ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА 4
Декорації зображають вершину найвищої гори в світі – Джомолунгми.
Проте на сцені продовжують стояти п'ять ліжок, розставлених півколом до глядачів. На четвертому ліжку хтось продовжує лежати, сховавшися з головою. У центрі новоутвореного кола, стоять Будда, Магомет й Ісус, одіті відповідно до своїх канонічнх образів. Вітер розвіває їхню одіж.
БУДДА
Ласкаво прошу всіх я на покрівлю світу…
На шпиль високий… на її вершину …
(звідси добре видно,
коли у світу з’їжджа покрівля).
Адже Джомолунгма мовою Тибету
Божественна гора…а нас, послів
Небесних усе божественне до себе
Притягує безмірно…
МАГОМЕТ (звертаючись до Будди)
Пробач, шановний, і дозволь спитати!
Я давно вже намагаюся різниці поміж
Прозрінням й маренням не помічати,
Однак, скажи: ці ліжка… може, марю,
Чи дійсно тут стоять?
БУДДА
Та, вирішив сюди їх прихопити.
Їсти не просять, а спочити
Ми завше зможемо хвилину.
Магомет з видимою радістю сідає на ліжко
ІСУС (звертаючись до Магомета)
Скажи, до речі, як ти відрізнити
Можеш галюцинації від дійсних
Пророчих бачень? І найголовніше,
Звідки ти знаєш, що вони від Бога,
А не від Сатани лукавого?
(При цих словах хворий на четвертому ліжку починає нервово крутитися і охати. Всі троє озираються на нього. Після короткої паузи Ісус продовжує)
Саме в цьому вся полягає складність
професії пророка.
Важливо – не пророцтво
всім своє доказати,
А повірити у себе:
ти не божевільний,
не злісний псих у маренні облуднім.
Ти – божий промінь і пророк господній.
Повіривши у це, ти світу всьому
Пророцтво своє об’явити зможеш.
МАГОМЕТ
Ах, Іса, душу не чіпай, не рви на клапті…
Після перших диво-бачень не покидали
Мене невпевненість і болісна тривога.
Думка ота, що мені Господь одкрився,
Була для мене незвичайна дуже…
І я відрікся…
бо моя уява десь супротивна
Була про сутність Бога…
У те, що марю чи свідомість хвора
не вірив також…
Залишилось тільки, хто переді мною,
Бог чи Диявол
швидко з’ясувати.
В безсонну глупу ніч
крутився я на ложі,
А поруч спала солодко дружина
(одна із сотень),
й тут раптово з’явився гість.
Я розбудив зі сну Хадіджу:
«Він повернувся!» –
не бачила вона нічого,
хоч в темряву вдивлялась пильно.
Порожньою для неї
здавалася кімната наша.
Тоді Хадіджа із себе зняла
тепле покривало
і запитала: « Чи тепер присутній
твій дивний гість?».
«Ні, зник безшумно!».
«О, сину мого дядька,
зрадій і заспокойся!
Слава Богу, він ангел, не диявол. Тільки
Цнотлива дитина світла від нагої зваби
Жіночої втече. Диявол би не одвернувся
від розкоші такої».
Так віщо промовляла
До мене мудрості свічадо – моя Хадіджа.
БУДДА
Що ж, вельми переконливо
Й цікаво…
ІСУС
Тут не посперечаєшся, панове!
А Головлікар знає про диво це?
Ти розказав йому?
БУДДА
Це ж безперечний доказ!
МАГОМЕТ
Так, звичайно, розповідав!
Цей божевільний і слухати не хоче!
Каже: «Вилікуєм тебе». Цілитель!
ІСУС
Головлікар наш явно не в собі!
Хто ж бачив таке, щоби пророків
намагалися зцілити?
Пророки зцілюють! А щоб пророків…
Абсурд! І божевільні мрії…
МАГОМЕТ
Для пророка не треба зцілення –
Пророк здоровий! Індик
Надутий той ваш професор!
«Головлікар!» Тьху, та й годі!
Безумство подаруй йому, Аллах!
Хай сповна скоштує обіймів
Божевільних красу й задуху!
ІСУС
Облиш! Не будь жорстоким!
