманних специфічному середовищу козаків-воїнів: пріоритетність чоловічого начала у всіх царинах буття; шанобливе ставлення до родових та загальнокозацьких звичаїв; повага до військової справи взагалі і особливо до специфічної козацької військової спадщини; ознайомлення з основами козацького бойового мистецтва; сприйняття особливих стереотипів поведінки та відносин, заснованих на засадах козацького звичаю; можливе ознайомлення з елементами військової магії; здоровий спосіб життя).
Оформлення й згуртування козаччини швидше відбувається в тих регіонах, де загострюються військові міжетнічні, міжнаціональні, міждержавні конфлікти (Кубань, Прикавказ’я, Придністров’я). Відсутність можливостей виконання військових функцій призводить (як показує досвід) до розброду і хитань у козацькому середовищу, яке в свою чергу веде до невизначеності подальшої долі і самого козацького з’єднання. Ситуація може змінитися лише за умови часткової зміни пріоритетів козаччини із військових на господарські й культурні. Це не означає, що козакам на державному рівні не може бути довірено охороняти кордони країни чи наглядати за правопорядком усередині держави. Сучасні козацькі формування можуть стати повноцінною національною гвардією, яка буде поставлена на службу народу. У цьому випадку необхідна допомога держави. І не стільки матеріальна, скільки юридична. Саме на державному рівні мають бути вирішенні питання щодо юридичного статусу козацьких військ.
Справжнє відродження козацтва на Україні почнеться тоді, коли до його лав увіллється молодь, що вболіває за народні справи, прагне кращого сьогодення та працює на духовне і матеріально багате майбутнє (молоді козаки, які пройшли школу козацько-лицарського виховання); коли теперішні козаченьки чітко усвідомлять, що по них судять про все козацтво і народ у цілому, відмовляться від своїх користолюбних цілей і на перше місце поставлять служіння народу; коли між козаками і науковцями-просвітянами встановляться тісні зв’язки та налагодиться співпраця на ниві дослідження історико-культурної спадщини козаччини. І тоді відроджене козацтво стане тією широкою суспільно-політичною і культурницькою течією, яка згуртує всі верстви українського народу і зможе цивілізованими методами вирішувати нагальні питання сьогодення в ім’я народу і для народу.
Основні причини гальмування козацького відродження такі: вплив різноманітних політичних сил; протилежна конфесійна орієнтація; залежність від окремих гілок влади та економічних еліт; особисте ворогування новітніх козацьких керівників; брак конкретної діяльності.
Але якщо об’єктивно та тверезо проаналізувати процеси, які в теперішній час йдуть в українському козацтві, то ми побачимо, що саме козацтво поки ще розпорошено й неорганізоване. І причин для цього більш ніж достатньо.
По-перше, козаків розпорошують ті, хто не бажає появи на політичній арені України нової грізної громадської сили. Для цього козаків утягують до різних апаратних та партійних ігор. Сучасний козацький рух лише встиг набрати силу, а в його середовищі з’явились “білі” й “червоні”, “самостійники” й “державники”, “наші” й “не наші”, які готові знову схрестити шаблі.
По-друге, розпорошеності цієї підсобляють самі козаки, піддавшись розгулу марнослів’я та егоїзму, пробуджених сучасною революційною хвилею, яка зберегла на своїх прапорах характерний для всіх революцій гасло: “Хто був ніким, той стане всім!” В результаті цього козацтво й не помітило, як опинилося в тенетах численних паралельних організаційних структур, які між собою ворогують.
По-третє, відсутність наукового узагальнення багатовікового служіння козацтва Неньці-Україні виявилося при перших кроках його державного становлення. Щоб вирішувати проблеми, які виникають, необхідно вивчити механізм функціонування традиційних козацьких військ, проаналізувати діяльність козацтва в період демократичних перебудов й громадянської війни 1917-1922 років. На базі цих досліджень визначити, що можливо використати задля вироблення сучасної єдиної державної політики становлення козацтва й правильно виявити сутність козацького загалу, козацької громади, козацького війська.
По-четверте (й найважливіше!), козацтву необхідно формувати наскрізну систему підготовки й виховання козака як державної людини через сім’ю – середню школу – вищий навчальний заклад (готувати кадри!).
Офіційна українська педагогіка не заперечує того, що козацтво стало найдосконалішою формою вияву генетично закодованих здібностей і можливостей нашого народу. І тому в концепції національного виховання реалізація науково обґрунтованих і випробуваних історією козацько-лицарських виховних традицій – вважається одним із найефективніших українознавчих підходів у навчально-виховній роботі.
Й тому на сучасному етапі розвитку неокозацтва головне п’яте – увага до сучасної школи – найімовірнішому осередку формування сучасного козака-лицаря.
