ЗАДНІСТРОВА СІЧ
ЧАСТИНА ІІ. КРІЗЬ ТЕРЕНИ ДО ЗІРОК…
ВІД АВТОРА
Сучасний загальнодержавний сплеск цікавості до історії козацтва й зокрема уваги до його проблем пояснюється просто: йде формування національної еліти, яка спирається в своїй діяльності на національний – козацький! – досвід державотворення.
Історичні умови буття українського народу породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я нації, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію. Це була об’єднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована національна сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів. Майже чотириста років тому козаки так виклали королівським послам свою роль і призначення: «Подібно до наших предків, хочемо й ми користуватися вольностями життя, маєтностями і свободами, що належать рицарським людям… Дбаємо про те, щоб так само, як ми отримали від своїх предків ті права і вольності, щоб і наші наступники прийняли їх цілими і непорушними, з примноженням слави. І щоб вони один після одного передавали їх у прийдешні часи».
Відродження козацьких традицій є надзвичайно потрібною і важливою справою. Постане сучасне українське лицарство – духовно постане Україна. Сьогодні нам належить продовжити велику місію козацтва. Козаки знову мають стати захисниками честі й гідності України, її традицій, її культури.
Я вважаю, що поглиблення і примноження козацько-лицарських традицій в сучасних умовах сприятиме нарощенню зусиль державотворчого спрямування, піднесення духовності як кожної особистості зокрема, так і всього народу, суспільства в цілому й тому – крізь тернії – до зірок!
VІ. МИ МАЄМО РОБИТИ.
Теперішні часи в Україні можна порівняти лише із середньовіччям - феодальна роздрібненість Великого Князівства Україна: князі та князьки шматують Україну, ділять землі, майно, грабують народ, який мовчить, співає й танцює, виїжджає на заробітки за кордон або спивається й вимирає; швидко багатіють одни – старцюють другі; Великий Князь ворогує із Великою Радою та Верховним Візирем, останні між собою; якщо хтось бува незгоден терпіти, повстає – злочинна влада відводить йому роль оленя на сафарі в лісах «лозинських», відрізає голову або замордовує по судах…
Що робити козацтву, яке завжди було становим хребтом нації, її оберегом та надією?
Ми маємо просто чесно робити й бути поводирем громади: виховувати, передусім у собі, духовність; формувати на позитивних прикладах молодь, гартувати її; допомагати слабим; захищати-підтримувати Лицарів нації; робити добро, не чекаючи винагороди; й жити Вірою, Надією, Любовію, не тримаючи образи на мовчазного пересічного мешканця, плекаючи з нього громадянина…
15. Вересень – грудень 2008. Життя Батьківщині. Відкритий лист козака Тимофєєва. Отриманні знання – впевнені дії. Посвята у козаки. День Українського козацтва. Козаку – найперше воля! Козаку – найперше честь! Цитата. Козацький Буджак (Арциз, Болград, Білгород-Дністровський, Вилкове, Ізмаїл, Кілія, Рені, Сарата, Тарутине, Татарбунари). Суд. Наші козацькі веб-сайти в Інтернеті.
ЖИТТЯ БАТЬКІВЩИНІ
Видрукували ми із донькою Світланою невеликим тиражем 20-титомник «Архіви козаччини Задністров’я”, розіслали по бібліотекам.
В Національній бібліотеці України ім. В.Вернадського в рамках міжнародної науково-методичної конференції „Проблеми i перспективи розвитку козацтва в сучасних умовах" відбулася презентація 20-ти томника „Архіви козаччини Задністров’я”. Автор – наш земляк – генерал-осавул Українського козацтва В.Тимофєєв, начальник організаційного відділу Білгород-Дністровської районної ради, член Національної спілки письменників України.
Видання (документи й матеріали) загальним об’ємом близько 5 тис. сторінок відображає діяльність сучасного козацтва Задністров’я останнього десятиріччя ХХ століття – першого десятиріччя ХХІ століття, що в загальному громадському русі прокладало свої, козацьки шляхи до незалежної держави Україна
Учасники презентації – керівники та співробітники – Постійної Міждержавної Координаційної Ради козаків (В.Каленяк, С.Лазаренко), Інституту історії України НАН України (Н.Юсова, В.Берковський), Інституту історії козацтва Росії (Л.Футорянський), Науково-дослідного інститута Козацтва (Т.Чухліб) та філій (Запорізької – Г.Крапивка, Дніпропетровської – Г.Швидко, Донецької - А.Шевченко, Нікопольської – В.Грабовський, Одеської – Т.Гончарук, Чернігівської – С.Леп’явко), Військово-козацького інституту МАУП (М.Ганич), Інституту української археографії (В.Брехуненко), Київського національного (А.Коцур), Ростовського (В.Шеломенцев), Краснодарського (І.Саяпіна), Мінського (В.Позняк) університетів, Києво-Могилянської Академії (Н.Яковенко), представники міжнародних козацьких організацій (Українське реєстрове козацтво, Українське козацтво, Козацтво Запорізьке, Об’єднане білоруське козацтво, Всевелике військо Донське, Кубанське козацьке військо та ін.) – в своїх виступах говорили про актуальність видання, його наукову та практичну значимість та наголосили на необхідності в наш час – час бездуховності та профанації моральних чеснот - пропагувати козацькі лицарські чесноти, Козацький Кодекс Честі, суть якого – у гаслі: „Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!”
В планах генерал-осавула – закінчення трьохтомника „Історія Білгород-Дністровського району. Великий перехід ХХ-ХХІ століть”. Два перші томи вже надруковані й з’являться в бібліотеках на початку 2009 року.
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ КОЗАКА ТИМОФЄЄВА
ДО БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОГО МІЖРАЙОННОГО СУДУ
Після моєї статті в районній газеті «Советское Приднестровье» - «Кадри вирішили все» почалися переслідування: визов до прокуратури, позов від райдержадміністрації до суду…
За правду Господь прибавит, за кривду – убавит. Агафангел.
Шановний пане суддя, який буде вести мою справу!
Я – Тимофєєв Валерій Якович - письменник-історик, козак. Зараз працюю над трьохтомником «Історія Південноукраїнського Задністров’я. Великий перехід ХХ – ХХІ століть». Два томи вже надруковані й з’являться в бібліотеках на початку 2009 року.
До червня 2008 року події цього періоду цілком вкладалися в одну з тез моєї концепцію розвитку Задністров’я: територія, на якій розташовано було останнє козацьке військо на теренах України (Чорноморське козацьке) до переселення його на Кубань у 1869 році й де ще пам’ятають козацьку волю (за даними перепису населення у кінці ХІХ століття близько 70% місцевих мешканців віднесли себе або до козаків, або до вихідців з козаків), найменш заражена вірусом корупції… й тут шокуючи повідомлення в центральних та обласних ЗМІ про корупційні дії керівництва Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (ВЗН ГУМВ України в Одеській області. «Невдалий аванс-хабар». Одеські вісті. №66, 26 червня 2008 року; «Поймать с поличным». Одеські вісті. №74, 19 липня 2008 року; І.Барсукова. «Коли апетити зростають». Урядовий кур’єр. №142, 5 серпня 2008 року та ін.), а на телебаченні (в тому числі й на центральному) ще йдуть відеосюжети на цю тему – події вщент руйнують мою концепцію.
