Їй подобається любити і бути коханою, вона не уявляє свого життя без шалених почуттів. Любов для неї – свого роду драматургія, окутана стрімким вихором подій. Разом з тим, вона спокійна й врівноважена, із задоволенням готує на кухні та чудова домогосподарка.
Чи чули ви про неї? Навряд, але скоро кожен повторюватиме в слух та про себе її ім’я з трепетом на душі. Коли в житті такої сірої людини, як я, з’явилася вона, все моє буденне життя перевернулося з ніг на голову. Ви ніколи в житті не бачили такої краси і не побачите, адже вона тільки для мене подарувала свою священну любов, тільки мене зігріла своїм теплом, тільки мені подарувала щасливе безсмертя.
Вдихаю повітря полону, видихаю повітря свободи… Свободи від звичок та стереотипів суспільства! Лише вона здатна на таке чародійство, вона змінила мене зсередини, зцілила душу та омолодила тіло, перетворила мене на чайку по імені Джонатан. Адже вона богиня, вона життєдайна сила світла!
Сонячне проміння освітило моє обличчя, я розплющив заспані очі та з радістю зустрів світанок. Розпочинався новий день, народжувалось нове життя. Вкотре розумів, що не варто драматизувати своє жалюгідне становище, але чомусь знову згадались минулі печалі. Я намагався не жаліти себе, та мені це не вдавалось. Мовчки зібрав речі, попрощався з рідними та вийшов з дому. В автобусі стояла ранкова тиша, хтось тихенько читав книгу, хтось дивився у вікно, я ж лишень мріяв про зміни на краще.
Ви вірите у випадковості? Я ніколи не вірив у них і не збираюсь… Немає в житті нічого випадкового, все закономірно. Вам мабуть важко буде повірити, та я ось вже понад два роки живу передбачаючи майбутнє, відчуваю коли наступають зміни. Довірився інтуїції – результат не забарився, життя стрімко повернуло у краще русло, хоч трохи проявився його сенс. І того дня відчувалися переміни – мені зателефонував друг на чотири роки старший за мене, поцікавився моїми справами, сказав, що скоро жениться. Тоді я згадав його дівчину і зрозумів, що вони прекрасна пара, щиро зрадів, привітав, з охотою прийняв запрошення на весілля.
Приїхав до Києва, зайшов до гуртожитку, розпакував речі та зрозумів… щось мало змінитися, причому безповоротно та стрімко. Того вечора моє життя змінилося кардинально, не жалкую анітрішки! Боги хотіли цього, це була частина мене самого, орнамент мого життєвого шляху, моя рівновага. Кажуть, що я «протоплазма» - здатний змінюватися у залежності від ситуації, набувати потрібної форми. Можливо у цього твердження є раціональне зерно, але варто розуміти, що я ніколи не зраджу гуманним рисам свого характеру, не перетворю життя коханої жінки у пекло. Для мене сенс життя у сім’ї – міцній, із високими стінами, які оберігатимуть її від усіх негараздів та примх складного життєвого виру.
Сповнений добрих сподівань, я вийшов до парку. Довго блукав стежками, зупинявся, дивився на небо, вдихав прохолодне повітря, очікував відчути щось неймовірне. І я таки відчув…
Чийсь стрімкий погляд пронизав моє тіло, із боязню підвів очі та побачив!... Вона, осяяна сонцем, оспівана пташками, овіяна вітром, наближалась до мене. Я зустрів її привітання, завмер кожною клітиночкою, покохав її з першої миттєвості любовної весни. Вона посміхнулась, грайливо поправила волосся, торкнулась рукою мого плеча та пройшла мимо! Я отетерів від сплеску емоцій, різко розвернувся, схопив богиню за руку.
- Дівчино мила, постривай! Ти перемогла у мені мою скромність! Дозволь насмілитись мені познайомитись з тобою!
- Спробуй…
Це був накращий вечір у моєму житті! Ми сміялись, раділи, бешкетували, бігали та танцювали, весело проводили час у спілкуванні. Ніколи ще мені не було так добре, як поруч з нею. А як вона мене поцілувала! Я стояв і боявся зробити перший крок, вона ж осмілилась торкнутись мене першою – це був найнеймовірніший поцілунок у моєму житті! Стрімкий, палкий та пристрасний, наповнений ніжністю та любовним напором!
Ви спитаєте у мене хто вона ця незнайомка! І я з гордістю скажу вам:
- Вона моя дівчина, і більше нічия! Я завжди буду разом з нею!
І ймення її Вікторія!
10 листопада 2009 року, Київ