КРІГЕР БОРИС ЮРІЙОВИЧ
(ПЕРЕКЛАД З РОСІЙСЬКОЇ)
ЗЦІЛЕННЯ ПРОРОКІВ
П'єса в трьох діях, дев'яти сценах
Дійові особи
Головлікар
Перший студент
Другий студент
Третій студент
Санітарка
Ісус
Магомет
Будда
Сатана
Архангел Гавриїл
Вічний Жид
Дружина Вічного Жида
Санітари
Ескіз декорацій
Дія перша
СЦЕНА 1
Дія відбувається в психіатричній лікарні. На сцені – п'ять ліжок, розставлених півколом і повернутих до глядачів. На всіх ліжках, окрім центрального, хтось лежить, накрившись з головою. Заходять Головлікар із студентами.
ГОЛОВЛІКАР
А ось палата наша... Для експерименту
Зібрали ми тут пацієнтів схожих:
Мов краплі дві – однаковий діагноз.
Ось тут лежить Ісус, а там принишкнув Будда,
Там Магомет спідлоба жорстко зирить...
Усіх звела докупи маячня і недолугі
Примарні, марні, неістотні, глупі марення...
Усі тут.... Але, про що це я? Заговорився...
ПЕРШИЙ СТУДЕНТ
Скажіть, професоре, у чому сенс
Таких от об’єднати хворих разом,
В одній палаті. Чи не буде шкоди?
ГОЛОВЛІКАР (приховуючи роздратування)
Терпцю, терпцю побільше Вам, юначе.
Вам конче необхідно більш терпіння.
Бо це в роботі нашій перша необхіднсть...
(Моментально заспокоївшись, лагідно продовжує)
Звичайно, я усе вам поясню,
Адже для цього ми прийшли в палату.
Все поясню...Про що це я? Ага. Про хворих.
Спочатку ми з колегами вважали,
Що конфронтація між ними неминуча,
Бо марення у них на диво схожі,
А це, повірте, викликати може
Загострене чуття реальних явищ,
Повернення до світу від ілюзій
І стану маячні, і гострих марень.
ДРУГИЙ СТУДЕНТ
І як? Вдалося? Чи невдалий козир
Ви поспішили кинути зопалу...
ГОЛОВЛІКАР (з явним роздратуванням)
Це вам не лотерея, голубе. Удачу
Нелегко загнуздати – не конячка!
Психіатрія – це наука тонка
І досвід ваш картярський недоречний.
Як не приший науці...
тьху!... кобилі хвіст
(о заспокоївшись, ласкаво продовжує)
Хоча, частково, ви праві, частково!
І сенс у запитанні вашім є...
Лікарства од недуг душевних мало
І таємниці не розкриті ще...
Однак...про пацієнтів зараз.
Припущення й надії були марні:
Всі підопічні раптом подружились
І маячня, фантазія сплелася
В клубок єдиний – світ ілюзій
Один на всіх, психічно ненормальний,
Для них – реальний, зрозумілий світ...
До них в палату підсадити хочем
Ми добровольця, хоч боязно, а раптом
Потрапивши в таке-от товариство
Із глузду з’їде зразу чоловік.
ТРЕТІЙ СТУДЕНТ (нетерпляче)
Невже для них нормальний ненормальний?
Й про нього божевільні судять якось?!
ГОЛОВЛІКАР (з явним роздратуванням)
Що за манери! Втрутитись в розмову
Невчасно, перебити думку й слово!
Дикунство й неповага – ваші друзі.
Отямтеся – це вам не дискотека
Чи гуртожиток. Що за покоління!
Окрім засосів, мацань, лайок злісних,
Цигарок, пива, сексу в підворітні
У світі цьому є й прекрасні речі...
(миттєво заспокоївшись)
Хоча, частково, ви праві, частково!
Пророки Іісус, і Будда, і Магомет
Немов Святая Трійця, немов брати
Од кореня одного. Одразу стали…
По що це я? Ага... святе сімейство.
А ми для них придурки, божевільні,
Я наодинці з ними не лишаюсь,
Бо моментально гублюся в реалі,
Орієнтири швидко, бач, зникають...
А спілкування з ними дуже шкодить,
На нерви діє...на мою свідомість...
Про що це я? Ага...Про їхню силу...
ПЕРШИЙ СТУДЕНТ
Професоре, експеримент не вдався?
