Йшов сороковий, довоєнний…
Під Рожество, чи близько десь,
Хлопчина, Віктором хрещений,
З;явився у родині Слесь…
Він був страшенний розбишака
(Обличчям – янгол, вдачей – біс…)
І розумів усе – з натяку,
Кмітливим та шкідливим ріс…
…Невже ж це ти, кремезний дядько?..
Ох, як же швидко час біжить…
Ти став багатодітним батьком,
Та біс в тобі – все ще сидить…
Ти, як то кажуть. «шиза» й досі,
Хоч півсторіччя пронеслись…
І в ювілейнім дев;яностім,
Як в Новоспасівці колись…
Бувай же, Вікторе, здоровий!..
Підіймем чарку в твою честь,
Щоб через півсторіччя знову
Таким же був бадьорим Слесь!..
06.01.1990г
***
Хоч вже 2010-й, -
Ресурс ти вичерпав не весь:
Той же шкідливий та затятий…
Слесь, мабуть – він і в сотню Слесь!..
Та ж, мабуть, тим життя і гарне,
Що різні ми, хоч ми рідня…
Дай тобі днів, як сни, шикарних,
До самого СТОРІЧЧЯ дня!..