Практично кожен у глибокому запаморочливому дитинстві бачив той самий сон. Насправді у кожного ці сни різні, проте вони все ж мають під собою спільну основу у самому своєму найсокровеннішому ядрі, це те, що ми називаємо “...”, або навіть назовемо це простіше -
BigApple
... як контраргумент на користь вічного. Взагалі Яблуко чомусь завжди представлялось мені якоють надгармонійною істотою, істотою в собі, ТЕ, чого насправді прагне кожен, і що є кінцевою метою довгого шляху самурая. Придивімось но уважніше... що це: уособлення України (зрештою, обґрунтовано і доведено) чи спокуса Змія – довершена арійська ментальність, перемежована з ориґінальним галицьким темпераментом, те, що примушує стару галичанку у громадському транспорті десь там, у глибинах Сихова, сперечатись до останнього, аби врешті не здатися, вистояти в борні, відкидаючи всі наявні та й навіть можливі аргументи на доказ противної думки опонента, такого нескінченно “противного” опонента. Або, зрештою, навіть і те, що, власне, й допомогло зберегти до теперішніх часів рештки великої орійської раси у своєму неторканому вигляді десь на Сході Європи, куди вона, всупереч твердженням деяких науковців, зовсім не прикочувала у стародавні часи з далекої Індії, ні, адже все було значно простіше – вони просто жили на цій прикордонній території споконвіку, так само споконвіку вирощуючи яблуні та чудові запашні Яблука ... ЯбЛуКа ... маленькі та великі, багато яблук, чомусь їх завжди так багато на Україні ... і це нескінченно милує око чужоземця...