Ви кажете, що потерпіли тут невдачу.
Навіщо ж їх тримати всіх укупі?
Чи варто дальше їх так лікувати?
ГОЛОВЛІКАР (розсіяно)
Чому разом? Так...Разом! Необхідно!
Спостерегти як кріпляться стосунки,
Як поведінка міниться. Потрібно!
По суті, в них усе нормально –
Розмови, судження, думки і устремління.
Усе логічно, послідовно, чітко.
Окрім нюансу незначного, окрім...
СТУДЕНТИ (всі разом, навперебій )
Який нюанс?! Дрібниця? Поділіться
В дрібницях часом сховано важливе
ГОЛОВЛІКАР (із здивуванням подивившись на студентів )
Який нюанс? Про що ви?
Неуважні, ви неуважні зроду:
Вони не Іісуси, Магомети, Будди!
Але яка спокуса! Дивитись на людей,
Спостерігати за тими,
Що у пророцтво своє вірять,
Міркують так, немовби – Божі діти…
А дозвіл ми отримали ізверху –
Етичний комітет розпорядився,
Та й пацієнти нам не боронили
За ними у палаті наглядати,
Й на плівку відео робити запис...
Коли ще вдасться почути божії промови,
І діалоги...виключно пророчі…
І подивитися пророкам прямо в очі...
Цікаво, як лікарю... й не менш по-людськи
(замислено)
Ну що ж...ходімо…Йдемо дальше....
На черзі пацієнт простіший – бублик.
МЕДИКИ ПОКИДАЮТЬ СЦЕНУ.
СЦЕНА 2
Санітарка вкочує візок, на якому підноси з їжею. Троє хворих вмощуються на ліжках. На четвертому ліжку хворий продовжує лежати, сховавшись під ковдрою, хоч і нишком крутиться. П'яте ліжко залишається порожнє.
САНІТАРКА
Ну що, пішли уже світила наші,
Намилувавшись досхочу Едемом...
А я вам їсти принесла, сердешним,
Ось суп перловий, каша добра, манна...
Пора вам тіло підкрипити, любі.
(дивиться на ліжка Магомета й Будди)
Ви вже мені даруйте, недалекій,
У вас, хлоп’ята, зроду я не вірю:
І в Магомета й Будду, як пророків.
А ось тобі Ісусе, Божий сину,
Тобі я молюся щоденно вже піввіку.
Санітарка показує на відповідні ліжка і встає на коліна перед ліжком Ісуса.
У Тебе, Йсусе, вірую безмежно!
Ось хрест тобі! Не відрічусь ніколи!
(звертаючись до решти)
Мені в дитинстві бабця розповіла
(вона була єврейка – цим горджуся)
Про свого брата, що лежав прикутий
до ліжка в медсанбаті
(тоді гриміла ще Перша світова!)
І брат отой на вигляд, мов з ікони, –
справжнісінський Христос.
І всі тоді в палаті вмить рішили,
Що це прийшов Ісус
відвідати недужих.
У чуда такі-от вірю. Що в найгіршу
Палату чи лікарню затрапезну
Прийде Спаситель, тобто ти, Ісусе.
І буде він простий і зрозумілий,
Привітний, люблячий – і всі до нього
Простягнуть руки. Ти ж, Ісусе,
Усіх приймеш і захистиш в обіймах.
У тебе вірю, істинного Бога!
ІСУС
Устань з колін, вже досить бить поклони.
Хреститись не потрібно, дбра жоно!
Якби ж мене спіткала смерть від зброї
Чи ядерного вибуху страшного,
Ви б, люди, стали зображати
Руками ядерне знамення?
Смішно намагається перехреститися жестом, що нагадує ядерний гриб
БУДДА (зацікавлено)
Здається, римляни не мали тої зброї.
Хоча з позиції теорії прогресу
Еволюційної, що зараз в моді,
Ми на вершині розвитку людського
Суспільства. Чи не так, панове?
Проте, як кажуть древні Веди
На планеті ми лиш відбиток
Слабкий цивілізацій древніх,
велич осягути
І уявити їх ми неспроможні.
Ось, наприклад, Махабхарата,
(стародавіній епос)
Про зброю ядерну наступне каже:
„Це було так, немов усі стихії
в клубок сплелись
І на сободу разом рвонули.
У сліпучім дикім колі
Несамовито щось затанцювало...
