Думки мої у снах літають,
Вітер душу розриває,
Мрії вриваються в реальність,
Тіло змінює полярність.
Коли все чорне стає білим,
Радість завжди приносить смуток,
Стежки життя як паралелі,
Не зробиш правильний поступок.
Не виразиш свої бажання,
Бажання бачити, кохати,
Все перетвориться в реальність,
Тоді будеш завжди страждати.
Як вирвеш біль із серця свого,
Віддаш частиночку бажання,
Кохати більше ти не будеш,
Бачити будеш лиш кохання.
Хай пізнання тебе осяє,
Розвіє смуток і уяву,
Розжене біль, залишить місце,
Чекай тоді чогось появу.
Появу прагнення нового,
Менш загадкового, простого,
Щоб легше жити, не літати,
Завжди бачити й кохати.