В повітрі рознісся гучний звук трембіти. Потім ще один, але вже на тон вище, ніж попередній, і так повітря послідовно прорізали сім протяжних кличів. Одразу ж у прадавньому городищі Терни, що розташоване було на ще широкій та швидкій у ті часи річці Саксагані, почався якийсь інтенсивний рух – здалеку це було схоже на приготування до евакуації. Мало не в кожному дворі можна було побачити, як на величезні вози, запряжені волами, люди кладуть туго набиті пакунки з речами та продуктами. Все відбувалось із незвичайним поспіхом і одразу можна було зауважити, що усі продовольчі запаси були дуже ретельно спаковані заздалегідь, так, ніби часті втечі були для міщан цілком звичайним явищем, хоч, як пізніше ми дізнаємось, все було зовсім не так. Досить дивним також видавалось і те, що жодних слідів паніки не можна було навіть помітити на незворушних та навіть умиротворених обличчях людей, навпаки – всюди панував практично досконалий порядок і зібраність.
Через короткий проміжок часу мешканці міста, кожен на власному транспорті, довжелезною чорною змією почали рух у напрямку середмістя. Інколи навіть виникали затори, наприклад коли у когось з учасників руху починало гальмувати колесо і він мав зупинятись, щоб змазати вісь оливою. Але затори швидко зникали завдяки напрочуд розгалудженій та раціонально спроектованій автотранспортній системі цього маленького і цивілізованого маленького містечка. Міщани почали прибувати на місце призначення – це був насправді величезних розмірів майдан, який звідусіль правильним півколом оточували дво- або навіть триповерхові будівлі з каменю. Майдан було вкрито широкою бруківкою, від чого ще більш посилювалось відчуття грандіозності цього місця. На цьому майдані завжди відбувались всі важливі події та зібрання цього міста. І ніби підтверджуючи ці слова, до центру площі під'їхала велика колісниця і зупинилась. З неї вийшов якийсь дуже поважний і старий міщанин. Цей чоловік мав довге сиве волосся та такі ж довгі і не менш сиві вуса, що звисали на значну відстань. Статури він був кремезної, щось видавало у ньому людину військової виправки, напевно той твердий, ніби висічений з міцного граніту крок, яким він швидко підійшов до невеличкого підвищення у центрі площі. Здається, цей чоловік і справді мав намір звернутись до людей, присутніх на майдані.
- Хазяїн, хазяїн вийшов, - у благоговінні повторював натовп, і ця звістка вмить рознеслася по найдальших закутках величезної площі.
Раптом за одним владним порухом його руки весь майдан ніби завмер, всі чекали на слова свого війта, які зараз були надто важливими для кожного міщанина.
• Громадяни країни Антів та славного міста Терни! Сьогодні я, Ваш обранець волею Всенародних Зборів, маю доповісти усім мешканцям нашого чудового і квітучого міста про той доскону підтверджений факт, що на нас насувається серйозна загроза.
Присутні на площі переглянулись між собою, але вираз їхніх облич не змінився – так само незворушно виглядали постаті міщан, лише трохи помінявся погляд – став більш зосередженим та уважнішим до речей війта.
• Громадяни міста Терни! Вчора войовничі Ніватакавачі оголосили війну нашій мирній країні. Ми маємо прийняти цей виклик долі гідно і спільними зусиллями громади захистити нашу цивілізацію від вар'ятів, захистити її від тієї найстрашнішої долі, яка чекає його у випадку перемоги цього дикого народу. Тому починаючи від сьогоднішнього дня я своїм наказом оголошую в місті надзвичайний стан. Будівництво підземних бункерів, які зможуть вмістити всіх міщан для автономного проживання на протязі кількох десятиліть, вже завершене. Завтра ми всі маємо переселитись туди на невизначений термін.
• Громадяни славного міста Терни! Наша країна застосувала усі дипломатичні методи для попередження цієї війни. Те, що відбулося – це брутальне нехтування усіма відомими законами дипломатії з боку країни Ніватакавачів. Тому ми маємо прийняти цей удар з честю. Дякую за те, що вислухали свого війта. Слава Антії!
• Героям Слава! - вибухнув натовп, віддаючи честь війту та власній землі, яку більшість з присутніх на цьому майдані любили всім серцем і готові були вступити в бій навіть з набагато сильнішим ворогом, ніж Ніватакавачі. Такий це вже був звитяжний народ – Анти.