С украинского
Мой первый стих, написанный в окопе
На выбитой снарядами стене,
Когда метались звезды в гороскопе
И моё детство гибло на войне.
Лилась вулканом огненная лава,
Воронками зияли все сады,
Захлёбывалась наша переправа
Под диким шквалом огненной воды.
И белый свет стал черным по наводке:
Ночь адова соперничала с днём!
В окопе том, как будто бы в подлодке,
Под дымом плыли, страхом и огнём.
Все прыгало не зайчиком, не волком –
Кровавый свет обугленной зари…
А я писала, кажется, осколком
Большие буквы, точно в букваре.
Играть бы мне, расчерчивая классы,
И в сказки улетать за феей вслед.
А я стихи писала про фугасы,
А я уже в глаза узнала смерть.
О, боль страшна от той недетской брани!
Глубокий след остался от неё!
Невыразимое стихами не заманишь –
Как из души не выплеснется всё!
Душа в словах – как море в перископе,
И память та – как отсвет на челе.
Мой первый стих, написанный в окопе,
Печатался он просто на земле…
***
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава,
стояли в сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
шаленим шквалом полум'я й води.
Був білий світ не білий вже, а чорний.
Вогненна ніч присвічувала дню.
І той окопчик -
як підводний човен
у морі диму, жаху і вогню.
Це вже було ні зайчиком, ні вовком -
кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря.
Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,
в казки літать на крилах палітур.
А я писала вірші про фугаси,
а я вже смерть побачила впритул.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Душа в словах - як море в перископі,
І спомин той - як відсвіт на чолі...
Мій перший вірш написаний в окопі.
Він друкувався просто на землі.
Джерело: Поезія, "Наукова Думка", К., 1998