Магомете, він лиш овечка,
Що заблукала і зі шляху
Праведного збилась ненавмисне…
МАГОМЕТ
Обід для вовка та вівця, що заблукала.
Я не провідник тих пастухів,
що випасають табуреток стада!
Я знаю, як худобу випасати…
ІСУС
Сумнів не маю із цього приводу!
Думаю, якщо ми
попросим Батька
Всіх людей зробити мудрішими,
Хоча б на йоту, то Головлікар –
Наш Професор славний, змудріє
Теж, і операцію робити пророкам
Передумає миттєво…
БУДДА
Тоді не тратьмо часу! І зробімо
Ту річ важливу, задля чого
на цю вершину
Ми зійшлися, браття.
Всі троє беруться за руки і починають водити хоровод, повторюючи:
Боже великий! Боже єдиний!
Розуму трохи відміряй людині!
Боже великий! Боже єдиний!
Розуму трохи відміряй людині!
Боже великий! Боже єдиний!
Розуму трохи відміряй людині!
На небі гуркотить грім і блищить блискавка.
ІСУС
Як же це чудово!
Тепер якщо до них змудріли
з’явлюся – Ісус Христос,
ніхто не стане розпинати!
Мене запросять на обід, вечерю –
Ні, не Тайну…І вислухають…
МАГОМЕТ (перебиває)
Й посміються славно!
ІСУС
А це жорстоко!
Не личить так пророку говорити.
МАГОМЕТ
Що ж це таке? Та що сказав я?
Та нічого. А люди – чи дурні,
А чи розумні – однаково…
різниці бо немає. Мечем
їх можна переконати тільки!
ІСУС
А я говорю – словом і любов’ю!
МАГОМЕТ
А я кажу мечем! Мечем!
ІСУС
А я кажу – терпінням й милосердям!
БУДДА
Не сваріться! Ви праві обоє…
Лиш завдавши ляку,
Людську увагу можна привернути.
Років через двісті
після народження мого
Писалось так у Бхагавадгіді:
«Хто думає, що сам вбиває, або
Вважає, що його убити можна,
То вони не знають, що
Не вбиває він сам і не буває
він сам убитим.
Він ніколи не народжується,
Не вмирає, не виникаючи,
не виникне ніколи.
Народжений помре обов’язково.
Й обов’язково померлий
знову народиться…»
Та все це тільки тіло, оболонка
Тендітна і крихка у жорнах часу.
Так що людям
меча твого не страшно,
Магомете, ні твого не треба,
Ісусе, милосердя…
ІСУС
Можливо те, що ти говориш, вірно.
Однак страждання людські не стали
Меншими від цього! І милосердя
Необхідне тим людям-страдникам!
МАГОМЕТ
Я не згоден! Тільки мечем, мечем!
Хай оболонка… порох. Людина
Повинна свого досягти, повинна!
Інакше сенсу у житті нема,
Та й взагалі тоді немає сенсу!
Коли ми слизняками
Будемо безсловесними чи тлею
Безтілесною, сенс світу цього
Не вартуватиме і порошинки пилу.
ІСУС
Ми маємо нагоду подивитись,
Чи стане кращим світ,
як помудріють люди!
БУДДА (вторить йому)
Не стане воєн, голоду не стане
Несправедливість одразу зникне,
Бо це все од глупоти і дурості…
МАГОМЕТ (замріяно)
Й люди перестануть вогнем…
Вогнем слонів палити бідних.
ІСУС
І нас відпустять. Зможемо
ми проповідувати вільно.
Ти, Магомете, навчиш людей
сміливості, рішучості й міці.
Ти, Буддо, спокою і самоспогляданню,
А я – любові щирій й доброті сердечній.
Чи не в цьому сенс пришестя останнього?
І Господнє Царство тоді зійде на землю…
МАГОМЕТ (розчулено і просльозившись)
Тебе послухавши, Ісусе, прагну
Верблюда білого на білосніжну
Ослицю замінити…О, Аллах!
Аллах наш милосердний!
Я – рахман! Милосердний!
Я – рахман!
БУДДА
О, мої любі! Чи вам не здається,
Що ми разом чудово поєднались?
Я пропоную за це підняти келих!
(дістає з-за пазухи почату пляшку)
МАГОМЕТ (злегка роздратовано)
Буддо, ну навіщо ця клоунада?