Починаю аналізувати, чому це сталося й роблю висновки: одна з причин - хибна кадрова політика райдержадміністрації – яка призводить до того, що з її колективу вимиваються люди, що мають величезний досвід суспільного життя, вже вироблений моральний стрижень і які підтримують на належному рівні моральну атмосферу у колективі та опосередковано в районі, а на зміну їм приходять дівчатка та хлопчики, які ще не мають імунітету супроти зла й вважають, що все, що робить влада – то є добро; точніше, не сприймають владу (своє начальство) критично – вони ще цього не вміють робити. Ось тому ми й маємо те, що маємо.
Із своїми думками я поділився з читачами газети «Советское Приднестровье». Тепер чую схвальні відгуки практично від всіх працівників райдержадміністрації, багатьох мешканців міста та району – в останні роки багато хто з них потрапляв в описані мною ситуації. Але це лише один аспект підґрунтя можливості існування загрози корупційних дій; є ще й інші…
Мені здається, що влада просто відірвалась від народу, який потроху в ній розчаровується. На жаль, кожна наступна владна команда наступає на ті ж самі граблі (відсутність публічності в діях, зрощення бізнесу та владних посад, зневажливе ставлення до простих людей)…
У зв’язку із моєю статтею, в серпні 2008 року Білгород-Дністровська районна державна адміністрація звернулася до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури із заявою про проведення службового розслідування щодо мене, як посадової особи. В заяві є таке:
«Публікація у місцевих ЗМІ вищевказаної статті є замахом на ідеали демократії, добре організована спроба підриву довіри до державної влади, направлене на дестабілізацію політичної обстановки у даному регіоні, здійснення перешкод у здійсненні повноважень органу державної влади, дестабілізація його роботи та підриву державного ладу в Україні взагалі.
Ніякого обговорення з громадськістю та погодження з районним депутатським корпусом стосовно питань внутрішньої діяльності та втручань в таку діяльність чинним законодавством та Регламентом Білгород-Дністровського районної державної адміністрації не передбачено.
Публікація статті є спробою підірвати авторитет Білгород-Дністровського районної державної адміністрації, принизити честь, гідність та ділову репутацію державного органу, проявом неповаги до Конституції України – Основного Закону України, що дбає про забезпечення прав і свобод людини та й взагалі до усієї системи державної влади в цілому.
Вищевказані дії посадової особи Білгород-Дністровської районної ради Тимофєєва В.Я. підпадають під ознаки злочинів, передбачених ст. 356, 364, 365 Кримінального кодексу України, що кваліфікуються як самоуправство та зловживання службовим становищем, за які передбачено кримінальну відповідальність.
Ця недостовірна та принизлива інформація, яка безумовно носить замовний характер, нанесла непоправної шкоди честі, гідності та діловій репутації як державному органу, так і всьому колективу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації».
Таки обвинувачення не висувалися навіть О.Солженіцину та В.Чорноволу в свій час!
Якщо влада так хворобливо реагує на простесеньку статтю в провінційній газеті, на спробу дрібного чиновника підказати про помилки у кадровій політиці, направити у правильне русло діяльність кадрової служби – райдержадміністрація робить помилку; нормальна держава не судиться за це зі своїм громадянином!
До речі, я маю досвід кадрової роботи – два скликання сільським головою, деякий час начальником відділу організаційної та кадрової роботи райдержадміністрації, двадцять років директором школи (вчитель-методист, вчитель вищої категорії, у 2002 році був удостоєний звання «Кращий освітянин України» за створення навчально-виховного закладу нового типу – газета «Освіта», Київ, №1, 1-8 січня 2003 року; наша модель учнівського самоврядування визнана однією з кращих на Україні – газета «Освіта», Київ, №52, 6-13 листопада 2002 року - вона передбачає дієву соціалізацію юні в сучасних умовах утвердження державності; є авторське свідоцтво ОІУУ №7 від 17 травня 2003 року про відкриття в педагогіці); чотири дипломи про вищу освіту: три з них - червоні; аспірантура; надрукував 20 книг (зокрема, і з кадрової роботи), вони є в центральних бібліотеках, є в наших бібліотеках.
З 1998 року в селі Адамівка офіційно працює козацька школа, педагогічний колектив якої в наш час – час бездуховності та профанації моральних чеснот – пропагує козацькі лицарські чесноти, Козацький Кодекс Честі, суть якого – у гаслі: «Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!» Виховна система школи відома на Україні. За нашою методикою в країні працюють багато шкіл.
На щастя, в прокуратурі працюють світлі голови; до кримінальної відповідальності за ст.ст. 356, 364 та 365 Кримінального кодексу України мене не залучають…
Але райдержадміністрація робить подання до міськрайонного суду; в поданні - трохи легші звинувачення, але їх більше…
Згідно ст.47-1. Кримінального кодексу України «Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлення, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості».
У мене в статті – лише оціночні судження: критика дій райдержадміністрації, оцінка цих дій в кадровій політиці.
Але щодо фактів – то вони такі.
Плинність кадрів в Білгород-Дністровській районній державній адміністрації складає 25-30% річних! Перевірити це досить легко – взяти список службових телефонів співробітників (або відомість на отримання зарплати) за січень 2006 року, січень 2007 року, січень 2008 року – із 70 заступників голови, начальників управлінь, відділів, секторів, головних спеціалістів вже не працює більше 40 осіб; а є ще спеціалісти провідні, І, ІІ категорій – там плинність вища! Значна кількість посад перейменована. Це нормальне явище?!
Кадровий резерв на посади в райдержадміністрації повинен комплектуватися лише після широкого обговорення із громадськістю та затвердженні на колегіях райдержадміністрації (є положення про Кадрову комісію райдержадміністрації). Так це й було ще в 2006 році (стаття «Подведение итогов» в газеті «Советское Приднестровье» від 5 січня 2006 року). В цій позиції райдержадміністрація сама собі протирічить, посилаючись лише на Регламент; є ще й Закон України «Про місцеві державні адміністрації» (Ст. 2. Основні завдання місцевих державних адміністрацій. Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян. Ст.3. Принципи діяльності місцевих державних адміністрацій. Місцеві державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів. Ст.25. Повноваження в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян. Місцева державна адміністрація: 8) забезпечує виконання законодавства щодо національних меншин і міграцій, про свободу думки і слова, свободу світогляду і віросповідання.).
З метою всебічного та справедливого висвітлення справи вважаю необхідним затребувати до суду такі документи:
1. Від районної державної адміністрації – списки службових телефонів співробітників, штатні розписи, відомості на отримання зарплати (все за січень 2005, січень 2006, січень 2007, січень 2008 років); розпорядження про зміни у штатному розпису райдержадміністрації (скорочення посад, їх перейменування) за період з січня 2005 року по теперішній час (в тому числі, розпорядження райдержадміністрації від кінця березня – початку квітня 2007 року про скорочення-перейменування ряду посад, в тому числі й моєї – начальника відділу організаційної та кадрової роботи райдержадміністрації); протоколи кадрової комісії та колегій райдержадміністрації, де розглядалися питання затвердження кадрового резерву з січня 2005 року по теперішній час.
2. Від Центру зайнятості – копії подань райдержадміністрації про скорочення посад – за період з січня 2005 року по теперішній час.