А в школі труднощі та проблеми випливають із сучасних труднощів громади: економічних, демографічних, соціальних.
Термінове розв’язання всіх проблем школи неможливо (особливо соціально-економічних, фінансових, частково методичних), але проблеми виховного характеру ми повинні вирішувати негайно; основне завдання школи на сучасному етапі – протистояння бездуховності, руйнації національної моралі.
Громада живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа, тому школа повинна і може стати осередком духовності, берегинею духу громади; для цього вона має бути відкритим навчально-виховним закладом з громадсько-державним управлінням.
Один з шляхів вирішення проблем сучасного виховання учнів – національне виховання у формі козацько-лицарського («лише виховуючи українця, можна виховати українця») та розумні ідеологізація і політизація виховного процесу (формування патріота, громадського діяча починається з його участі в діяльності дитячих і юнацьких громадських організацій).
Неможливо виховати особистість тільки в школі; школа виховує разом із сім’єю, виробничим колективом, громадою.
У вихованні національно свідомих козака та берегині є три ступеня (етапи): родинно-дошкільне виховання козачати та лелі, родинно-шкільне виховання джури та дани, громадсько-родинне виховання козака та берегині.
Кожен з етапів козацько-лицарського виховання має свої особливості і проводиться:
1. Родинно-дошкільне – через роботу з батьками дошкільнят та введенням спеціальних курсів до програми дитячого садочка.
2. Родинно-шкільне – у формі роботи школи козацько-лицарського виховання: А.Класна робота за рахунок шкільного компоненту (варіативної складової навчального плану) з основних дисциплін козацько-лицарського виховання. Б.Позакласна робота за рахунок годин гуртків, у формі Козацької республіки (самоврядування учнівського колективу) та класних козацьких загонів. В.Позашкільна робота у формі діяльності дитячо-юнацької організації «Молода Січ» Українського козацтва.
3. Громадсько-родинне – у формі діяльності учнівського куреня Українського козацтва та місцевого осередку жіночої громади Українського козацтва.
Основна мета сучасної школи козацько-лицарського виховання – формування в родині, школі і громадському житті творчу особистість козака-лицаря, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.
У період розбудови незалежної України у громадському, шкільному і родинному житті нам потрібен насамперед культ лицарства: лицарський дух не дасть нудити у духовній ницості, історичному безпам’ятстві; тому включення потенціалу козацько-лицарської духовності у виховний процес значно активізує формування вільної, з стійкими морально-вольовими якостями, силою духу особистості.
Українська козацька духовність – це історично сформована система духовних багатств лицарської верстви рідного народу, яка виробила і в своєму бутті, способу життя відобразила найвищі цінності його національної душі, філософії, характеру, світогляду, моралі, правосвідомості, естетики; це лицарська духовність, компоненти якої розвиваються у напрямі довершеності, найглибшого відображення потреб, інтересів української нації, держави.
Практичний досвід стверджує, що школа козацько-лицарського виховання може (й повинна!) бути центром духовного життя, берегинею духу громади, але для цього їй потрібно бути національній, мати національно налаштовані кадри, лицарів духовності у самій школі, а в підґрунті – сформовану громадську думку та козацькі звичаї і традиції громади.
Отож, бажаючи всім плідної педагогічної праці, хочеться одного: щоб люди пишалися сучасними козаками так, як Наливайком, Трясилом, Сірком чи Палієм. А для цього хочуть вони бачити не погони, лампаси й незаслужені нагороди, а реальні справи!
Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому! Слава козакам! Слава Україні! Нехай ці слова служать дороговказом для нас.
За дорученням Старшинської Ради отаман Задністрового козатва В.Я.Тимофєєв.
18. Жовтень – грудень 2009. День Українського козацтва. Події в козацтвах Задністров’я. VIP-видання. Крізь терени до зірок…
ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
14 ЖОВТНЯ –
ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ – ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
Шановні отамани, козаки та берегині!
Щиро вітаємо вас з наближенням Покрова Пресвятої Богородиці, Днем Українського козацтва!
Хай шириться й міцніє козацький дух, ваша благородна справа – покращення добробуту, сприяння охороні кордонів, правопорядку та лицарського виховання підростаючого покоління.
Щастя, успіхів, добра і козацького здоров’я всім вам!
Голова районної координаційної ради з розвитку Українського козацтва П.Ігумнов.
Отаман Задністрової Січі В.Тимофєєв.
ОДЕСА. Делегація Задністрового козацтва (В.Тимофєєв, В.Лукашевський, М.Маринеско, М.Скибенко) взяла участь в урочистостях, присвячених Дню Українського козацтва, що проходили в Одесі біля пам’ятнику А.Головатому. В програмі – посвята в козаки та берегині, спортивні виступи козаків, концерт.