Світ від жару
Увесь трусився,
мов у лихоманці.
Слони могутні від жахіття цього
І божевілля гучно заревіли
І прихистку шукали на край світу... ”
МАГОМЕТ
Аллаху милостивий! Бідні, бідні!
Слонів за що? Яка у них вина?
БУДДА
А ти в нас небайдужий до слонів.
А! Ти ж народився в рік невдалий
Походу Абраха супроти Мекки –
Тож „рік слона”, мені здається, був?
САНІТАРКА (піднімається з колін і починає роздавати їжу)
Та Магомет у нас чутливий дуже.
На ніч не варто зачіпати, Буддо!
Він знову просидить, очей не склепить.
Та й апетит у нього нікудишній –
Худе, миршаве, кості торохтять.
Ісус, к приміру, любить попоїсти.
І настрій завжди має пречудовий.
ІСУС (сміючись, приймає їжу від санітарки)
Ти кинь оцю антиісламську
нікому не потрібну пропаганду...
Я такий, як всі отут в палаті. Особливі
Тут всі. А їм, як звичайно.
І настрій мій звичайний, без одміни.
МАГОМЕТ
Чому жорстокісь в цьому дивнім світі
Так вкоренилась міцно і надовго?
Коран говорить: „немає заборони
Добро творить, вершити справедливість
з невірними...”
То звідки ота жорстокість? Ще й мені
Приписують її без міри й безупинно.
Від імені мого вершать, нещасні...
ІСУС (сміючись, сьорбає суп)
Ну ти у цьому несамотній, друже.
Від імені мого немало дрів
Теж наламали нерозумні люди.
САНІТАРКА
Якби ж то дрів. Ламали більше шиї!
І голови летіли, наче тріски....
БУДДА (сміючись і собі сьорбаючи суп)
Ісус у нас – учитель давній притчі.
Його непросто зходу зрозуміти.
Одна монета – а обличчя два...
Він говорив ...це ж зовсім не дрова
Мав на увазі. Й не свиней, одначе,
Що бісер затовчуть в багні грузькому...
ІСУС
Не будь занадто строгим до цієї жінки,
У ній зернятко віри проросло…
БУДДА (сміючись і вдаючи, що заздрить )
Ну, звісно. Любиш ти її сердечно.
Вона щодень перед тобою – на коліна
І ноги прагне цілувать святі.
ІСУС (усміхаючись лагідно і водночас гірко )
До поцілунків я холодний дуже.
Нема різниці: чоловік чи жінка.
Бо поцілунки пахнуть часто смертю
І зрадою. Іудо! Ох, Іудо!
Мій, до кінця слухняний, учню…
А жінка ця – овечка
людського стада,
Що прагне пастиря знайти для порятунку,
І вірить, щиросердо вірить…
БУДДА (лукаво)
Наприклад, в тебе…
ІСУС
А хоча б у мене…
БУДДА
Ти вірі значення велике надаєш.
Чи не занадто? Віра тільки віра…
ІСУС
Занадто? Віра – ось зерно правдиве!
«Хто прийма Мене,
Того приймає, що Мене направив!»
МАГОМЕТ
Ми з вами, браття, добре розумієм
Усю правдиву цінність віри.
Та скажіть,
чи віруючі оцього свідомі?
А безвірні? Ні…
Жорстокість звідки ?
Ось причина зла – безвір’я.
МАГОМЕТ з побоюванням показує на четверте ліжко, на якому хтось лежить, сховавшись з головою під ковдру, і крутиться, зітхаючи.
САНІТАРКА (теж дивлячись на четверте ліжко)
А що, Князь Темряви сьогодні знов не в дусі?
БУДДА
Ох, не питай. Депресія у нього…
ІСУС
Як зло нещасне і добро нещасне,
Хто ж в світі цьому залишивсь щасливий?
БУДДА
Щасливий той, що пошуки безплідні
Добра і зла полишив. Хто свідомо
Суддею бути істини й брехні
Відмовився. І важити на вагах
Оманливу й облудну їхню владу.
Щасливий той, хто вміє насолоду
Черпати з усього, що Бог йому відміря!
МАГОМЕТ
А мені здається,
що зло ніколи не бува щасливе!
(Звертаючись до хворого на четвертому ліжку)
Скажи, ти був хоч раз щасливий?
