памятаю запах твого волосся...

Иван Сергиенко
пам"ятаю запах твого волосся...
і коли од шиї уздовж твоєї країни водоспадів, шурхочучи  стікає моя неголеність, твої реберчики-пороги надимаються бажанням, і далі  - ніжністтю моїх мозолистих долонь ти розпружуєш передрозп’ятно схрещену, замкнену в зібганих пальчиках ніг поставу... не витримуючи спокуси обертаєшся до мене гніздечками персів, красивою схованкою лона... і розпашілою зацністтю любощів лиця , безпомилково знаходячи мої вуста, тендітність рук ув’язнює мене земляною силою, і у першому доторці ми обіцяємо світу СИНА
Од збитого балетного пальчика, грію подихом кожен вібріс  шкіри твоїх нескінченних литок, де я уп’явся жадібними перстами у твою  згоду.  Злизую втому дня  за  тонкою натруженісттю колінця, і, мов подорожній -перепочиваю, лишаючи дорозі кликати, волати мій надхненний рух...
Вже знеможенй од наводі, долаю трепетність твоїх стегон, де океанія буревіїв кидає мої доторки , заманюючи  у саменьке око гургану.