КООРДИНАЦІЙНА РАДА-ВЕЛИКОМАР’ЯНІВСЬКА СІЧ. В рамках заходів із святкування Дня Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі у Великомар’янівській Січі під головуванням заступника голови районної державної адміністрації Ігумнова П.І. відбулася виїзна Координаційна рада з питань розвитку Українського козацтва. В програмі: відкритий урок з історії України (Заснування Запорозької Січі); екскурсія по шкільному музею; посвята в Козаки та Берегині; Козацькі розваги; обговорення (Завдання Українського козацтва на сучасному етапі розвитку).
НАДІЯ УКРАЇНИ
«Народ мій є! В його гарячих жилах кров пульсує і гуде». Ці рядки з вірша Василя Симоненка я побачив на плакаті у спортивній залі Великомар’янівській школі, яка рік тому набула нового статусу: “Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів». Отже не дивно, що саме тут 21 жовтня провели семінар вчителів історії шкіл району на тему: «Формування громадської компетентності на різних ступенях навчально-виховної діяльності та в процесі вивчення історії».
Заздалегідь мені зателефонував отаман Задністрового козацтва Валерій Тимофєєв і запросив прийняти участь у цьому заході.
- У програмі семінару урок з історії України «Виникнення Запорізької Січі. Дмитро Вишневецький. Життя та побут козаків». Урок проводитиме вчителька Наталя Чурак, керівник історико-етнографічного музею. Після уроку буде проведено виховний захід «Козацькому роду нема переводу», де відбудеться посвята в козачата та берегині.
Отаман Тимофєєв свого часу протягом 20 років був директором Адамівської школи, де вперше у районі було розпочато козацьке виховання учнів. Я глибоко переконаний, що він робив і тепер робить велику справу відродження козацтва і залучення до нього молодої генерації.
Головна мета козацьких громадських організацій – формувати вільнолюбиву і незалежну особистість, козака-лицаря, мужнього громадянина і незалежну особистість, козака-лицаря, сутність якого розкриває козацьке гасло: душу – Богові, життя – Батьківщині, серце – людям, честь – нікому!
На нашу долю випали жорстокі і непередбачені часи. Ніхто не знає, які випробування ще чекають на нас і наших нащадків. В цьому світі, як і за часів татарської навали, ніхто не жаліє слабких та беззахисних. Тому ми, українці, як і наші героїчні предки, мусимо бути сильними, розумними і освіченими. Тільки так ми будемо здатні зберегти свою Батьківщину, свій народ і самих себе. І слава Богу, що в нас є сьогодні такі школи, як у Великомар’янівці, і такі вчителі, які працюють там.
У дверей школи нас зустрів директор Микола Чороба, який майже чверть століття займає директорську посаду. Діти в захваті дивляться на козацьких полковників у чорних одностроях з орденами й медалями на грудях. В’ячеслав Лукашевський, Олексій Ступак, В’ячеслав Воробйов чітким кроком на чолі з отаманом Валерієм Тимофєєвим прямують у приміщення школи. Тут вже все готове для урочистої церемонії посвячення у козачата. Заступник голови райдержадміністрації, козацький полковник Павло Ігумнов, очоливший створену у 2000 році координаційну раду, звернувся до присутніх з промовою, в якій зробив наголос на те, що козацтво було, є і буде невичерпним джерелом української еліти. Він також вручив Людмилі Васелінгі, яка викладає історію у Петрівській школі орден «За розбудову України», повідомивши присутнім, що вперше в Україні козацьким орденом нагороджена жінка.
Після роздачі почесних грамот і відзнак, отаман Тимофєєв прочитав молитву «Отче наш» і почалася посвята у козачата, козаки та берегині. В цей день дванадцять школярів було прийнято у козацтво і один вихованець дитячого садку – хлопчик Микита, якому всього три з половиною роки.
Берегинями стали завідуюча районним відділом освіти Валентина Орлова і завідуюча райвідділом культури та туризму Дора Корчагіна.
Після концерту, який фольклорно-етнографічний гурток «Червона калина» подарував гостям, їх запросили до спортивної зали, де два курені «Козацька шабля» та «Сивий кінь» провели змагання, які засвідчили наявність досить великих фізичних можливостей у тутешніх школярів, яких протягом двадцяти років готує вчитель фізкультури вищої категорії Олександр Касаткін. Після кулінарного конкурсу козацьких страв гості відвідали дитячий садок, історико-краєзнавчий музей, комп’ютерний клас, методичний кабінет. Всі приміщення гарно обладнанні і прикрашені малюнками як вчителів, так і учнів.