З четвертого ліжка доноситься незрозуміле бурчання.
САНІТАРКА (теж дивлячись на четверте ліжко)
Та, ні. Гадаю, що щасливим не був.
Я думаю, бідака, що ніколи!
То в чому полягає сенс зла,
що він звершив?
Пекуча помста за невміння
своє щасливим бути?...
БУДДА
Чому ти вирішив, що джерело
Усього зла оте одне, загальне?
(Вказує на четверте ліжко)
МАГОМЕТ
Усяке зло, що пророста в людині
Відлуння зла, спричинене йому.
Ти подивись: злочинець, вбивця
Чи ґвалтівник – вони відплата
За помислом самого Провидіння.
ІСУС
Але багато
Отих, хто остерігся стати
На шлях кривавий помсти і розбою,
Хоч потерпів од злочину чи вбивства.
БУДДА
Таких нема, хіба лиш ти єдиний!
Усякий чоловік, якщо й не скоїть
Злочин, то в помислах звершить.
А ми ж бо з вами знаєм –
Різниця невелика
між помислом і вчинком!
МАГОМЕТ
Воно то так, але я не про це.
У кожнім злі своє є передзло,
А в ньому – передзло своє.
І так до точки відліку, до початків,
І він всьому причина.
(Знову з побоюванням вказує на четверте ліжко)
БУДДА
Ти перебільшуєш, одначе.
Зло виника без певної причини,
Воно саме породжує себе.
Тому-то й кажуть: не роби добра,
Аби не уродило рясно зло.
Як часто зло породження добра!
А вже добро йому ти не припишеш!
(Теж вказує на четверте ліжко)
ІСУС
Якщо добро – то рідна матір зла,
Воно тоді неправильне, недобре…
Коли одна не знатиме рука,
Що діє друга, то не буде зла –
Про оплату мстиву не йтиме мова.
СЦЕНА 3
Санітарка виходить з візком. Озираючись в палату, входить архангел Гавриїл з величезними крилами. Хворі радісно схоплюються з ліжок і оточують відвідувача. Тільки хворий на четвертому ліжку залишається лежати і незадоволено ворочається, зітхаючи, немов йому заважають спати.
ІСУС
Ну, що приніс?
БУДДА
Та не тягни нам жили!
МАГОМЕТ
А що принести мав?
АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ (замогильним голосом)
Приніс погані вісті!
БУДДА
А оковиту? Оковиту, любий?
АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ (дістаючи із за пазухи пляшку і віддаючи нетерплячому Будді)
Горілку теж. Та вісті – важливіші.
ІСУС
Погані вісті, ангеле коханий?
У дім скорботи вісті тужні?
АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ (замогильним голосом)
Експеримент над вами припинити
Професор вирішив. Лоботомію
Зробити всім, окрім одного. Того...
(хреститься, показуючи на четверте ліжко)
МАГОМЕТ
О, Джабриїлю. Душі моєї сонце!
Просвіти, немудрого, вченості промінням!
Лоботомія, з чим її їдять? Лоб відрізають?!
АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ
Ну, майже. Щось таке, практично.
Хірурги вправно розтинають мозок,
І провідні шляхи між мозком проміжним
Та лобовими долями руйнують.
Прогрес! Ефект! Красиво і без болю!
Дефект у мозку –
Й маренням кінець, нема ніколи
Більш маячні – одразу ви здорові.
БУДДА
Приїхали! Отут тобі і кришка...
Казали ж, що таке не практикують.
Темнота чорна! Тепер лікарства є –
така саміська дія....
АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ
В випадку вашому лікарства не надійні
(сказав Професор) – ви… божевільні
і для суспільства небезпечні дуже.
А ліки що? Не п’єш – і та ж картина.
От хірургічний ніж – надійна штука!
БУДДА
Лоботомія в стан приводить зомбі!
Ми ж втратимо себе, позбудемось навіки!
ІСУС (починає плакати і молитися ).
О, Господи! І знову чаша ця!
Позбав, позбав гіркої!
МАГОМЕТ
А, може, електрошок?
Чи шкода струму?
АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ
Професор (лікар головний)
Вважає засіб цей неефективним
В випадку вашім і непомічним…
БУДДА (розливає горілку у склянки і простягає першому Ісусові ).
Прийми сю чашу...
ІСУС (продовжує плакати і молитися)
Пронеси цю чашу, мимо !
