Підступна Куниця.
( Переклад на українську мову Л. Музика)
Нето у гаю солов' їному, нето у лісі непрохідному,
Ріс дуже могутній дуб.
І йому було стільки років і днів, що їх не порахувати.
Гарненький та зелененький, він був для багатьох,
Як хатинка рідненька.
Для синиці і дятла, знайшлося на ньому по просторому дуплу,
Для сороки та галки - по зручному гнізду.
Поряд по сусідству білонька жила і совушка мудра,
Містечко собі знайшла. Зайка з діточками маленькими
В хатинці, серед коріння, а їжак доброзичливий- поряд
Оселився, без сумління.
Жили вони та не тужили, всі дуже дружно жили.
Але, одного разу із сусіднього ліска до них у гості куниця
Забігла. Всі птиці і звіри, куницю радісно зустрічають,
Хмільну росу наливають, смачною ягодою та горіхами
Пригощають. Кожен до своєї оселі її кличе, бо всім
Подобається гарненька куниця, вона ж така чарівниця!
Але куниці у чужій оселі незручно. Захотіла вона на
Цьому дубі, свою оселю мати, але не бажала її довго
Чекати. Дятел їй пообіцяв хатинку спорудити, в якій
Їй буде дуже зручно жити. Тільки їй цього не потрібно.
Куниця примхлива, облюбовала білочкино гніздо.
Коли настала ніч і всі полягали спати, вона вбігла в
Домівку до білочки, дуже гучно заверещала, бідненьку
Білочку налякала, з рідної оселі її вигоняла. Двері
Зачинила на засувку і почала жити в чужій оселі без
Усіляких зайвих слів і без смутку.
Вранці прокинулися звіри та птиці , дуже засмутилися
Такої поведінці. Не чекали вони підступності від куниці.
А білочка сльози гіркі л'є і просить повернути своє.
На нараді, кожен свої пропозиції пропонував, як білочки
Хатинку повернути і бессоромну куницю вигнати геть.
Думали вони три дні і три ночі, а на четвертий день,
На небі зібрались грозові хмари і почалась гроза.
Блискавка шпурляла гострі свої списи і влучила в
Могутній дуб, опалила гілку крони. Пожежа! Рятуйте!
Волали всі мешканці зеленого велетня. І всі разом
Вступили в нерівний бій з жахливим вогнем.
Дятел гілочки дзьобає, білочка ті гілочки ламає,
Зайченята з матусею та їжачок, земельку біля дуба
Лапками риють, а сорока з галкою, її у своєму клюві,
Носять, та цією землею вогонь з гілочок збивають.
Дуже дружно вони працювали, перемогу здобули і
Пожежу подолали. Вогонь погас і вони красень дуб від
Вогнища врятували. Припинилася гроза, далеко в синє небо
Полетіла.
Звири і гадки не мали, що шкідлива куниця, вогнища дуже
Боїться. Як почула вона слово «Пожежа!», злякано
Вибігла із білячого гнізда, та і влучила у вогнище, така
Прикра скоїлась з нею біда!
Шубу свою гарненьку, у полум'ї вона загубила і
Голою у далекий ліс побігла.
А всі звіри і птиці почали зі своїм старим, зеленим другом
Жити - поживати і всіх друзів і гостей, не по одежині
І не по приємним словам, зустрічати.
2003р.