На якому фундаменті має скластися особистість людини за роки навчання у школі, щоб гідно пройти життєвий шлях? Це перш за все духовність, освіченість, добра фізична підготовка. Всі ці властивості надає своїм вихованцям Великомар’янівський НВК «Соняшник» - духовний центр сільської громади, де працюють самовіддані люди – вчителі, які плекають нашу гідну зміну – надію України.
Б.Устименко.
МЫ – КАЗАЦКОГО РОДУ!
Районный координационный совет по вопросам возрождения украинского казачества, который возглавляет заместитель председателя РГА Павел Игумнов, выступает главной действующей структурой в реализации и распространении идей казацкого наследия. Совместно с отделом образования, отделом культуры проводится целый ряд организационных и методических мероприятий, призваных поднять интерес населения, и особенно молодежи, к истокам украинской национальной культуры.
21 октября на базе Великомарьяновского УВК состоялось очередное заседание координационного совета с участием Атамана Заднестрой Сечи, генерал-осавула Украинского казачества Валерия Тимофеева и представителей казацкой старшины.
Павел Игумнов вручил учителю истории Петровской школы, директору школьного краеведческого музея Людмиле Васелинге Высший орден Украинского казачества «За розбудову України».
Методическое объединение учителей истории одно из своих очередных заседаний провело на уроке в 9 классе Великомарьяновского УВК. Учитель истории Наталья Чурак вместе с учениками и гостями школы провела увлекательное путешествие в прошлое, проследив закономерность возникновения украинского казачества и Запорожской Сечи. Высокое качество, четко продуманная методика урока, полная компьютеризация учебного процесса, кроссворды с казацкими терминами, миниатюрное театрализованное представление – это только краткая характеристика урока истории, которому дала высокую оценку методист РМК Наталья Яровая. В дополнение – домашнее задание – подготовить репортаж «Мое путешествие по Запорожской Сечи».
Анализируя урок, генерал-лейтенант Украинского казачества Павел Игумнов отметил, что мы все – наследники казаков. Множество сел нашего района – первые казацкие поселения. Сегодня на государственном уровне возрождаются исторические памятники, связанные с казачеством. Это наша историческая правда, и на новом витке этногенетической спирали развитие интереса к истокам национальной культуры – первейшая необходимость. Изменения в геополитической ситуации выдвинули на повестку дня вопросы сохранения териториальной целостности страны, надежной охраны наших границ, поддержания на достаточном уровне мобилизационных ресурсов, защищенности и мирного проживания населения. В значительной мере этими обстоятельствами продиктовано нынешнее внимание государственных структур к украинскому казачеству.
За два десятилетия казацкое движение в районе перешагнуло уже несколько этапов развития, создан районный Координационный совет по вопросам развития казачества при председателе райгосадминистрации, школам предложена специальная программа по воспитательной работе казацко-рыцарского направления. Главная цель казацких общественных организаций – формирование свободолюбивой и независимой личности, казака-рыцаря, мужественного гражданина своей страны. Сущность воспитательных мер заключена в казацком призыве: «Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!» Сегодня в Украине насчитывается почти миллион казаков. Наша молодежь – это будущие хозяева страны, у которых есть все основания гордиться своими героическими предками, пополняя ряды защитников Отечества.
После урока состоялось торжественное посвящение в казаки старшеклассников Великомарьяновской школы, активисты казацкого движения в районе были награждены Почетными знаками Заднестрового казачества. На празднике присутствовали журналисты Всеукраинского общественно-политического журнала «ХХІ век», что говорит об авторитете Заднестровой Сечи, которую возглавляет ее атаман генерал-есаул Валерий Тимофеев, стоящий у истоков развития казаческого движения в нашем районе. В мае 2009 года Заднестровому казачеству исполнилось 20 лет!
Но во все времена воину жизненно необходим надежный тыл, который всегда ему обеспечивала хранительница домашнего очага, боевая подруга – Берегиня (казацкий термин). Свое желание подставить плечо развитию казацкого движения, стать Берегиней изъявили еще две деловые, известные в районе женщины: Валентина Орлова и Дора Корчагина, которых в торжественной обстановке приняли в казачки.
Массу эмоций и у детей, и у взрослых гостей школы вызвало соревновние двух мальчишеских команд «Казацкие забавы», которые проводил один из лучших в районе учитель физкультуры Александр Касаткин, но об этом будет отдельный рассказ. И очень понравился всем казацкий кулеш, который родители школьников готовили вместе с юными козачатами.
Л.Иваненко.
ПОДІЇ В КОЗАЦТВАХ ЗАДНІСТРОВ’Я
ХОРТИЦЯ. У складі делегації Чорноморського козацького війська козаки Задністрової Січі (Тимофєєв В.Я. та Лукашевський В.В.) взяли участь у заходах на Хортиці, що проводили Президент України (Ющенко В.А.), Кабінет Міністрів України (Тимошенко Ю.В.) та ряд Народних депутатів Верховної Ради України.