Свідками у моїй справі закликаю виступити:
Абрамського Валерія Трифоновича - директора Салганської школи, який судився з відділом освіти райдержадміністрації у 2008 році у справі про поновлення на посаді; Брюзгіну Тетяну Олександрівну – колишнього головного архітектора району; Вахмяніна Сергія Васильовича – колишнього начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій райдержадміністрації; Гавриленка Валерія Олексійовича - колишнього адміністратора дозвільної системи Білгород-Дністровської райдержадміністрації; Гамара Валерія Івановича – колишнього головного спеціаліста юридичного відділу райдержадміністрації; Гратій Олександра Івановича – колишнього головного спеціаліста-агронома управління агропромислового розвитку райдержадміністрації; Дюльгера Федіра Ілліча – заступника голови Білгород-Дністровської районної ради, колишнього начальника сектору рослинництва управління агропромислового розвитку райдержадміністрації; Ігумнова Павла Михайловича - заступника голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації, який судився з цією ж райдержадміністрацією у 2006 році у справі про поновлення на посаді; Качалку Івана Трохимовича – колишнього начальника інспекції ДАБК; Македонського Олександра Георгійовича - секретаря виконкому Білгород-Дністровської міської ради, колишнього заступника керівника апарату, начальника відділу організаційної і кадрової роботи райдержадміністрації; Михайловського Олександра Олександровича – начальника відділу управління праці та соціальної політики райдержадміністрації; Оверченко Ольгу Олександрівну – колишнього головного спеціаліста відділу у справах молоді та спорту райдержадміністрації; Принц Олену Миколаївну – колишнього головного спеціалісту відділу освіти райдержадміністрації; Тома Віктора Яковлевича - заступника начальника управління агропромислового розвитку Білгород-Дністровської райдержадміністрації, який судився з цією ж райдержадміністрацією у 2008 році у справі про поновлення на посаді; Шемелюка Миколу Євгеновича – колишнього головного спеціаліста відділу організаційної і кадрової роботи райдержадміністрації…
Заявляю: районна державна адміністрація намагається під приводом боротьби із наклепом, неправдивою інформацією виробити прецедент, який дозволить їй надалі уникати будь-якої публічної критики. А влада повинна бути відкритою та публічною й зобов’язана захищати права і свободи громадян, в тому числі й на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.ст. 3,15,34 Конституції України).
На жаль, теперішні часи в Україні можна порівняти лише із середньовіччям - феодальна роздрібненість Великого Князівства: князі та князьки шматують князівство, ділять землі, майно, грабують народ, який мовчить, співає й танцює, виїжджає на заробітки за кордон або спивається й вимирає; швидко багатіють одні – старцюють другі; Великий Князь ворогує із Великою Радою та Верховним Візиром, останні між собою; з метою відволікання народу від вирішення нагальних потреб, маскування дійсних своїх намірів – розтягують країну на Схід та Захід, підгодовуючи Центр, щоб той мовчав…
Що робити козацтву, яке завжди було становим хребтом нації, її оберегом та надією?
Ми маємо просто чесно робити й бути поводирем громади: виховувати, передусім у собі, духовність; формувати на позитивних прикладах молодь, гартувати її; допомагати слабим; захищати-підтримувати Лицарів нації; робити лише добро, не чекаючи винагороди; й жити Вірою, Надією, Любов’ю, не тримаючи образи на безтолкову мовчазну масу, плекаючи з неї народ. Тому я й виступив із статтею в газеті «Советское Приднестровье» №78 від 17 липня 2008 року…
Із всього кошмару обвинувачень на мою адресу (та козацтва!) я роблю такий висновок віршем української поетеси Ліни Костенко:
Слова уже не вірують словам
І мружаться од правди,
Як од сонця…
Просніться, люди!
Це погані сни.
Нове століття в шибку заглядає,
Той самий гад, ті ж самі казани,
Лиш інший диявол дрова підкидає…
Й останнє:
Ми всі пишемо нашу сучасну історію; я лише занотовую її! І все, що відбувається – вже є в книгах! Зі всіма прізвищами і подіями! Сотнями екземплярів в бібліотеках! Як зреагують на правду наші сусіди, близькі та знайомі, діти, онуки, правнуки?
З повагою, «підривник державного ладу в Україні взагалі»
козак Тимофєєв Валерій Якович.
ОТРИМАННІ ЗНАННЯ – ВПЕВНЕНІ ДІЇ
… В особливості розвитку козацьких організацій Білгород-Дністровського району до цього часу була фрагментарність їх відносин з державними інституціями місцевого рівня. Ця невизначеність та нерозуміння у відносинах протягом останніх десяти років не давала змоги козацьким організаціям залучати додаткові кошти із місцевих бюджетів для організації проведення своїх програм в Білгород-Дністровському районі, спрямованих на здійснення заходів щодо відродження і розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій українського козацтва.
Отаман-генерал-хорунжий козацької організації Дністровська Січ Чорноморського козацького війська Українського козацтва В.Я. Тимофєєв прийняв участь у другому тренінгу на тему «Представництво інтересів та захист прав» першої тренінгової хвилі в рамках Проекту «Покращення доступу сільського населення до правосуддя», на якому роз’яснювались місце і роль громадян, органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських організацій у громадянському суспільстві, а також цілі, головні принципи, механізми і методи представництва та захисту прав. Підсумовуючи очікування від тренінгу, учасники висловлювали свої думки з приводу використання отриманих знань і Тимофєєв В.Я. сказав: «Тепер я знаю, що мені треба робити».
В результаті активістами козацьких організацій за ініціативи Тимофєєва В.Я. було підготовлено і прийнято Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією розпорядження № 892/2007 від 04.06.2007 р. «Про координаційну раду з підтримки і розвитку Українського козацтва”. До складу ради увійшли 3 учасники тренінгів - Тимофєєв В.Я., Кривенко А.К. і Щербина Ю.І. Логічним продовженням роботи координаційної ради стало прийняття в районі «Програми розвитку Українського козацтва в Білгород-Дністровському районі на 2008-2010 роки», в якій передбачені напрямки, форми та шляхи трансформації взаємовідносин місцевих органів влади та осередків Українського козацтва, передбачаються обсяги фінансування Програми органами виконавчої влади під час складання проектів районного бюджету на відповідний рік та багато іншого. За цей період козацька організація виграла і реалізувала невеликий грант, в рамках якого були проведені тренінги з учнівського самоврядування в сільській місцевості – «козак-лідер» в 10 школах району, в яких використовувались знання, отримані на тренінгах, які проводились за програмою Проекту «Покращення доступу сільського населення до правосуддя». На одному з тренінгів Тимофєєв В.Я. з групою складав ключове повідомлення за мотивами казки «Колобок», яке звучало так: «Не чекай мене лиска, я вже не «колобок», а «кубик»!». Перефразувавши цю фразу, тепер можна сказати, що Козаки не чекають, коли влада зверне на них увагу, або залучить до будь-яких заходів, а знають, яким чином вони можуть зобов’язати її це робити в своїх інтересах.
ПОСВЯТА У КОЗАКИ
Відбулася посвята у козаки отамана Шабського куреня Задністрової Січі Чорноморського козацького округу – Чорноморського козацького війська Скибенка Миколи Пилиповича. Пан Микола – «афганець», кавалер Ордену Червоної Зірки, двох медалей «За Звитягу», багатьох інших медалей.
Посвяту проводили – отаман Задністрової Січі генерал-осавул Українського козацтва В.Я.Тимофєєв; голова Білгород-Дністровської районної Координаційної ради з питань розвитку козацтва, заступник голови районної державної адміністрації, полковник Українського козацтва П.М.Ігумнов; голова Ради старійшин Задністрової Січі полковник Українського козацтва М.К.Маринеску.
Згідно з рішенням Ради отаманів Задністрової Січі, отаман Шабського куреня приступив до формування структури козацької територіальної одиниці.
ВОТ ОНИ, ПРИМЕРЫ МУЖЕСТВА, ОТВАГИ!
