Світ вже багато років переживав свої далеко не найкращі часи. Динаміка промислового росту невпинно падала, а графік тієї динаміки все більше нагадував якусь химерну горбату гору. Хоча загалом можна було навіть сказати, що справи пішли на гірше одразу після того, як новопостале королівство “Захмар'я” оголосило на увесь цивілізований світ про сам факт свого безглуздого існування. Решта світу була шокована, цивілізованому світу ще ніколи не доводилось бути свідком такого жахливого нахабства, певно саме з цієї причини факт заснування нового захмарного світу якось пропустили та залишили без уваги, вважаючи це новоутворення якоюсь тимчасовою забавкою, - не більше, ніж божевільною вигадкою кількох недоумкуватих фермерів, котрі почали гордо іменувати себе Ніватакавачами і автоматично вписали своє беззаперечне божевілля і непідробне шаленьство до скарбниці їхньої цілком нової культури, яка одразу ж і уповні автоматично стала називатися авангардовою у всіх без виключення освічених колах. Діалог мешканців старого цивілізованого світу, що стосувався світу захмарного, довгий час мав приблизно такий характер:
• Петре, ти чув?
• Шо, Миколо?
• Та таке, прочитав тут у ранковій газеті. Та купка фермерів-гопніків, що раніше займалась поширенням ненаукової фантастики про феномен свинопастви, тепер, здається, вже ніби остаточно оголосила себе готичною ложею та почала вести себе ще загадковіше, ніж раніше. Вони навіть взялися за розповсюдження теорії про встановлення нового режиму свиновипасання по усій решті світу.
• І шо вони знов хочуть тим довести, Миколо, як на твою думку?
• А біс їх знає, тих захмарних фермерів, Петре! Почекаєм – побачимо, шо воно з того вийде. А поки давай відріжемо по доброму шмату сала, візьмемо по часничині та вхопимо кайф.
• А то вже значно краще буде, Миколо!
А тим часом лідер захмар'я Анемподест Веселий лежав у гамаку на своїй дачі, ледве встигнувши оговтатися від недавно пережитого шоку, коли він, катаючись на велосипеді по приміській зоні, ледве не задавив лідера сусідньої держави Ахмеда Пурпурового. То була справжня ганьба, навіть більша від тої, коли минулого літа, випадково подавившись кісткою, мало не розбив собі лоба, а потім довелося виставлятись під об'єктиви телекамер з отакенною малопривабливою гулею. І це він – голова наймогутнішої захмарної імперії, адепт третього ступеню революційної ідеології свиновипасання, дозволив тим недоумкам зі старого світу так глузувати з себе. Ні, він цього не міг так просто їм залишити, їх всіх має чекати грізна відплата! Дуже грізна відплата!
Такі невеселі думи ворушились у нещасній покоцаній голові Анемподеста Веселого, і він крутився у гамаку, ніяк не знайдучи собі місця, шукаючи, як би то найкраще помститися за таке приниження старому світові.