В перебігу дійств відбулися зустрічі Задністровців із представниками козацтв Білорусі, Росії (донці, кубанці), ПМР (Чорноморське козацьке військо). В програмі заходів: відкриття відновленої Запорозької Січі (Національний музей-заповідник), відкриття Ярмарку народних умільців, Всеукраїнського турніру-змагань із козацьких бойових мистецтв (Герц, Спас, Бойовий гопак, На поясах, Навхрест, Лава на Лаву), фестивалю художньої творчості…
АПАРАТНА В РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ. П.Ігумнов та В.Тимофєєв виконали доручення першого заступника Гетьмана Українського козацтва, Верховного отамана Чорноморського козацького війська генерал-отамана А.Петька. За особливі заслуги перед Українським козацтвом з його відродження, військово-патріотичного виховання молоді, співпрацю із козацькими формуваннями Володимиру Миколайовичу Зінченко присвоєно козацьке військове звання генерал-хорунжий. Присутні тепло поздоровили голову адміністрації з присвоєнням йому почесного звання.
Звання генерал-хорунжий було також присвоєне й голові районної ради О.П.Котову та хорунжому Задністрової Січі В.В.Лукашевському.
ХОРУ «МРІЯ» - 20 РОКІВ. В Будинку офіцерів відбулися урочистості, присвячені 20-річчю творчої діяльності хору української народної пісні «Мрія». Привітати самодіяльних артистів прийшли Білгород-Дністровський міський голова М.Даценко, голова Білгород-Дністровської районної державної адміністрації В.Зінченко, депутат Одеської обласної ради О.Соловєнко, керівники ансамблю української народної музики «Веселка» заслужені працівники культури України В. і М. Нікіруї, рідні, близькі, друзі. Відбувся святковий концерт.
СВЯТУ НАРОДНОЇ ПІСНІ – 20 РОКІВ. В Миколаївці відбулося двадцяте ювілейне свято народної пісні, в якому взяли участь 20 аматорських колективів. Артистів тепло привітали в.о. першого заступника голови районної державної адміністрації В.Орлова, начальник відділу культури районної державної адміністрації Д.Корчагіна, Миколаївський сільський голова М.Стойков, голова районної ради ветеранів П.Ластовецький, голова місцевого сільгоспкооперативу П.Гальцев, директор Миколаївської школи С.Петренко…
ЗВІТНА КОНФЕРЕНЦІЯ. Відбулася звітна конференція Білгород-Дністровської районної організації ветеранів України. Звітували голова районної організації П.Ластовецький та Президія (до складу Президії на правах заступника входить отаман Задністрового козацтва В.Тимофєєв). Козацтво Задністров’я, на правах асоційованого члена, представило на розгляд конференції Концепцію національно-патріотичного виховання дітей та молоді в районі. Концепцію, що була затверджена одноголосно, представляв Генеральний суддя Задністрового козацтва, полковник УК, заслужений журналіст України Б.Устименко. Заступник отамана Задністрового козацтва генерал-хорунжий УК В.Лукашевський представив платформу козацтва до виборів Президента України.
КРУГЛИЙ СТІЛ. Отаман Задністрового козацтва генерал-отаман УК В.Тимофєєв виступив у Києві із доповіддю на засіданні круглого столу «Теоретичні та практичні аспекти втілення найкращих напрацювань козацької педагогіки»», що організували Міністерство освіти і науки України та Академія педагогічних наук України. В засіданні брали участь відомі педагогі-науковці та практики козацького руху на Україні.
НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РАДА МОН ТА АПН УКРАЇНИ. На виконання наказу чотирьох міністерств України (оборони; освіти і науки; сім’ї, молоді і спорту; культури і туризму) відбулося перше засідання Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України з питань військово-патріотичного виховання шкільної та студентської молоді. До складу Ради увійшли: голова – заступник міністра П.Полянський; співголова - член-кореспондент Академії педагогічних наук Ю.Руденко; секретар - начальник Генерального штабу військово-патріотичної дитячо-юнацької гри «Джура» («Сокіл»), заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України А.Грива; члени – Президент Міжнародної федерації козацького двобою «Спас» В.Притула; Президент Міжнародної федерації бойових єдиноборств із зброєю «Герць» А.Попович; Президент Міжнародної федерації козацьких єдиноборств «Бойовий гопак» В.Пилат; директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти О.Єресько; директор Українського державного центру позашкільної освіти В.Ткачук; директор Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді О.Матюшенко, заступник директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти С.Зінченко; керівник лабораторії інноваційних методик Інституту проблем виховання Г.Корнієнко; отаман Задністрового козацтва В.Тимофєєв.