Сегодня речь пойдет о воинском долге, личном подвиге людей, по воле судьбы и по приказу Родины выполнявших свій интернациональный долг в Афганистане. Воины-интернационалисты совершили тысячи личных подвигов и достойны признательности и уважения свого народа!
2 апреля 1986 года Николай Скибенко был откомандирован в Туркестанский военный округ 14 армии, которая дислоцировалась на територии Афганистана, командиром подразделения по ремонту стрелкового и артиллерийского вооружения. Выполнение заданий проходило под прицельным огнем вражеских минометов, пулеметов, другой боевой техники. Первое боевое задание было сложным, ьно от его выполнения зависела возможность наблюдения и обстрела позиций противника. Командир бригады полковник Раевский отдал приказ разобрать орудие гаубицу Д-30, 5 тонн весом, погрузить на вертолет и перевести на господствующую высоту 3200 метров – «пилотку» - удачное место для наблюдений и обстрела позиций противника. Задание было с успехом выполнено, орудие доставлено на уникальную высоту.
Второе боевое задание требовало немалых усилий авиации, связистов, наземних подразделений и подразделений по ремонту стрелкового вооружения. Населенный пункт Бараки находился под обстрелом с высот. 6 марта 1987 года Николай Скибенко получил приказ установить орудие и доставить на висоту 2700 м для упреждения обстрелов противника. Во время выполнения задания возникла проблема подъема второй части орудия, которую пришлось решать под методичным обстрелом с позиций противника. Сборка орудия была призведена в рекордные сроки – за сутки. Снова начался минометный обстрел, но работу не прекращали. Пришло время проверки орудия. На войне противник и цели реальне. Орудие, собранное в боевых условиях, проверили на боевой цели мастерски, попаданием одного снаряда.
С этого времени Миколай Скибенко стал получать команды лично от командующего генерала Б.Громова. Дважды встречался с генералом Громовым во время боевых действий. От командующего Громова в мае-июне 1987 года Николай Скибенко получил задание – над тропой в районе провинции Хост на господствующей высоте установить орудие. Задание выполнялось в два этапа с переправкой орудий, боеприпасов. Два вертолета МИ-8 и МИ-24 осуществляли прикрытие с воздуха. Доставка орудия выполнялась также на вертолете. Достигнув намеченной высоты, пилот МИ-8 столкнулся с трудностью посадки вертолета на высоте, шасси которого на высоте не вмещались. В такой ситуации возможно было проводить отгрузку только на весу вертолета, на одном шасси, скатывая орудие с подвесного состояния. Другим вариантом было – заменить экипаж болем опытным. Героизмом было принять правильное решение и не ставить под удар выполнение важного задания. Пилот запросил «землю» и получил разрешение возвращаться на базу. На задание вылетел более опытный экипаж и отгрузил орудие. Начался шквальный обстрел противника из минометов.
- Нас обстреливали, буквально не давали поднять голову, - вспоминает Николай Филиппович. - Приняли решение собрать части орудия поодаль, а затем выкатывать его на высоту. Огонь не прекращался, нужна была отвлекающая цель. Сержант-доброволец на краю хребта принимал огонь на себя. Это позволило собрать орудие. 6 часов – рекорд сборки.
За выполнение боевого задания Миколай Скибенко награжден медалью «За боевые заслуги». В боевых условиях проводилась сборка, ремонт, техобслуживание артиллерийских орудий.
- Б.Громов в августе 1986 года проводил боевую операцию в районе горы Алихейль. Перед нами стояло задание не дать проникнуть в нашем направлении наємникам из Саудовской Аравии – оборонительная задача. Во время операции возникла необходимость сбить с высот противника, поливающего огнем. Задание было выполнено, - вспоминает Миколай Скибенко. – В декабре 1987 года была проведена операция «Магистраль» в провинции Хост. Операцию проводил командуючий армией Громов и главнокомандующий сухопутними войсками Вареник. Эту операцию освещали журналисты европейских стран. Задача заключалась в том, чтобы не дать пройти группировке Гульбидина. И она была выполнена. Была доставлена гуманитарная помощь населению, и начался отход советских колонн. Впереди шли саперы, сама колонна, завершали колонну ремонтники – 56 бригада.
Николай Скибенко уходил последним. Поступила команда вернуться назад на 4 км и забрать БМП, застрявший по техническим причинам. Вернулись. Забирать БМП нужно было быстро, так как охранение уже снято, вечерело, а значит – опасность остаться ночью в горах. Помощь экипажу была оказана, дальнейшей задачей было присоединиться к колонне. Наступила ночь, температура упала, ручьи в горах застыли. Свою группу Николай Филиппович догнал, стали двигаться на перевал, а на гусеницах появилось обледенение, обычное дело в ночную пору, так как температура опускается до минус 14 градусов. Это означало остаться ночью в горах, по соседству с неприятелем, оторванными от основной колонны. На помощь вышло подкрепление, которое подошло вовремя. Ночь была неспокойной. В 24.00 поступил приказ снять охранение, которое направлялось на охрану штаба армии с тыла. Перед оставшимися воинами в горах стояла задача выжить до утра. Н.Скибенко отдал приказ:
- Курить запрещено, покинуть транспортные средства, окопаться поодаль в снегу.
Утром завязался бой. Вызвали подкрепление. Герои держали оборону в кратковременном бою под шквальным огнем. Авиация, вертолеты МИ-24 поддержали и отбили атаку. После этого была сформирована колонна. В 15.00 вышли на высоту Сатикандал, где их лично встречал командующий армией Б.Громов. Во время выполнения задания сохранены жизни всех военнослужащих. В 1990 году 23 февраля за выполнение этого задания Николаю Скибенко был торжественно вручен орден Красной Звезды.
Таким был трудный боевой путь Николая Филипповича. Н.Скибенко награжден тремя боевыми наградами: медалями «За Отвагу», «За боевые заслуги» и орденом Красной Звезды.
Н.Петренко, учитель истории, Шабо.
ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
КОЗАЦЬКОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ
В День Українського козацтва у Великій залі райдержадміністрації відбулося урочисте зібрання козаків під головуванням отамана Задністрової Січі Валерія Тимофєєва.
Привітали козаків заступник голови райдержадміністрації, голова Координаційної ради з питань розвитку козацтва Павло Ігумнов, заступник голови районної ради Федір Дюльгер.
Зараз в районі більше тисячі козаків й їх кількість із кожним роком зростає. Це міцна та сильна організація, яка може виконати багато завдань, головна з яких – охорона громадського порядку.
Закликав козаків виховувати молодь в патріотичному дусі Ф.Дюльгер.
На честь Дня Українського козацтва почесними грамортами нагороджені директори шкіл козацько-лицарського виховання – Т.Тома (Долинівка), Л.Васелінга (Петрівка), О.Вдовиченко (Вигін), В.Вронська (Адамівка), педагоги І.Мельникова (Салгани), В.Чумаченко (Випасне), козаки – М.Врублевський, В.Білоус, П.Городниченко та ін. Орденом «За розбудову України» нагороджені В.Смаковський, В.Лукашевський, В.Єремєєв, В.Воробйов.
На святі урочисто посвятили в берегині та козаки педагогів М.Долгошеєнко, І.Мельникову, Ю.Щербину. А.Кривенка.
Н.Зайко.
ПЛАН СВЯТКУВАННЯ ДНЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА 12-14.10.2008
І. 11.10.2008. 10.00. УРОЧИСТИЙ ПРИЙОМ КОЗАКІВ У ГОЛІВ ОБЛАСНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ТА ОБЛАСНОЇ РАДИ. ОДЕСА. ЗАЛА ПРИЙОМІВ ОБЛАСНОЇ РАДИ ТА ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ.
