Різдво.
Зійшов ангел із небес,
світлий наче сонце.
Він новину нам приніс,
що Різдво на носі.
Треба швидко готуватись,
до такого свята.
Бо прийдуть до мене в гості,
щоб колядувати.
Треба швидко готувати кутю,
щоб аж пахла.
Пампушків напекти багато,
щоб на всіх їх стало.
Прийдуть всі кому не лінь,
у цей день пройтися.
А я їх почастую грішми...
а може щей солодощами,
я їх почастую,
якщо так заколядують,
щоб серце зомліло.
Отака ця коляда,
рас на рік буває.
Ангел з неба у цей день,
звістку добру посилає.
Щоб раділи усі люди,
цему святу завжди.
І ніколи не забули,
що "Христос ся рождає".
Чи можна?
Чи можна так кохати сильно,
аж до забуття?
Чи можна так радіти,
щоб не було сил?
Ні такого мабудь не буває.
Бо ми всі люди,і ми є смертні.
Кохати аж до забуття,
це просто неможливо.
Бо це кохання спопеляє наші душі,
І не дає нормально жити.
Радіти так,щоби не було сили...
Це,мабудь можливо.
Але тоді хто буде несчасливий
позаздрить вам,
і радість пропаде в туж мить.
То ж кохаймо так,щоб нам
не було гірко.
Радіймо так,щоб нам не заздрив
вже ніхто.
Мечты о счастье.
Ты укроешь лепестками
нашу жизнь из роз.
Нежность наша разольётся,
на весь мир как дождь.
На тех розах что подаришь,
пусть шипов не будет.
Чтоб смогла я ощутить,
нежность твоих чувств.
Пусть тот дождик счастья превратится,
в белие снежинки.
Пусть летят они над миром,
радость пусть всем дарят.
Я желаю лишь одно...
чтоб не видеть больше горя.
Чтоб в твоих объятиях утонуть,
и забить плохое.
Чтоб ты рядом был всегда,
и в беде и в горе.
Если счастье будет в нас,
то пусть длится вечно.
Если горе посетит,
то пусть на мгновенье.
Я хочу весь мир украсить
разными цветами.
разными как радуга,
разными ы светлыми.
Чтобы мир сверкал цветами,
чтобы знал о счастье.
Ты люби меня мой милый,
так как любят в жизни рас.
Подари мне блажь небес,
и музыку твоих глаз.
Я люблю тебя любимый,
без опаски потерять.
Ты прости меня за всё,
чем обидела тебя.