РОКОВИНИ ГОЛОДОМОРУ. В Старокозаччому на районному траурному мітингу, присвяченому роковинам Голодомору, від Білгород-Дністровської районної ради виступив начальник її оргвідділу, генерал-отаман УК, отаман Задністрового козацтва В.Тимофеев: «Шановні співвітчизники! Плин історичного часу невблаганний. Після десятиріч замовчування відкрилася правда про загибель мільйонів українських громадян. Голодомор в Україні спричинив глибокі наслідки. Це соціальні травми й мільйони ненароджених, це трагедія окремої родини й всієї України. На жаль, люди неспроможні щось змінити в минулому, але в змозі дати йому об’єктивну оцінку, винести уроки і запобігти поверненню гірких і драматичних подій. Районна рада вважає, що сьогодні ми повинні надати нового імпульсу встановленню поіменно всіх жертв голодомору і увічненню їхньої пам’яти (в тому числі й жертв 1946-48 років). Ми усвідомлюємо: жертви Голодомору вимагають від нас не тільки пам’яти та шанування, а й недопущення подібної трагедії у теперішньому суспільстві. Тому, схиляючи голови перед мільйонами загиблих в той жахливий час, не будемо забувати й про тих, хто оточує нас сьогодні. Увічливість, Жалість, Любов та Розуміння – вічні цінності, які стануть надійними стражниками нашого мирного життя. Вічна біль і вічна пам’ять жертвам Голодомору…»
ВЕЛИКОМАР’ЯНІВСЬКА СІЧ. Відбулася друга посвята в джури та дани, козаки та козачки учнів та педагогів Великомар’янівського НВК “Соняшник». Висвячували козаки В.Тимофєєв, Б.Устименко, В.Лукашевський, М.Маринеско.
З НЕВМИРУЩИМИ ІДЕЯМИ КОЗАЦТВА
«Народе мій! В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде». Ці рядки з вірша Василя Симоненка я побачив на плакаті у спортивній залі Великомар’янівській школі, яка торік набула нового статусу: навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІ ступенів». Саме тут нещодавно відбувся семінар вчителів історії на тему: «Формування громадської компетентності на різних ступенях навчально-виховної діяльності та в процесі вивчення історії».
А мені заздалегідь зателефонував отаман Задністрового козацтва Валерій Тимофєєв і запропонував обов’язково взяти участь у цьому заході, мовляв, буде цікаво. Він повідомив, що в програмі семінару урок з історії України «Виникнення Запорізької Січі. Дмитро Вишневецький. Життя і побут козаків». Вестиме його вчителька Наталя Чурак, керівник історико-етнографічного музею. А ще буде проведено виховний захід «Козацькому роду нема переводу», на якому посвятять у козачата, козаки та берегині.
До речі, отаман Тимофєєв свого часу протягом двадцяти років був директором Адамівської школи, де вперше в районі розпочали козацьке виховання учнів. Чоловік слугує великій справі відродження козацтва, залучення до нього молодої генерації. У газеті «Козак Задністров’я», яку він видає і редагує, я прочитав таке: «Спроба сучасних реформаторів збудувати нове суспільство з орієнтацією лише на економічні, ринкові розрахунки, неминуче провалиться. Суспільство засновується на ідеї моральності і цементується духовним прагненням народу. Ідеологія козацтва фундується на таких засадах: християнство (православ’я), прагнення до народовладдя і самоврядування в організації свого життя та усвідомлення свого святого обов’язку захищати рідну українську землю й українську державність. Це стало в перебігу віків генетичною особливістю козацького характеру».
У сучасному суспільстві, коли значний відсоток населення України розгубив, не мав або розміняв свої ідеали на «речовизм» та долари, козацтво через низку обставин стає найбільш стійким носієм національно-історичних традицій українського народу, здатне зіграти роль каталізатора громадської самосвідомості, оголосити всенародний рух за духовне відродження України – Батьківщини, бо козацтво здавна має Кодекс високої честі.
Сьогодні часто почуєш на людях від наших можновладців, що у нас нема національної ідеї, від того, мовляв, і розлад суспільства, його деморалізація, гнітюча розбещеність. А що кажуть люди, які прикладають руку до серця, співають Гімн, нагадуючи світу. Що ми – козацького роду? Так і кортить спитати їх: панове, яка ще національна програма вам потрібна? Адже нам у спадщину від батьків наших дісталася ідея козацтва, рівної якій нема в усьому світі. Саме тому керівництво Задністрової Січі поставило собі за мету нести в маси цю ідею, українознавчу інформацію, утверджувати демократичні засади життя, дисципліну і порядок, правові і моральні норми, культуру поведінки, боротися з алкоголізмом, наркоманією, злочинністю, іншими суспільними хворобами. У період моральної кризи, дегероїзації і деморалізації значної частини нашого суспільства козацько-лицарські традиції, козацьке сімейне, шкільне і соціальне життя високо тримають стяг національних і загальнолюдських цінностей, лицарської честі. Тому головна мета козацьких громадських організацій – формувати свободолюбиву, незалежну особистість, козака – мужнього громадянина, девіз якого: «Душу – Богові, життя – Батьківщині, серце – людям, честь – нікому!»