Пронеси й позбав!
БУДДА (забираючи склянку в Ісуса)
Не хочеш, ну як хочеш, заберу.
Ти, Магомете, вип’єш за здоров’я?
МАГОМЕТ
Дурне питання. Як усім відомо:
Не п’ю. Не пив. Не питиму ніколи...
БУДДА (зітхаючи)
Ну, як бажаєте, я ж вип’ю
За здоров’я і зцілення пророків.
Що ж пропадать добру такому?
Здорові будьте!
(Випиває і занюхує грілкою).
МАГОМЕТ
Хлопці! Робити що будемо?
Джабриїле, пораду дай,
а то усі загинем!
АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ
Який порадник з мене?
Що вчинити можу?
Я лиш галюцинація невдала…
ІСУС (продовжує хлипати)
Ти ж архангел! Посланець Бога!
АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ
Ну й що? Протистоять не можу
Людському прояву свободи…
Порядки добре ти небесні знаєш!
Якщо замислять розіп’яти люди
Тебе, то відмовляти я не маю права…
ІСУС (заспокоївшись, гірко)
Чим цього разу ми не догодили?
Спокійно сидимо у божевільні,
Не проповідуємо й царством
земним не прагнем володіти!
Чому ці люди
життя своїм пророкам не дають?
Яка злоблива сутність керує
людьми – цим божим стадом?
Мені здається, він
(вказує на четверте ліжко)
тут ні причому.
Це все вони самі намудрували. Люди.
А, може, краще «нелюди» – їх ім’я.
БУДДА (уїдливо)
Скажи мені-бо, Гавриїле, лоботомію
Не прописали Князю Темряви. Чому
Тільки ми достойні цієї сумнівної честі?
МАГОМЕТ
Галюцинацій у нього не було.
Депресія всього лиш. Це нешкідливо.
АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ
А він у списках не числиться,
І серед хворих прізвища нема…
МАГОМЕТ
Добре влаштувався!
Зітхає безперервно й стогне!
Усе псує зітханням безперервним!
А у списках його нема!
Хамелеон, змія лукава!
АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ
Ну гаразд, хлоп’ята!
Ви тут не втрачайте сили духу!
А мені на небо пора. Бувайте!
Йде зі сцени.
ІСУС (рішуче й твердо)
Я страти ще однієї не витримаю.
Ви подивіться на рани ці.
(Показує зап'ястя із слідами цвяхів)
МАГОМЕТ
А якщо нам захопити
Лікарню, заручників узяти пару
Й зажадати, щоби нас відпустили?
БУДДА (заспокоївшись, сідає на ліжку в позу Будди)
Магометику, тебе тут
Ніхто, по суті, не тримає примусово…
Ти ж знаєш: тільки тіло
затримати, спинити можна.
Тобі потрібно лиш відкрити очі.
Пробудись, прокинься, Магометику!
Блаженство пробудженого стану –
Ця нірвана – доступна кожному!
Усім істотам! Хоч що тобі, пророче!
Ти встигнеш завжди прокинутись!..
Якщо тобі судилося
життя людське прожити,
такою людиною тим паче,
Відстроч свою нірвану, поможи
Найти незрячим шлях і просвіти!
МАГОМЕТ
Яка нірвана? І який ба'тіх?
Про що це ти говориш, Буддо!
Прокинься! Я – Алла!
Бе хіят дінек!
Вони у мозок твій залізти хочуть!
А ти… нірвана…сором…
БУДДА (починає розгойдуватися, повторюючи)
Більше я не Будда!
Будда я не буду!
Я не буду Будда!
Більше я не Будда!
ІСУС (рішуче, але м’яко)
Якщо так вирішено, що ж
Прийняти треба хрест достойно –
Нічого не поробиш, браття!
Я пам’ятаю ще, як в Гетсиманськім
Саду благав, стогнав і плакав…
Отець, прийнявши рішення,
ніколи його не змінить,
Всує страждання і прохання наші.
І це не впертість. Ні, повірте.
Так просто треба. Так належить…
А люди… ці не можуть існувати,
Аби своїх не розпинать пророків…
МАГОМЕТ (велично встає на ліжку, звитяжним голосом)
Я єдиний тут – людина дії!
Я пам’ятаю, як переді мною
Колінкувала язичницька
і горда Мекка.
Були повержені Ідоли Кааби,
І повелів я стерти нечестиві
Зображення зі стін священних!