Ти ж добре знаєш, я – не п’ю.
Все, крапка! До речі, брате,
Ти теж не пив. Чого це
Тебе так на горілку потягнуло?
БУДДА
Ет, привчили. Мужики питали:
«Ти буда?», кажу : «Будда!»
Вони одразу наливають мені!
(Пропонує горілку Ісусові. Той жестом відмовляється)
БУДДА (розчаровано)
Ну, як бажаєте… А може
Пора організувати спілку:
Ісламо-христо-буддизму…
МАГОМЕТ
Пора давно! Тільки віру
Приймають однозначно нашу.
Так, як годиться. Урочисто
Говорять: «Бог – Єдиний,
А Мухаммед – пророк його!»
БУДДА
Можна і так. Та сердитись
Не треба так сильно, друже!
МАГОМЕТ
Я – не сердитий!
Просто – цілеспрямований!
Бачу мету перед собою ясно!
ІСУС
Годі! Нам пора надходить
В лікарню повертатись…
(пересмикує плечми від холоду)
Холоднувато якось…не по погоді
Я одітий. Повітря тут високогірне.
Надто свіжо. І важко трохи дихати.
Та й наш оцей товариш по нещастю,
(показує на четверте ліжко)
Заціпенів від холоду.
Напевно, врізав дуба…
МАГОМЕТ
І справді, брате Буддо, задля чого
Сюди його ти приволік? Навіщо
Нам свідки зайві, ще й такого роду.
БУДДА
Та не тягнув і не волік, ледащо…
Сам присурганився. Він із породи
Кішок, тих, що гуляють самі по собі...
ІСУС
Еге ж…Гордині Ангел!
Нещасливий дух свободи!
МАГОМЕТ
Я думаю… що, перш, ніж повертатись…
Слід перевірити…як люди поживають.
Чи помудрішали…А то не знати…
що нас чекає…
БУДДА
Ну, тоді давайте когось покличемо
Задля перевірки, аби не залишалось
сумнівів ніяких.
ІСУС
Професора? Головлікаря отого?
Катюгу й здирника? Іуда…
БУДДА
Він не показник. Нема довіри…
МАГОМЕТ
Він цілком божевільний!
ІСУС
А, може краще санітарку?
БУДДА
Сподобалось, як перед тобою
Вона клякає на коліна, Йсусе?
ІСУС
Не заздри, брате…
Це тобі не личить.
МАГОМЕТ
Я ж не проти. Хай пообідать
Заразом принесе. Іншалла… (чаклує собі в ніс)
Сцена 5
Ті ж і Санітарка. Візка з обідом при ній немає.
САНІТАРКА (важко дихаючи )
Ось ви куди, милі, піднялиися.
ІСУС
Так, матінко, так, люба. Зробити
Людство трішки розумнішим
Ми між собою порішили дружно.
Розкажи нам, люба, як там, внизу?
САНІТАРКА (урочисто звертаючись до Ісуса)
Віддаючись в полон німіючого соло
Знекровлених небес в ущелинах домів,
І звично затуживши за хрестом (і за розсолом),
Спіткнемося раптом за безглузде: Він –
Жаданий, жданий – в легковажних стійлах
Забутих, стертих та непрощених епох,
Той, люблячий, хто терпкуватим пійлом
Найменший паросток поїв, аби не зсох.
Той, кого цідили нам в мізерних краплях
Нерозгадані людством таємниці віків,
Той, кому наступали ми слідом, на п’ятки,
Й задкували назад, зрозумівши – не Він.
Той, з котрим ми співали, у болісній тузі
Вишиваючи словом полотнища небес,
Той, за ким поспішало жахіття – не муза,
За мереживом млосним волхвів і чудес,
За котрим, в суголоссі, жебраки й обірванці
Чи то духом, чи просто знедолені всі,
Об камені часу днища трощили, бранці
Днів скорботи й не днів – розпорошених снів.
Той, за ким ми, несмілі, навряд чи поспіли,
Вигортаючи з душ всю грязюку і бруд.
Той, за ким ми уперто безслізно хрестились,
Той, за ким ми так гірко і жалібно вили,
Він, Месія, невидимий, в другім пришесті,
Мовчазний і не вкритий облудою слів,
Він, реальний, живий, аж солодко-нудотно,
Серед нас прожива, мов в глибинах віків.