Жорстокі і непередбачені часи випали на нашу долю. Ніхто не знає, які випробування ще чекають на нас і наших нащадків. У цьому світі, як і завжди, ніхто не жаліє слабких, беззахисних. Нам випадає одне: бути сильними, розумними, освіченими. Тільки такими зможемо зберегти себе, свій народ і свою Батьківщину.
Та повернемося до Великомар’янівської школи. Біля дверей закладу нас зустрів директор Микола Чороба, який очолює її понад чверть століття. Діти захоплено дивляться на козацьких полковників у чорних одностроях з орденами і медалями козацької звитяги. В’ячеслав Лукашевський, Олексій Ступак, В’ячеслав Воробйов на чолі з отаманом Валерієм Тимофєєвим чітким кроком прямують у приміщення школи. Тут усе готове для урочистої церемонії посвячення у козачата і козаків. Заступник голови райдержадміністрації, козацький полковник Павло Ігумнов, який понад десять років тому очолив координаційну раду, звернувся до присутніх, наголосивши на тому, що козацтво було, є і буде невичерпним джерелом, де виховується, гартується українська еліта. Він також вручив вчительці історії Петрівської школи Людмилі Васелінгі орден «За розбудову України», повідомивши присутнім, що вперше в Україні козацьким орденом нагороджена жінка. Після вручення почесних грамот, інших відзнак отаман Тимофєєв прочитав «Отче наш», а потім почалася посвята в козачата, козаки і берегині. Того дня двадцять школярів поповнили козацтво, в тому числі й вихованець дитсадка Микитка, якому всього три з половиною роки. Берегинями стали завідуюча районним відділом освіти Валентина Орлова та завідуюча райвідділом культури Дора Корчагіна.
Після концерту фольклорно-етнографічного гуртка «Чновона калина» усіх запросили до спортивної зали, де два курені «Козацька шабля» та «Сивий кінь» провели змагання, засвідчили досить гарний фізичний розвиток місцевих учнів. У школі протягом двох десятиліть успішно тренує козацьку юнь вчитель фізкультури вищої категорії Олександр Касаткін. Після кулінарного конкурсу козацьких страв господарі запросили гостей оглянути їхній навчально-виховний комплекс, і ті залишилися з якнайкращими враженнями.
Присутні почули й побачили під час цього семінару-практикуму, на якому фундаменті має скластися особистість людини за роки шкільного навчання, щоб далі гідно пройти життєвий шлях. Духовність, освіченість, добра фізична підготовка – ось його основи. Це й старається прищеплювати своїм вихованцям Великомар’янівський НВК “Соняшник» - духовний центр сільської громади, де працюють самовіддані люди, які щиро люблять і вболівають за Україну.
Б.Устименко.
29 СЕСІЯ РАЙОННОЇ РАДИ. Відбулася 29-та сесія районної ради, яка прийняла програму «Патріотичний гарт молоді. Увіковічення пам’яти знаних ветеранів війни і праці, дітей війни, Збройних Сил Білгород-Дністровського району на 2010 рік та на період до 2012 року». Програму презентував заступник голови районної організації ветеранів України, отаман Задністрового козацтва В.Тимофєєв.
Мета Програми полягає у вихованні молодої людини, патріота на прикладах життя і діяльності знаних в районі ветеранів війни і праці, дітей війни та ветеранів Збройних Сил. Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність всієї громади із формування в громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до Батьківщини; воно формується на прикладах історії України, українського козацтва, героїки національно-визвольних змагань, досягнень у галузі духовності, політики, освіти, науки, культури і спорту, матеріального виробництва, які несуть у собі якості моральних ідеалів.
Напрямки реалізації Програми: удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді; активізація діяльності органів державної влади у сфері патріотичного виховання молоді; інформаційно-пропагандистське забезпечення патріотичного виховання молоді; співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадськими об’єднаннями; посилення ролі сім’ї у процесі патріотичного виховання молоді; формування науково-теоретичних і методичних засад патріотичного виховання молоді.
