***

Микола Литвинець
Він і вона,
Чому не разом?
Забути би усі образи
І милуватися красою.
Я стою, і спостерігаю
Як щось спалахує, я знаю
Що це кохання, стрілами Амура
Уже поранені давно,
Чи чула,
Вона колись такі слова ще хоч від когось?
Ні, один лиш голос її причарував.
Тоді чому не разом?
Невже сильніші їй образи за чисте неземне кохання?
Хоч розумію, це страждання
Закарбували в серці цю відразу
Й не буде ще одного разу.
А може почуття сильніші?
Як можна все перебороти,
Утамувати біль,
Й серце навпроти
Відчути як своє.
Це дуже важко,
На тілі рани гояться
На душі – тяжко.
Але лікує все любов
Повір, це чиста правда,
Хочеш, моя тобі порада
Не слухай те, що кажуть люди,
Можливо це здається грубо
Але в коханні нема друзів,
Це бій сердець, війна
Що тут казати,
Всім правила відомі
Не хочеш ти, то я можу забрати.
І знову ти сама.
Кулі життя в тебе влучають,
Нема щитів що захищають,
А хто же винен?
Треба хапатись
За всі стеблини,
І не цуратись
Кохання що лиш раз дається.
Більш шансу в тебе вже не буде,
І все одно що скажуть люди.
Життя твоє, роби як знаєш,
Тільки будь певна що кохаєш.