Від цього ніжного дотику у неї запаморочилася голова, і на якусь мить жінка втратила свідомість. Прийшла до тями знову ж таки від доторку. Його руки пестиди її плечі, небесно-блакитні очі тонули в її очах і намагалися відшукати відповіді на багато складних питань. Линула музика. Такого відчуття жінка давно не переживала. Та чи й було воно їй знайоме взагалі? Так, вона іноді захоплювалася чоловіками, навіть декілька разів закохувалася, але… не до втрати свідомості.
Що це? І чому саме він? Жінка повністю опанувала себе і почала аналізувати ситуацію.
Сьогодні їй нікуди не хотілося йти. Настрій був поганий. Вона була самотньою і змінювати своє положення не бажала. Для чого? Знову переживати біль розчарування? Досить. Вона вже була чиєюсь, і їй не сподобалося. Чоловіки чомусь весь час намагалися зробити їй боляче, а потім спостерігали, чи зможе вона піднятися від наступного удару. А якщо підніметься, то чи надовго і чи випростається?
Жінку запросили на День народження. Вона не могла не піти в силу певних обставин. Від цього вечора вона не чекала нічого особливого. Все як завжди: весела компанія, жарти, сміх, балачки і самотній смутний вечір. Не хотілося ні їсти, ні говорити, ні танцювати. Але, якщо прийшла, не показувати ж свою печаль іншим. Мусить веселитися.
Не можна сказати, що жалкувала про те, що прийшла, але весь час чомусь хотілося заховатися, втиснутися в якусь шпаринку. Розлетітися на багато-багато мілких частиночок і просто зникнути з цього світу. Але заховатися не було куди. Тим більше, розчинитися у повітрі вона також не могла, і тому змушена бути в центрі уваги. Приваблива зовнішність ніколи не давала жінці спокою, весела вдача завжди нагадувала про себе. Інка була незадоволена собою. Їй хотілося якомога швидше втекти додому. І це був її останній танок перед тим, як вона збиралася піти «по-англійськи».
Що ж із не. Відбувається? Невже знову вона дасть полонити себе пристрастям і цьому ще невідомому почуттю? Ні. Ні! Додому! Потрібно чимдуж тікати від цього чоловіка. Та чому поза її волею руки самі лягли йому на плечі, очі потонули у його блакиті, а з глибини душі піднялося щось тепле і хороше?
- У Вас надзвичайно ніжні руки, - чоловік намагався зазирнути вглиб жінки через її очі. – Чому Ви соромитеся дивитися на мене? Я щось не те говорю?
- Ні. Я давно не чула таких слів.
У жінки знову запаморочилася голова. Треба негайно чимдуж тікати від цього чоловіка. І навіть не від чоловіка, а,скоріше за все, - від себе. Вона знала, що так не можна, що вона ще молода і досить гарна. Можливо, доля дає їй шанс бути нарешті щасливою… А якщо ні? Якщо це черговий біль. Її душа більше не витримає жодного найменшого болю.
Так кричала її свідомість. А тіло стало м’яким і піддатливим у сильних чоловічих обіймах. Вона не могла опанувати себе. Її руки вже самі почали пестити його обличчя… Жінка знову втрачала свідомість і контроль над собою.
Та все ж їй вистачило сили вирватися з цього солодкого і чаруючого полону і самій добрести до свого ліжка.
Весь наступний день вона мріяла тільки про нього. Згадувала його незвичайні слова, ніжні доторки, ласкаві очі, … гарячий цілунок… Що це з нею? Невже вона піддалася миттєвому почуттю? Жінка відігнала від себе це марення, але воно знову і знову напливало на неї.
А потім був телефонний дзвінок і зустрічі. Жінка вже не тільки знала, що вона гарна, а й відчувала це. Почувалася щасливою. Найщасливішою. Їй ще ніколи так не хотілося жити як у ці дні. Вона кожного ранку прокидалася із посмішкою на вустах. Жінка насолоджувалася життям, купалася у коханні і ніжності чоловіка, який ледве знав її, але дарував, не жалкуючи, всього себе їй, Жінці. Так, вона Жінка. І за це без останку віддавалася Чоловікові…