***

Я живу!
Яке ж це щастя! Щастя дихати, жити, переживати якісь емоції! У мене просто не має слів, щоб передати мої відчуття!
Це як легкий подих вітерцю, грайлива усмішка сонечка чи повітря, без якого не можна прожити ні хвилини. Перехожі з подивом дивились на мене…Вони, напевно, занурились у свої роздуми, намагаючись зрозуміти мене!
Ось впала зірка! І байдуже, що надворі білий день. Вона доторкнулась до мого обличчя, наповнила ніжністю і теплом мою душу!
Якийсь слабкий дотик, легкий, як тінь птаха на плечі! Боже, яке ж це щастя!
Заспівала пташка! І я відчула… Життя! Я живу! Я просто живу…