ІІ. 12.10.2008. 11.00. УРОЧИСТОСТІ, ПРИСВЯЧЕНІ ДНЮ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА. ОДЕСА. ПАМ’ЯТНИК А.ГОЛОВАТОМУ. ОДЕСА.
ІІІ. 14.10.2008. 07.00. УРОЧИСТЕ БОГОСЛУЖІННЯ В ХРАМАХ РАЙОНУ ТА МІСТА ЗА УЧАСТЮ КОЗАКІВ (ПРАВОСЛАВНІ ХРАМИ РАЙОНУ ТА МІСТА).
ІV. 14.10.2008. 10.00. УРОЧИСТИЙ ПРИЙОМ У ГОЛІВ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ТА РАЙРАДИ (ВЕЛИКА ЗАЛА РАЙОННОЇ РАДИ).
1. Слово про козацтво Задністров’я. Отаман Задністрової Січі, генерал-осавул УК В.Я.Тимофєєв.
2. Поздоровлення Козаків та Берегинь. Заступник голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, голова Білгород-Дністровської районної Координаційної ради з питань розвитку Українського козацтва П.М.Ігумнов; заступник голови Білгород-Дністровської районної ради Ф.І.Дюльгер.
3. Нагородження Берегинь та Козаків грамотами райдержадміністрації та райради: Берегиня Українського козацтва, директор Долинівської ЗОШ І-ІІ ступенів «Школа козацько-лицарського виховання» Тома Тетяна Іванівна; Берегиня Українського козацтва, директор Петрівської ЗОШ І-ІІ ступенів «Школа громадянського становлення» Васелінга Людмила Дмитрівна; Берегиня Українського козацтва, директор Вигінської ЗОШ І-ІІ ступенів «Школа духовно-фізичного розвитку» Вдовиченко Олена Михайлівна; Берегиня Українського козацтва, директор Адамівської ЗОШ І-ІІ ступенів «Школа козацько-лицарського виховання» Вронська Валентина Миколаївна; Берегиня Українського козацтва, заступник директора Салганської ЗОШ І-ІІ ступенів «Школа козацько-лицарського виховання» Мельникова Ірина Дем’янівна; Берегиня Українського козацтва, учитель Випаснянської ЗОШ І-ІІ ступенів «Школа життєвої компетенції» Чумаченко Валентина Миколаївна; Полковник Українського козацтва, Генеральний Суддя Буджацької Січі Устименко Борис Іванович; Полковник Українського козацтва, голова Ради старійшин Задністрової Січі Маринеску Микола Костянтинович; Полковник Українського козацтва, отаман 1-го Білгород-Дністровського полку ім. П.Орлика Врублевський Микола Васильович; Полковник Українського козацтва, отаман Білгород-Дністровіської паланки Городецький Леонід Григорович; Полковник Українського козацтва, отаман Білгород-Дністровського районного осередку ЧКЗ Білоус Володимир Петрович; Полковник Українського козацтва, отаман Окремого куреня ім. С.Білого Городниченко Петро Максимович; Полковник Запорозького козацтва, радник отамана Задністрової Січі Возний Микола Михайлович; Полковник Українського козацтва, радник отамана Задністрової Січі Черв’як Олександр Олександрович; Осавул Українського козацтва, член Ради старійшин Задністрової Січі Редько Анатолій Іванович; Осавул Українського козацтва, радник отамана Задністрової Січі Павлюк Василь Васильович; Осавул Українського козацтва, радник отамана Задністрової Січі Лелеченко Ігор Альбертович; Осавул Українського козацтва, радник отамана Задністрової Січі Сокорєв Юрій Олександрович; Осавул Українського козацтва, отаман Адамівського куреня Задністрової Січі Кульчицький Анатолій Олексійович; Осавул Українського козацтва, учитель Випаснянської ЗОШ І-ІІІ ступенів «Школа військово-патріотичного виховання» Кривенко Анатолій Кирилович; Осавул Українського козацтва, учитель Старокозацького НВК ім. Л.Українки «Школа розвитку» Щербина Юрій Іванович; Курінний Українського козацтва, радник отамана Задністрової Січі Ніколайчук Юрій Олексійович; Сотник Українського козацтва, радник отамана Задністрової Січі Куликов Руслан Костянтинович.
4. Нагородження козаків Задністрової Січі орденом «За розбудову України»: Полковник Українського козацтва, Хорунжий Задністрової Січі Лукашевський В’ячеслав Васильович; Полковник Українського козацтва, Отаман Білгород-Дністровського куреня Задністрової Січі Смаковський Володимир Миколайович; Полковник Українського козацтва, Отаман Бритівського куреня Задністрової Січі Єремєєв Віктор Ілліч; Полковник Українського козацтва, Радник отамана Задністрової Січі Воробьев В’ячеслав Миколайович.
Відповідальні за нагородження - оргвідділи райдержадміністрації та райради (начальник оргвідділу райдержадміністрації Н.Я.Солош; начальник оргвідділу райради В.Я.Тимофєєв), штаб Задністрової Січі (Отаман Задністрової Січі, генерал-осавул УК В.Я.Тимофєєв; Хорунжий Задністрової Січі, полковник УК В.В.Лукашевський; Голова Ради Старійшин Задністрової Січі, полковник УК М.К.Маринеску; отаман Білгород-Дністровського куреня, полковник УК
5. Урочисте посвячення в Берегині та Козаки.
Заступник директора Долинівської школи М.І.Долгошеєнко, заступник директора Салганської школи І.Д.Мельникова, учитель Старокозацької школи Ю.І.Щербина, учитель Випаснянської школи №2 А.К.Кривенко. Відповідальний - штаб Задністрового козацтва.
V. 12.00. ЗАСІДАННЯ РАДИ ЗАДНІСТРОВОЇ СІЧІ (ПРИМІЩЕННЯ ШТАБУ ЗАДНІСТРОВОЇ СІЧІ).
1. Доповідь «Основні завдання на сучасному етапі розвитку козацького громадського руху». Концепція розвитку Задністрової Січі. Отаман Задністрової Січі, генерал-осавул УК В.Я.Тимофєєв. 2. Обговорення доповіді. Штаб Задністрової Січі. 3. Прийняття рішення Ради Задністрової Січі, його роздрук та розсилка до куренів. Відповідальний - штаб Задністрової Січі.
ПРИСВОЄННЯ ЗВАНЬ КОЗАКАМ ЗАДНІСТРОВ’Я
Універсалом Головного отамана Українського козацтва підтверджено повноваження та звання Отамана Задністрової Січі, генерал-осавула УК Тимофєєва В.Я.
Універсалом Гетьмана Українського козацтва за видатні особисті заслуги перед Українським козацтвом у справі захисту незалежності, територіальної цілісності, обороноздатності, безпеки України, а також у справі військово-патріотичного виховання молоді – надано козацькі військові звання:
Полковнику УК Ігумнову П.М., Раднику Верховного отамана ЧКО ЧКВ – генерал-хорунжий УК;
Осавулу УК Тимофєєву В.В., Отаману Окремого куреня Задністрової Січі – полковник УК;
Курінному УК Щербині Ю.І., Отаману Старокозацького куреня Задністрової Січі – осавул УК;
Курінному УК Кривенко А.К. Отаману Випаснянського куреня Задністрової Січі – осавул УК;
Курінному УК Ушанову С.М., Отаману Мистецького куреня Задністрової Січі – осавул УК;
Курінному УК Скибенко М.П., Отаману Шабського куреня Задністрової Січі – осавул УК;
Бунчужній УК Ушановій С.В., Берегині Мистецького куреня Задністрової Січі – сотник УК.
