***
Не зволікай, бо час, як річка,
Що не втрачає бистрину –
Тебе цілуючи в обличчя,
Додасть і зморшки й сивину.
Своїми хвилями бажає
Змінити напрямок душі,
У сум безмежний виряджає
Твої пісні, твої вірші.
Не зволікай, поквапся, доню,
Будуй сама своє життя,
Воно у тебе на долонях –
Здмухни одразу все сміття.
І стане все невипадковим,
Прийде квітучая весна,
Красу душі, красу любові
Не змиє часу бистрина…
***
Під час не панькає життя,
І скрута держить у полоні –
Щоб зазирнути в майбуття,
Не відкривай свої долоні.
Не стверджуй і не запевняй,
Що випадковість править світом,
І порятунку не шукай
В душі, що небу не відкрита.
Свою гординю заспокой,
Люби даровану дорогу -
У випадковість вірить той,
Хто не ввіряє долю Богу.