Вся Мекка мені у вірності
тоді клялася!
Брати, за мною! Годі, друзі,
У позі лотоса сидіти мовчки!
Годі висіти на хрестах терпляче!
Годі, як барани, слухняно
йти на заклання!
Я поведу вас до перемоги
святої віри!
БУДДА (злякано, намагаючись втихомирити Магомета)
Тихіше, Магометику! Тихіше!
Санітари знову прибіжать
І всіх прив’яжуть знову!
ІСУС (доброзичливо)
Залиш його…Коли уважно
Я слухаю його палкі промови,
То з білої ослиці на верблюда,
Білішого від снігу,
я пересісти хочу…
І миттю мчать скоряти Мекку!
(сумно)
Як люди змізерніли за два
тисячоліття останніх. Сумно…
Лоботомія… Надумали, убогі.
Євангелія пише нова, уявляю:
«На третій день
в Христа зажила рана
операційна. Будем шви знімати!»
Ти десь правий, напевно, Магомете.
Нам треба, конче треба щось робити.
Ні, не для того, щоб захистить себе.
Ні… Ні. Необхідно щось змінити
У людях, щоб вони не були…
БУДДА
Злими? Жорстокими?
ІСУС
Ні, глупота – проблема їхня!
Уся ця злість – від глупоти!
Ось пекло людське,
їх морок і гієнна огненна.
МАГОМЕТ
Вся злість від заздрості!
Мари отої!
ІСУС
Згоден, брате!
А заздрість – глупоти дитина!
БУДДА
Значить, якщо зробити людей
Мудрішими на йоту,
Злоби в них стане менше, зла
Не буде?
МАГОМЕТ
Не думаю! Злі – вмілі!
Точніше, вмілі – злі!
ІСУС
Я втомився, друзі, втомився
Від безконечної
людської глупоти…
Я їм одне – вони супроти – інше
Ви почитайте Новий Завіт…
Що там наплели!
МАГОМЕТ
А ви Коран читали? Чи ж таке
Я говорив? Усе перекрутили…
БУДДА
Ось ви і попались у власну пастку.
Вам видається, що з своєї волі
Змінити світ й людей зробити
На йоту розумнішими схотіли…
Згадайте! Вранці зовсім
Ви про це не помишляли!
А діло в тім, що зло першопричина.
Воно зло породило в вас.
Оце вся правда. Ви захотіли
мудрішими зробить на йоту людей,
бо люди порішили
зробити вас дурнішими,
безцінний ваш зруйнувавши мозок!
МАГОМЕТ
І що ти нам, шановний, пропонуєш?
Пораду дай, коли все розумієш!
БУДДА
Уявіть собі три кола концентричні.
В центральному, найменшім колі,
Зображені свиня, змія і півень.
Вчепилися вони одне одному
За хвіст і в біг пустилися по колу –
Мов білка в колесі помчали прудко,
Приводячи у рух все «колесо буття».
Оці тварини, – неуцтво (моха),
Гнів (рага), пристрасть (двеша) –
Три базові афекти (клеша), що
Лежать в основі буття сансари.
У священних текстах до них ще
Долучаються гординя й заздрість…
Наша сила – це невтручання
в коло вічне…
У тому сила наша, щоби з кола
Себе й братів всіх вивести щасливо!
МАГОМЕТ
Бі-хія т ра-бак! Про що це ти,
Свічадо мудрості говориш?
До чого тут свиня, змія і півень?
Що за сільгоспугіддя? Коло?
ІСУС
Будда нам говорить про інше, браття!
Про необхідність слабкості позбутись.
Злу не противитись не значить
Позбавитися сили духу. Ні, достоту,
Дух має кріпнути й міцніти. Любов’ю
Щирою любіте ви ворогів своїх, любіте!
І тоді ми над колесом неуцтва, гніву
Й пристрасті знесемось духом.
МАГОМЕТ
Я все ж за те, аби змінити
Щось в колесі оцьому вічнім…
ІСУС
Що ж залишається? Спробуєм давайте
Людей мудрішими зробить на йоту.
Думаю, під силу це буде трьом –
Нам варто об’єднати свої стремління.
БУДДА
Гаразд, братове! Шкоди
Від цього не буде нікому.
МАГОМЕТ
Іншалла! Ось і порішили.
ЗАВІСА