НАГОРОДЖЕННЯ КОЗАКІВ ЗАДНІСТРОВ’Я
За видатні заслуги та активну участь у відродженні історико-культурних і господарських традицій Українського козацтва нагороджено Міжнародним Козацьким орденом «За розбудову України»:
Генерал-осавула УК, Отамана Задністрової Січі Тимофєєва В.Я.;
Полковника УК, Отамана Переможненського куреня Задністрової Січі Смаковського В.М.;
Полковника УК, Хорунжого Задністрової Січі Лукашевського В.В.;
Полковника УК, Отамана Бритівського куреня Задністрової Січі Єремєєва В.І.;
Полковника УК, Радника Отамана Задністрової Січі Воробйова В.М.;
Осавула УК, Отамана Мистецького куреня Задністрової Січі Ушанова С.М.
Нагороджено Міжнародним Козацьким орденом Лицарської звитяги:
Генерал-хорунжого УК, Радника Верховного Отамана ЧКО ЧКВ Ігумнова П.М.;
Полковника УК, Отамана Окремого куреня Задністрової Січі Тимофєєва В.В.;
Сотника УК, Берегиню Мистецького куреня Задністрової Січі Ушанову С.В.
КОЗАКУ – НАЙПЕРШЕ ВОЛЯ! КОЗАКУ – НАЙПЕРШЕ ЧЕСТЬ!
Плануючи поїздку по козацьким організаціям від Дністра до Дунаю, написав статтю й розіслав її по районним газетам Буджаку (9 районів).
Для чого нам сьогодні козацтво? Людей будити!
“Протягом кількох століть тривала на нашій землі доба, названа козацькою ерою. Як багато важила вона в історії України, свідчить той факт, що нас, українців, і сьогодні звуть у світі козацьким народом. Та й самі ми не втратили духовного зв’язку з лицарями-козаками. Хіба ж випадково й досі називаємо козацькими свої степи, свої пісні й журбу, силу і свій характер? (Вступ до шкільного підручника з історії України. 8 клас.).
Історія вчить: поки козацтво було могутньою суспільною культуротворчою, морально-духовною, національно-патріотичною потугою, доти Україна зберігала свою незалежність чи автономність. Козацтву самою історією судилося відіграти роль вирішальної сили у відродженні нації-держави, захисті демократії і свободи, гуманізму, найвищого рівня – конституційної, правової культури.
Багатогранною була діяльність козаків – як звитяжних воїнів, вільнолюбивих громадян, політичних і державних діячів, умілих господарів землі, досвідчених хліборобів, творців мистецтва, мудрих вихователів дітей.
Дика і темна, свавільна, гультяйська сила, як атестували козацтво недруги України, цієї місії виконати не могла.
Нагадаймо свідчення Дмитра Яворницького: на Січ приймали лише тих, хто визнавав православну віру, спілкувався українською мовою, брав присягу захищати до останнього подиху людину, родину, військове товариство й Україну та за них бути готовим віддати й життя. Іноземці відзначали: козацтво породило найвидатніший феномен лицарства, патріотизму, честі – духовне побратимство, їм не вдалося зафіксувати жодного випадку зради цього типу родства!
І цілком зрозуміло, що такий тип людей не міг з’явитися сам собою, з нічого.
Вирішальну роль у кристалізації українського характеру відіграли козацька батьківська педагогіка, освіта, громадське життя (Круг) – що передбачали самопізнання та самореалізацію, особову й національно-релігійну самосвідомість, філософію жити по-людськи: чесно і совісно, патріотично й професіонально, на засадах демократії і свободи, красиво і просто.
Славетний Байда Вишневецький не тільки поборює військову потугу татар і турків, а й гордо відкидає компроміс (навіть в ім’я життя) з поневолювачами народу (“Віра твоя, - кидає він у вічі султанові – погана, - тож волію умерти, але не бути у спілці з тобою!”). В ім’я розквіту народу Петро Сагайдачний з усім своїм кошем вступає до Київського освітнього братства; Богдан Хмельницький сприяє розвитку Києво-Могилянської академії; багато полковників здобуває освіту в зарубіжних університетах. Іван Мазепа будує освітні заклади та храми; Пилип Орлик творить найдемократичнішу та найгуманістичнішу в Європі Конституцію; Кирило Розумовський докладає максимальних зусиль для створення в Батурині університету, очолює російську академію наук і здобуває всеєвропейське визнання.
Ніщо не повертається в традиційних формах, час диктує свої. Не всі форми відповідають сучасності і в козацькій діяльності: нині інший тип виробничих відносин, побуту, потреб та свідомості. Але козацький дух не втрачає сили, енергії, цілеспрямованості. Тому не можуть не використовуватися основні принципи козацтва: любов до сім’ї, роду і нації; до рідної природи, оселі, землі; дух лицарства і волелюбності, життєносний дух побратимства; дух особової, соціальної і національної самосвідомості, гідності та честі…
Завдання, які ставлять перед собою керівники Задністрової Січі – нести в маси українознавчу інформацію, утверджувати демократичні засади життя, дисципліну і порядок, правові і моральні норми, культуру поведінки; боротися з алкоголізмом, наркоманією, злочинністю, іншими суспільними хворобами, бо у період моральної кризи, дегероїзації і деморалізації значної частини нашого суспільства козацько-лицарські традиції, козацька сімейне, шкільне і соціальне життя високо тримають стяг вершинних національних і загальнолюдських цінностей, здобутків елітних прошарків рідного народу, лицарської духовності.
Головна мета козацьких громадських організацій – формувати вільнолюбиву і незалежну особистість, козака-лицаря, мужнього громадянина, сутність якого розкриває міжнародне козацьке гасло: “Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!”
Душу – Богові! Кодекс лицарської духовності Українського козацтва.
Дедалі більше політичних і культурних діячів, учителів, батьків звертаються до християнських моральних цінностей як найбільш стійких, універсальних, не підвладних політичній та ідеологічній кон’юнктурі. Це означає, що сучасне українське суспільство поступово підходить до визнання й опанування етичних основ християнства, від яких воно було штучно відлучене протягом багатьох десятиліть і до яких у більшості людей навіть було сформовано різко негативне ставлення.
Ніхто не буде сперечатися, що Церква є носієм духовності. Так воно і є, адже те, чого навчають тут, спрямоване на забезпечення нашого духовного добробуту, і найперше гармонії нашого внутрішнього світу. Багато людей відвідують храми, вважають себе віруючими і повага до традицій та релігії свого народу стримує багатьох з них від хибних кроків. Свою роль тут відіграє і громадська думка, а тому людина буде намагатися жити і діяти так, щоб не було соромно перед людьми.
Лише розвинута моральність, лише прийняття абсолютних вічних норм співжиття допоможе у потрібну годину людині – вона не буде вагатися, втримається, не піде на умовляння, адже матиме приписи на всі випадки життя. А нагородою буде чисте сумління та гармонія внутрішнього світу…
Формування духовності як основної якості козака, визначення його духовних пріоритетів, обґрунтування системи цінностей, на яких має базуватися життя - основні напрямами нашої роботи з духовного формування козака-лицаря.
Життя – Батьківщині! Кодекс лицарської звитяги Українського козацтва.