Не шукайте, не ждіть, все, що мало – звершилось,
Об’єднайте зусилля якнайшвидше, пора!
Правда істинна йде крізь всесвітню зітлілість
Правда істинна йде, і про це сповіща!
Усі втрьох доброзичливо аплодують Санітарці. Коли оплески стихають, чути як під ковдрою аплодує таємничий четвертий хворий.
САТАНА (з-під ковдри, приглушено)
Браво, няню! Браво!
Всі здивовано дивляться на четверте ліжко. Адже це перші слова, сказані четвертим хворим.
ІСУС
Дивись, матусю, як ти зачепила…
МАГОМЕТ
Що ж, він у нас знавець мистецтва…
САНІТАРКА (велично кланяючись)
Дякую, шановні…
БУДДА
Сама створила ці рядки віршові
Чи цитувала автора якогось?
Невже прогрес і пам'ять краща стала?
А болі відступили головні?
Думки не тиснуть?
САНІТАРКА (гордо)
Це експромт…
ІСУС
Що ж, враження справляє…
МАГОМЕТ
То де ж обід, о мудрості притулку?
Хіба тепер пора припала Рамадану,
Щоб нас морити голодом усіх?
САНІТАРКА (твердо й незворушно)
Обіду не буде…Тепер не треба їжі,
Лиш духовну люди споживають.
Неїдження – це стан чи спосіб,
Знаходячись в якому довгий час
Людина – роки або й усе життя –
Не потребує їжі і пиття,
і при цьому
нормально чується …
Людина, що не п’є й не їсть – людина,
Котрій усе це непотрібне, зайве,
Бо організм її і так функціонує.
Вона, звичайно, може
споживати їжу.
Проте, зробила вибір остаточний:
Без цього можна просто обійтися.
МАГОМЕТ
Що ти морозиш, я-хабібті!
Я-халяуї! Пророк я, але їсти хочу!
Куди ж, невірні, вам,
Ви ж з голоду загнетесь!
ІСУС
Цікаво дуже… я бувало
Народ кормив, всього п’ятьма хлібами...
Що ж…аж дивно такую-от найти заміну.
По-простому… Неїдження! Чудово!
БУДДА
Ви що ж, і чаю тепер не п’єте?
Чим же він вам шкодить?
САНІТАРКА (незворушно)
…Ми поки що
не зовсім перестали їсти й пити.
Ми майже не їмо, та п’єм, буває,
Водичку, чай, компот чи каву…
А декотрі із нас постановили,
Час від часу, для відчуття смаку,
З’їдати то шматочок шоколаду,
То пиріжка, ковбаски, хрону…
Сьогодні ми нарешті зрозуміли,
Що головне – не вправи аскетичні,
позбутись залежності потрібно –
Від їжі, матеріальної прив’язки.
Користь велика без їжі жити,
бо людина стає тоді
від функції цієї незалежна цілком.
БУДДА
Навіть ми, буддисти, такого не зуміли.
Ви це круто…неїдження…Це нова
Релігія чи лікувальне голодування?
САНІТАРКА (дивиться на Будду співчутливо)
Голодування
релігійне чи лікувальне –
панацея короткотермінова
і застосована із певною метою,
а опісля людина знову
починає їсти…
До тих, що не їдять віднести
Не можна тих, хто примусово
Від їжі відмовляється, а потім,
Втрачаючи енергію, помирає …
Шляхи-дороги до неїдження прості:
Вони ідуть через свідомості зростання,
Тому неїдження лишень етап попутній
У розвитку й становленні людини…
ІСУС
Голубонько, горличко наша!
Та якже зможе людина без їди?
САНІТАРКА
Ти сам сказав:
«Живіть немов небесне птаство»,
І заповів не турбуватись
про хліб насущний…
ІСУС
От наявність… Не можна
Все так дослівно розуміти!
Не вірю, що таке можливо!
Це парадокс!
САНІТАРКА
Нас вірі вчив, а сам не віриш…
Ех, голубе! Від віри незалежно
Або невіри нашої у явище якесь,
Воно існує,
І немає діла найменшого йому
До наших віри, знань, переконань.
