Людське чудо
Історичний епос(трилогія)
1. Найменший брат
2. Лебенсборн
3. Малий муедзин
1.Частина перша - Найменший брат
1930.Зима. В кошарі товчуться вівці.
У невеличку церковку в гірській провінції в Німеччині вбігає 6-ти річний Еліас. Ві переляканий, мокрий від снігу. Кидається до священика, з благанням не залишати його, і взяти з собою на небо. Збентежений священик, відчувши щось недобре, відводить малого до своєї господи, аби заспокоїти дитину. Еліас, випивши чаю і зігрівшись, засинає на лаві.
Вже поночі з;являється кремезний чоловік на підпитку – батько Еліаса Ґердт. Сповнений люті, він за комір витягає дитину на сніг. Священик стає між батьком і сином. Ґердт погрожує Максу (так він називає служителя) б;є. Той падає на коліна.
FLASH BACK
1914. Літо. Та сама місцина. 12 – річний Максиміліан стоїть на колінах, оточений кількома хлопчаками з ватагом -14-ти річним Ґердтом. Хоч вочевидь Максиміліан вже «отримав своє» - в його погляді – лише впертість. Хлопці допитують Макса про його подружку – Ельзу, доповнюючи все масними коментарями, буцім, що ви робили на річці. І чи все йому Ельза йому показала.
- Що ти бачив, янгелочок, про що ви говорите?
- Наша риба в річці, дерева, хмари… - радше самому собі пошепки вимовляє Макс.
Перед очима в нього ставок і Еліза. Вони сміються кидаючи шматки висохлого хмільного жому в воду. Великий короп борсається внизу, хапаючи харч.
Потім лежать горілиць і вгадують образи речей і людей у обрисах хмар.
Рятують великого коропа зі спущеного ставка, у сорочці Максиміліана, аби перенести у верхній ставок. Хлюпочуться, щасливі, перучи одежу.
Макс немов у вісні бачить хлопчаків, які штурхають його.
Один з них огрядний промовляє :
- Еліза така ж пришелепкувата , щоб водитися з таким придурком, за що отримує потиличника від Ґердта. Ґердт , аби приховати ніяковість за потиличник:
- Та ну його, цього недолупка блаженного. Біжимо краще то мясника Зепа, він різатиме свиню. От верещатиме…
BACK TO 1930.
Зима. Поночі з;являється кремезний чоловік на підпитку – батько Еліаса, Ґердт.
Священик стає між батьком і сином на порозі домівки, немов відчуває загрозу для малого. Проте Ґердт, хоч і розпашілий бігом, починає похапцем пояснювати. Еліас заганяв овець до кошари і не помітив новонародженого ягняти. Те ягня десь поділося, замерзло мабуть. А Еліас вирішив, що йому закрита дорога до Раю.
- Такий самий пришелепкуватий, як і ти був, Максе… Простіть, Отче…
- То ти не сваритимеш його , Ґердте! Боронь, Боже, малий же безгрішний.
- Та ні, се ж моє дитя. Та й ягня мабуть знайдеться, бо бекало-б.
Священник впускає Ґердта до хати, де на лаві… О диво, притулившись один до одного сплять Еліас і загублене ягня. Дорослі спантеличені обоє. Принишклий Ґердт бере сплячого хлопчика. Але священик віддає йому і ягня.
- Макс! Це твоє ягня! Це, це ж моє, мітка ось… Макс!? Як…
- Тихше! Розбудиш дитя. Кажуть Еліза нову чекає?
- Так , п;ятого, навесну…
- …за… за ягням доглянь…
Ґерд декілька разів оглядається, несучи дорогу ношу. Постать священика стоїть у світлі одвірка, благословляючи…