Козак: готовий боротися до загину за волю, честь і славу України; нехтувати небезпекою, коли справа стосується життя рідних, друзів, побратимів, долі Матері-України; з презирством і ненавистю ставиться до ворогів, прагне визволити рідний край від чужих заброд-завойовників; уміє доводити наукову неспроможність ворожих ідей і теорій, спрямованих на послаблення Української держави, на приглушення національної свідомості і самосвідомості, та встановлення національної несправедливості і нерівноправності; здатний відстоювати в будь-яких обставинах життя рідну мову, культуру, мистецтво, духовні традиції, гідність і гордість свого та інших народів; виявляє героїзм, подвижництво в творчій праці і в бою в ім’я свободи і незалежності України; відстоює своє право бути господарем на рідній землі, володарем національних багатств, готовність нікому не давати на поталу своєї материзни і дідизни; здатний і готовий займатися постійно, в тому числі і в години можливого лихоліття, народотворчою і націотворчою діяльністю, будівництвом і зміцненням Української держави.
Серце – людям! Заповіді милосердя Українського козацтва.
Козак: готовий допомагати найслабшим, найбеззахиснішим – дітям, створювати умови для їхньої радості, попереджувати їхні страждання, замінювати їм у разі необхідності батька і матір, брата і сестру; всебічно допомагає сиротам, вдовам, бабусям і дідусям, турботливо ставиться до безпомічних, постійна їм матеріально підтримує; надає допомогу хворим, інвалідам, потерпілим від злих людей, стихійних сил природи; здатний до співчуття, жалю до людей, які потрапили в біду; готовий допомагати будь-якій людині, щиро розділити з нею журбу, страждання, горе, зробити все для того, щоб їй стало легше.
Честь – нікому! Кодекс лицарської честі Українського козацтва.
Козак: любить батьків, вірний у коханні, дружбі, побратимстві, товаришуванні, ставленні до Батьківщини, рідного народу; готовий турбуватися про молодших, зокрема дітей, усіх літніх людей і людей похилого віку; підкреслено шанобливо ставиться до матері, дівчини, жінки, бабусі; виявляє непохитну вірність ідеям, принципам народної моралі, національним і загальнолюдським цінностям; відстоює свободу і незалежність особистості, народу, держави, єдність і соборність українських земель; прагне роботи пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних закладів, просвітних установ, пам’яток історії та культури; готовий проявляти принциповість і непримиренність до зла, аморальності і наступальність у боротьбі з ними; здатний цілеспрямовано й систематично розвивати фізичні і духовні сили, зокрема непохитну силу волі і непоборну силу духу, можливості свого організму, займатися самопізнанням і самовдосконаленням; уміє скрізь і всюди чинити шляхетно, виявляти доброчинність, лицарські чесноти, глибоку історичну пам’ять, національну гідність і гордість; турбується про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів, бережливо ставиться до рідної природи, землі, примножує її багатств; прагне внести якнайбільший особистий внесок у підвищення добробуту рідного народу, його матеріального і духовного рівня.
Статтю хочу закінчити словами Б.Устименка – Генерального судді Буджацької Січі: «Ми живемо у жорстокі і непередбачені часи. Ніхто не знає, які випробування чекають на нас і нащадків наших. В цьому світі, як і за часів татарської навали, ніхто не рахується із слабким та беззахисним. Тому ми, українці, як і наші героїчні предки, мусимо бути сильними, розумними і непереможними. Тільки так ми будемо здатні зберегти себе, свій народ і свою Батьківщину.
Слава Україні! Слава героям!»
Групою козаків-ентузіастів створюється козацька енциклопедія Буджаку. Зацікавлених запрошуємо до співпраці.
Координати: тел. моб. 8097-466-7174, E-mail:Generalotaman@rambler.ru
В.Тимофєєв, отаман Задністрової Січі.
ЦИТАТА
На сайті газети «Аккерманские вести» розміщено цитату з мого виступу на урочистостях, присвячених Дню Українського козацтва. Цитата, за моніторингом, стала такою, яку найбільше читають мешканці міста та району.
Валерий Тимофеев, генерал-лейтенант Украинского казачества: Украинское государство не сможет существовать без подлинного возрождения казачества не только в качестве объединений граждан, но прежде всего, как войсковой, военизированной структуры, обладающей самыми широкими полномочиями. Такое волевое решение может быть принято только центральными органами власти. Оно должно идти параллельно с укреплением казачьих организаций на иместах, с фозрождением эффективной системы военно-патриотического воспитания молодежи, выработки таких национальных идей, которые могли бы объединить все части нашей страны. Также настоятельно необходимо приобщать граждан Украины и прежде всего детей и молодежь к здоровому образу жизни и в этом роль казачества трудно переоценить. Мы должны созидать единый народ, а не довольствоваться лишь статистикой народонаселения. И это задача всего общества в цыелом. Местные органы власти могли бы играть здесь более активную роль. Ситуация, сложившаяся вокруг территориальных претензий Румынии к Украине, я имею ввиду вопросы принадлежности Бессарабии, Северной Буковины и острова Змеиный, только подчеркивают актуальность создания военизированного казачества.
КОЗАЦЬКИЙ БУДЖАК
(Арциз, Болград, Білгород-Дністровський, Вилкове, Ізмаїл, Кілія, Рені, Сарата, Тарутине, Татарбунари).
Після нас не буде нас, а справи козацькі залишаться…
Генерал-осавул Українського козацтва В.Я.Тимофєєв побував в південних районах Одеської області (Задністрова, Бессарабська, Придунайська Січі) із метою методичної допомоги місцевим районним та міським козацьким організаціям (Арциз, Болград, Вилкове, Ізмаїл, Кілія, Рені, Сарата, Татарбунари, Тарутине). Відбулися зустрічі із представниками громадських організацій козацького спрямування (у тому числі й дитячих), головами районних Координаційних рад з розвитку козацтва, відповідальними працівниками райдержадміністрацій та райрад, директорами районних та міських бібліотек, педагогічним активом. Заздалегідь у всіх районних газетах була надрукована стаття генерал-осавула з основних завдань розвитку козацтва на Буджаку (Арциз – «Арцизские вести», «Дело», Болград – «Вестник», «Дружба», Ізмаїл – «Дунаец», «Наша магала», «Придунайские вести», Кілія – «Дунайская заря», «Наше время», Рені - «Ренійський вісник», Сарата – «Советская новь», Тарутине – «Знамя труда», Татарбунари – «Татарбунарський вісник»), узгоджено графік нарад. На зустрічах наш земляк презентував та подарував районним й міським бібліотекам книги з питань методики козацько-лицарського виховання, історії Задністрового козацтва («Школа козацько-лицарського виховання», «Виховання козака-лицаря», «Козацький вишкіл», «Сучасне козацтво Південноукраїнського Задністров’я», «Козацький громадський рух»).
Підтверджуючи правоту Нобелевського комітету, який признає синусоїдальність розвитку виключно важливим відкриттям сучасної цивілізації, в останній час багато уваги на Буджаку приділяється історії козацтва, повторюючи на новому виткі етногенетичної спіралі розвиток інтересу до витоків національної культури. Це характерне для етапу формування національної еліти, патріотичний настрій якої спрямований на обґрунтування української державності.