Окрім того, чи задовольнити
Пояснення нас зможе недолуге?
Важливіший той факт, що люди,
Котрі без їжі існувати можуть,
Живуть віддавна на Землі вже…
Якщо ж такі реальні люди, то
Й інші таку здатність мають.
Слід тільки зрозуміти, чином
Яким свій організм настроїти.
БУДДА
Ти поясни мені, простій людині,
як таке можливо?
Багато прозрінь я мав, та дива
Такого я не бачив зроду-віку…
Ви що, усі в півмертвий стан
Чи летаргічний сон впадаєте
спонтанно?
САНІТАРКА
Свідомість, що творить енергію
Всю сущу (з котрої усе існує) –
А назва їй світло, прана, ци, кі,
Оргон чи інша – оживити може
Людину, що матеріальну не
споживає їжу…
Організм живе й функціонує
Завдяки отій енергії, якщо уміє
Підсвідомість, що керує тілом,
(Фізичним тілом) автоматично
Її переробити на потреби тіла…
Це буває тоді, коли широка сфера
Свідомості людської, бо свідомість
Елемент складовий сущої енергії…
МАГОМЕТ
Арабською тобі говорю: куль вахад,
Ти розумієш, кожний – куль вахад!
Повинен їсти – лязем акль! Повинен
Лязем акль! Я тобі пророчу: ви всі
Загнетесь! Ніжки простягнете!
Скільки вже часу ви голодуєте?
Судячи по сонцю, години три,
не більше…
Поглянь-но, які розумні стали!
САНІТАРКА
А я тобі арабською повторю вкотре–
Муш лязем акель! Не загнемось!
Організм людський –
незрозуміла
Найбільш складна енергетична
Матерії структура, до інтеграції
Та самоорганізації спроможна.
Це комплексне й невивчене
творіння
Комп’ютерно-біологічно-механічне,
Яким так чітко наш керує мозок,
Із безліччю полів і випромінень –
Гравітаційних, магнітних,
електричних.
Наука офіційна не здатна пояснити
Систему накопичення й використання
Енергії в людському організмі.
Ми знаємо:
для будівництва
Й насичення клітинок організму
Енергія потрібна, а також речовини,
Що їх системи
травлення і дихальна формують…
ІСУС
Нонсенс! Наскільки я судити можу
З своєї скромної пророчої освіти.
Це нелогічно з точки зору фізичної:
І суперечить термодинаміки законам.
САНІТАРКА
Пояснення фізичне випливає
із фізики, повірте, атома.
Весь організм людини
З тканин складається,
вони –
з молекул створені хімічних,
а ті – із атомів, утворені,
у свою чергу …
Нейтрони, електрони і протони –
Складові атома.
Вони складаються
Із часточок дрібніших – кварків…
У пошуку своєму елемента
Первинного будови цеї,
До грані ми доходимо тонкої,
Де існувати
Перестає матерія тверда, натомість
Завихрення енергії існує –
стихія первородна і чиста.
Впродовж тисячоліть енергію ту
Звали прана, оргон чи світло…
Від цього такі поняття походять:
«Живитись праною» і «жити світлом».
Уся матерія всесвітня, і людське тіло,
З енергії складається тієї.
В організмі з неї
Хімічні речовини підсвідомо
будуються постійно.
ІСУС
Мила жінко, годі…З богом іди собі.
І з миром…
Ісус благословляє її. Санітарка робить реверанс і покидає сцену, наче королева. Всі мовчать, розгублено знизуючи плечима.
Сцена 6
ТІ Ж БЕЗ САНІТАРКИ
МАГОМЕТ
Оце новина: перемудрували...
ІСУС
Отець Всевишній гніватися буде...
Дістану ж на горіхи я, братове...
БУДДА
Боюся, що без людства скоро будем...
МАГОМЕТ
Я ж вам казав...Просив: не треба
Розумними людей робити надто!
Бо шкоди більше вийшло й лиха...
ІСУС
Але ж лишати їх у тому стані,
Якими були до того, – не вихід...
Хіба нормальні люди будуть
Своїх пророків піддавати мукам?
Лоботомію їм робити? Отче-Тату...