Для виконання Програми сформовано Робочу групу: голова – Р.Дьяченко, заступник голови районної ради; заступники голови – В.Орлова, перший заступник голови районної державної адміністрації; П.Ластовецький – голова районної організації ветеранів України; В.Тимофєєв – секретар; члени – Б.Устименко, заслужений журналіст України; Г.Титова, редактор газети «Советское Приднестровье»; Т.Добриніна, редактор радіоновин «Новини Придністров’я”. Робочі групи будуть сформовані й на рівні сільських рад. До робочих груп увійдуть голови сільських рад, директори, завучі та учителі шкіл, голови первинних ветеранських осередків, представники громадських організацій.
VIP-ВИДАННЯ
Всеукраїнські та Всеросійські іміджеві журнали – «ХХІ століття. Україна» (Донецьк-Київ-Москва), «Хто є хто. Ювіляри України. 2009» (Київ), «VIP» (Москва) звернулися до керівника Задністрового козацтва Тимофєєва В.Я. із пропозицією розказати на сторінках своїх видань про Задністрову Січ. Зокрема кореспондент часопису «ХХІ століття. Україна» Сергій Голоха пише:
ЧАС ВИХОВУВАТИ ЛИЦАРІВ
В грудні виповнюється 20 років із дня відродження Чорноморського козацького війська, представники якого сьогодні мешкають у районі Дністра. С перших років його заснування вони стали приділяти особливу увагу підростаючому поколінню – для цього була розроблена система козацько-лицарського виховання.
Одним з її засновників є отаман Задністрового козацтва, генерал-осавул Валерій Тимофєєв. Розробляв та впроваджував оригінальну педагогічну методику він ще на початку 90-х років, коли працював директором школи села Адамівка Білгород-Дністровського району Одеської області. Сьогодні школи козацько-лицарського виховання є вже в трьох селах цього району – в Адамівці, Салганах та Долинівці. Крім цього, в декількох сільських навчальних закладах впроваджено елементи цієї системи. Зараз Валерій Якович планує створити ще й ліцей козацько-лицарського виховання в місті Білгороді-Дністровському, де він сьогодні працює начальником відділу організаційного забезпечення діяльності органів районної ради.
За створення навчального закладу нового типу Тимофєєв був удостоєний звання «Кращий освітянин України» в номінації «Народе мій завжди буде», а також нагороджений іменним годинником Президента України й багатьма козацькими відзнаками. Він – автор 20 монографій, більше 100 наукових та науково-популярних публікацій з історії, історіографії сучасного козацтва та козацької педагогіки. Крім того, є головним редактором кількох альманахів козацтва Задністров’я.
- В наш прагматичний та цинічний час, коли багато хто розгубив ідеали та моральні орієнтири, головне завдання школи – це протидія бездуховності й руйнації національної моралі, - вважає Валерій Якович. – Й педагогіка, що базується на козацькому кодексі честі, ідеально зорієнтована на це. Вона дозволяє виховувати фізично здорових, морально чистих, по-лицарські мужніх та сильних духом громадян незалежної України. Й це виховання не обмежується рамками школи. Воно починається із самого народження дитини й продовжується все життя.
Душу – Богові! Життя Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!
КРІЗЬ ТЕРЕНИ ДО ЗІРОК…
Закінчився ще один, черговий, етап розвитку Задністрового козацтва. Найзначніше досягнення цього періоду – інформаційна кампанія (створення Інтернет-сайтів, Інтернет-сторінок, розсилка книг по бібліотеках, звернення до козацтва України, участь наших козаків у різноманітнимх заходах козацтва та ін.), яка принесла значні плоди – нас й нашу діяльність помітили (в тому числі й VIP-видання); ми почали отримувати пропозиції щодо співпраці, про нас почали писати обласні та центральні видання, з нами почали співпрацювати районні, обласні та центральні державні інституції…
ЗАМІСТЬ ЗАКІНЧЕННЯ
2009 роком історія Задністрового козацтва не закінчується; життя продовжується…
…Кожен з періодів діяльності Задністрового козацтва привносив у життя громад району та міста додатковий імпульс розвитку: це одна з перших добровільних народних козацьких дружин з підтримання та охорони громадського порядку (одна з перших спроб самоорганізації населення), це перша в Україні обласна дитячо-юнацька громадська організація Молода Січ Українського козацтва (спроба правильної організації життя дітей - побудова дитячої держави в дорослій державі Україна – а це й є виховання!), це сучасний проект організації Громадської ради, це програма розвитку Українського козацтва в регіоні, це регіональна програма «Патріотичний гарт молоді. Увіковічення пам’яти ветеранів»…
Про діяльність Задністрового козацтва розказується в книгах В.Тимофєєва, С.Тимофєєвої, С.Ушанової, які є в бібліотеках…
Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності і права.
Козаче!
Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям!
Честь – нікому!