За своєю суттю ми - козацька нація з прогресивними козацькими звичаями і традиціями. В нас дух козацтва живе в способі життя, діяльності й поведінки, в розвитку козацьких форм самоврядування. Сприйняття козацтва як споконвічної сили, що виборювала волю України, призвела до масовості руху. Українське козацтво – єдина з громадських організацій України, діяльності якої присвячено декілька Указів Президента України, Національна програма розвитку. Тому актуально вивчення процесу становлення сучасного козацтва, його цілей, сутності козацького руху, місця його у розбудові сучасної України ХХІ століття…
Зміни геополітичної ситуації (тероризм, територіальні претензії Румунії до України – Буджак, о.Зміїний) висунули на порядок денний питання про додаткові гарантії захищеності та безпеки, територіальної, державної цілісності, забезпечення мирного проживання населення, підтримки на достатньому рівні мобілізаційних ресурсів. Цими обставинами в теперішній час продиктована увага державних структур до Українського козацтва. Відомо, що для історичних козацьких структур основним змістом і суттю їхнього існування була специфічна військова справа у відповідних суспільно-політичних та природно-географічних умовах. Завдяки цьому на засадах архаїчних військово-лицарських традицій сформувалась комплексна система козацького військового буття – козацько-лицарське мистецтво. Це мистецтво (специфічне бойове мистецтво зі зброєю та на його основі – рукопаш; козацьке звичаєве право; елементи архаїчної військової магії; пісенно-енергетична практика; особливе світосприйняття) і є сутністю української козацької спадщини. Через відродження і поширення основ військово-лицарської спадщини ми можемо вести мову про реальне наслідування, а отже і відповідність сучасного козацтва історичним аналогам…
Козацтво в місті та районі пройшло ряд етапів розвитку:
1988-1991 – «Перебудови» (створення неформальних козацьких гуртів в Білгороді-Дністровському, Адамівці).
1992-1996 – «Перехідний» (створення неформальних та формальних козацьких громадських організацій, активізація їх діяльності – Задністрове земляцтво Всесвітньої спілки козаків – отаман М.Слепухін, Адамівський курінь – отаман В.Тимофєєв; Буджацьке січове козацьке військо – отамани І.Деордиця, кн. В.Долгорукий-Аргутинський, М.Скляренко; Білгород-Дністровська паланка – отаман Л.Городецький; початок роботи із вивчення козацької виховної спадщини в Білгород-Дністровському училищі Південноукраїнського державного педагогічного університету – викладачі В.Юрченко, В.Лобанова, О.Виштак, І.Головань).
1996-2000 – «Реєстровий» (державна реєстрація козацьких громад, залучення козаків до співпраці із владою; створення шкіл козацько-лицарського виховання та джурових осередків в школах – Долинівській - Т.Тома, М.Долгошеєнко, Т.Молчанова; Старокозацькій та Молозькій – І.Лісіцин; Адамівський – В.Тимофєєв, П.Лавриненко, В.Гриценко, В.Вронська, Н.Галицька, К.Граждан, Р.Буравицька, І.Корженко; Випаснянській №1 – В.Гавриленко).
Із 2000 року – «Сучасний» (створення районної Координаційної ради з питань розвитку козацтва при голові райдержадміністрацій - голова П.Ігумнов; прийняття районних заходів (2002-2005 рр.) та Програми розвитку Українського козацтва (2008-2010 рр.); створення джурових осередків в школах: Турлацькій - Т.Тодорова, В.Чумаченко, Л.Коваленко; Вигінській – В.Біленко, А.Берлізов, О.Вдовиченко, М.Поліщук; Старокозацькій - Ю.Щербина; Випаснянській №2 - А.Кривенко; Салганській - І.Мельникова; козацьких художніх колективів: духовий оркестр - С.Радченко; хор української народної пісні «Мрія» - І.Зорило; ансамбль української народної музики «Веселка» - М. та В. Нікіруї; ансамбль української народної музики «Гроно» та гурт «Русичи» - Б.Нікіруй; народна хорова капела – пошуково-дослідницький фольклористичний гурт «Алкалія» Будинку культури с. Старокозаче - В.Вареник; створення нових козацьких організацій: Білгород-Дністровський Кіш – отамани В.Гавриленко, О.Мица; Окружний полк ім. П.Орлика – отамани О.Царенков, М.Врублевський; Окремий курінь ім. С.Білого – отаман П.Городниченко; курінь Війська Запорозького – отаман М.Возний; районове товариство УКЗ – отаман В.Білоус; Задністрова Січ – отаман В.Тимофєєв; жіноча громада – керівник Л.Горлачова; військово-спортивний клуб «Патріот» - керівник В.Гавриленко; клуб «Козачка» - керівник О.Шепельська).
Й надалі я прогнозую ріст кількості козацьких організацій та якості їх роботи із приходом у козацтво осіб – носіїв нових ідей.
На жаль, високі духовні набутки українського козацтва, його видатних представників – державних і політичних керманичів, діячів науки і культури на сьогодні залишаються невідомими широким верствам нашого суспільства. Не пробуджена і незадіяна до конкретних державотворчих справ і не організована в козацькі форми інтелектуальна, духовна і практично-дійова енергія сотень тисяч наших співвітчизників; вона ще «дрімає», «спить» і не набуває продуктивних і ефективних, суспільно корисних форм, справ і чину державотворчого характеру; козаки ще не знають, що вони козаки!
Спроба сучасних реформаторів збудувати нове суспільство з орієнтацією лише на економічні, ринкові розрахунки, неминуче провалиться. Суспільство засновується на ідеї моральності й цементується духовними прагненнями народу. Ідеологія козацтва фундується на таких засадах: Християнство (Православ’я), прагнення до Народовладдя та Самоврядування в організації свого життя й на усвідомленні святого свого обов’язку – захищати рідну українську землю й українську державність. Це стало в перебігу віків свого роду генетичною особливістю козацького характеру. Й в сучасному суспільстві, коли значний відсоток населення України розгубив, не мав або розміняв свої ідеали на “речовизм” та долари, козацтво за рядом обставин стає найбільш стійким носієм національно-історичних традицій українського народу, здатним зіграти роль свого роду каталізатора громадської самосвідомості, очолити всенародний рух за духовне відродження України-Батьківщини, бо козацтво має Кодекс честі.
Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала Богом дані їй вольності і права…
Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь - нікому!
Слава козакам! Слава Україні!
В.Тимофєєв, генерал-осавул Українського козацтва.
СУД
Почалася судова тяганина – Білгород-Дністровська района державна адміністрація проти громадянина Тимофєєва про захисту честі та гідності адміністрації. Суддя О.О.Боярський. На кінець 2009 року відбулося-перенесено вже 12 судових засідань. За цей період змінилося вже кілька начальників юридичної служби райдержадміністрації (Кішка В.В., Антілова А.Є., Руденко Л.В.).
НАШІ КОЗАЦЬКІ ВЕБ-САЙТИ В ІНТЕРНЕТІ
Інтернет-сайти про козацтво Задністров’я створені протягом 2008-2009 років.
1. Основні Інтернетсайти: 1.Козацтво Задністров’я. http://Dnestrkozak.webstolica.ru/ 2.Козацтво Буджаку. http://Budzakkozak.webstolica.ru/ 3.Козацтво Придунав’я. http://Dunajkozak.webstolica.ru/ 4.Козацтво межиріччя Дунай-Дністро. http://Dunajdnestr.webstolica.ru/ 5.Козацька педагогіка. http://Kozakpedagog.webstolica.ru/ 6.Історія козацтва Задністров’я. http://zurnal.lib.ru/t/twja/ 7.Козацько-лицарське виховання. http://www.proza.ru/avtor/timeich/
2. Вебсторінки: 1.http://referats.net.ua/view/39909 2.http://www.day.kiev.ua/163563/ 3.http://www.visti.net.ua/citations/257-czitata.html 5.http://www.visti.net.ua/socium/205-kazachij-den.html 6. http://www.visti.net.ua/culture/278-qmriyaq-o-zale.html 18.http://izbirkom.od.ua/content/view/806/39/