БУДДА
Я ще раз скажу: світ насправді
Благий у свої намірах, а якщо біда
У когось, то, направду, це не біда...
МАГОМЕТ
Попереджав я... Щоб ми не робили,
Завжди на нас навішають собак,
І будемо за все відповідати знову...
ІСУС
Я пропоную всіх людей зробити
На грам дурнішими, ніж звично...
Може, це допоможе? Врешті
Ми зрозуміли нині вислів давній,
Що лихо все од розуму...од нього...
БУДДА
Що-о-о? Знову?...Експерементатор!
Гаразд, гаразд, попробуємо, вмовив...
МАГОМЕТ
Проба грошей не коштує...
Треба починати, ствайте в коло...
БЕРУТЬСЯ ЗА РУКИ І ПОЧИНЮТЬ ВОДИТИ ХОРОВОД, ВИСПІВУЮЧИ:
Господи! Людська опіко!
Людям поможи, калікам.
Розуму позбав їх трішки,
Щоб їм жити було ліпше!
Господи! Людська опіко!
Людям поможи, калікам.
Розуму позбав їх трішки,
Щоб їм жити було ліпше!
Господи! Людська опіко!
Людям поможи, калікам.
Розуму позбав їх трішки,
Щоб їм жити було ліпше!
У небі чутно гуркіт грому і спалахує блискавка.
БУДДА
Так! Здається спрацювало!
Що то значить Божа справа!
МАГОМЕТ
Треба дослід підтвердити...
Де там Санітарка наша?
Може принесе нам кашу?
Іншалла…(Чаклує стиха)
ВХОДИТЬ САНІТАРКА, НА ГОЛОВІ У НЕЇ ВІДРО, ОБЛИЧЧЯ НЕ ВИДНО, ОБІДУ НЕ ПРИНЕСЛА
МАГОМЕТ (гримає по відру)
Благодатна! Озовися!
Де обід наш: суп чи каша?!
ІСУС (знімаючи відро)
Голубонько, чому лице сховала?
Відрище нащо ти таке вчепила?..
З-під відра показується обличчя Санітарки, перекошене в ідіотській гримасі. Ісус з переляку надягає відро назад. Потім поволі знімає знову. Санітарка поводиться немов божевільна.
БУДДА (приглушено)
Свят-свят! Оце намудрували знову!
МАГОМЕТ (переходячи на голосний шепіт)
Ну й ну! Я ж говорив, невдахи...
ІСУС (голосно, вертаючися до Санітарки)
Голубонько! Чи пізнаєш мене?
САНІТАРКА
О так, звичайно!
ІСУС
І хто ж я, говори, не бійся, люба!
САНІТАРКА
Напевно, Дід Мороз! Чи Санта...
МАГОМЕТ
А де обід наш? Їсти де, питаю?
САНІТАРКА
Де що? Що де? Не знаю...
БУДДА
Неїдження у моді знову?
САНІТАРКА
Не... що?...Погано стала чути...
МАГОМЕТ
Ладнай обід... І швидко! Чуєш?
САНІТАРКА
Гам-гам? А! Гаму, гаму дати?
МАГОМЕТ
Гам-гам! Ми хочем гаму-гаму!
САНІТАРКА (скоромовкою)
Гам-гам нема. Наш кухар в кашу
Накидав жменю-другу купоросу,
Туди упала з рота папіроска...
А він в баняк чогось, дурний, поліз.
Дурний-дурним: поліз – і весь обліз.
А потім дідько сторожа надніс,
У нього наче бульба товстий ніс.
Він кухаря за ноги довго смикав –
І той тепер не в’яже зовсім лика...
І в голові у нього тепер каша...
А я, щоб вберегтися, правда ваша,
Відро нап’ялила, бо варта наша
Рятунку голова... палити зроду
Без голови цигарки я не зможу...
Як цигарки палити? Вас питаю?
Не зможе той, хто голови не має...
А я панського роду –
не ходила боса зроду...
Гоп, мої гречаники, гоп, мої білі....
БУДДА
Гарячка біла! Годі, годі, друзі!
Пора експеременти припиняти!
Давайте все повернемо на місце!
Хай гасне світло і поможе Крішна!
У небі чутно гуркіт грому і спалахує блискавка.
ЗАВІСА