Тридцять три «есемески»
Повертає на ніч. У мене закінчується відпустка і я перевтомлена денним клопітним життям, як гуска, яку вже місяць напихали кукурудзою, щоб напередодні Різдва нафарширувати яблуками.
Ось і Юлка увесь свій вік просиділа на сухій кендериці, зате поминки по ній діти влаштували – «аби люди дурного не казали і добре ся наїли…».
І що за життя?! Б"єшся копачкою в кам"янистого берега, б"єшся... А потім держало раз - і хряснуло, а звільнена від нього залізяка долі скотилася й шубовснула в темну колобаню.
Усе. Була людина – нема людини…
Господи, та скільки ж про це думати?! Ще позавчорашня депресія не минулася.
Прийшов контролер з мережі кабельного телебачення і за піврічний борг відітнув дріт. Ще й лякати, нахаба з чотирма класами, надумав: під"єднаєтеся самовільно – прийду до вас з міліцією. Міліції мені бракувало…
Але ж добре, що кабельного нема. Світив би «ящик» - лікувала б депресію «Доктором Хаусом». Нема «Хауса» - читатиму газету, повертатиму себе в струмінь робочого життя.
Останній номер «Вежі» погортаю, що там мої хлопці без мене понаписували.
Так, то що тут маємо? Колаж на першій шпальті – колесо «камазне» котиться на три фігуристі пляшки з дзвінким логотипом. Заголовок: «ОДА наїжджає на виробника». Ну, ясно, без голів, розбитих об пляшки, нині жодна поважаюча себе новинка не обійдеться.
Другу, третю сторінки пропускаємо – всі куцохвості новини вже теледиктори відчитали по кабельному, поки воно ще кліпало якось без контролера.
З політикою на четвертій, п"ятій, шостій в піжмурки на ніч глядячи не граємо.
Вкладка з програмою телебачення – майже як Біблія. Але ж кабельного й на одне «алілуя» не залишилося.
Ось, культура – на чотирнадцятій – як завжди в лещатах гумору, якому замало місця на тринадцятій і п"ятнадцятій. Ну, все ж вірно – про культуру у нас без гумору хіба згадаєш?!
Доведеться повертатися на дванадцяту – з кримінальною хронікою, яку хронічно готує Васько. Він нині в «зав"язці». Вже місяць. Тиждень тому скаржився: «Напхають ті міліцішти в редакцію своїх оперативок, а ти в їх сміттєзбірниках… копирсайся. Стопарика б мені для дезинфекціі чи дезинфікції – я б клеником закучерявився на сторінці».
Так, то яких кленів тут Васько насаджав? «Затримано за спробу…»…
Тьху ти! Мендельсон озвався.
Це я так свою мобілку називаю. «Есемески» мені надходять під весільний марш. А що? Зобов"язує. Це як у РАГСі церемоніальна дама тикає під ніс графу: отут і отут заповніть, іменем закону …
Хто ж це задокументував для мене своє безсоння, злетівши з грішної землі у Всесвіт і маршем повернувшись назад?
О, дивись-но! Васько!
Хм… «зняти блокування», «обрати», «подивитися», «вхідні»… Є. …нема. Порожнє поле і під ним автоматично-дурнувате операторське «Кінець».
А, мабуть, Василь у марщрутці їде, сів не на ту кнопку.
Читаю далі. «…пограбування супермаркету...».
Знову Мендельсон кличе. Позивними Васька. Невже щось-таки сповістити хоче?
«Зняти блокування», «обрати», «подивитися», «вхідні»… Є. …нема. «Кінець».
Цікаво, поки доїде до кінцевої, скільки ще «кінців» мені надішле? Це ж телефон останні його гроші зіжре. Шкода хлопа – коли ще той гонорар приспіє… Передзвоню–но йому сама, хай заблокує свою транжиру-слухавку.
Чисто клен кучерявий зелений – замість людських гудків: «Взвейтесь кострами, си-и-ние ночи». Піонер, блін…
-Алло, Василю! Ти що це мене «кінцями» страхаєш? Ти сів на мобілку чи що?
-Ірцю, сонце, сиджу… за супермарк… Відбій.
Що за дідько!
Мендельсон. … - «кінець». Мендельсон… - «кінець»..
Мендельсон вдесяте… - «кінець».
Дві дюжини Мендельсонів… - «кінець».
Та хай тебе з твоїм невичерпним рахунком! Коли вже це весілля скінчиться?!
Це нестерпно! Ці недоспівані мендельсони перебудять мені онуків і рідного чоловіка.
-Алло, Василю!
-…шурх, шпок, бек, хряп! Відбій.
Господи, може, «розв"язався»? Сидить? Точно, в КПЗ загребли. От ще ця депресивна міліція…
Мендельс… - кінц…
Та ні, за те, що на лавочці спав з порожньою пляшкою в обіймах, не візьмуть. Була б повна. Чи хоч половина….
Мендельс… - кінц…
Що ж це може бути?.. Божечку! Та він здурів! Точно в супермаркеті пляшку пива поцупив. Гонорар півроку тому платили.
Мендель… кінь.. осел… цап…
Ридати хочеться і роги декому обламати. Хто ж його звідти витягне? Це ж треба везти тій міліції ящик пива і два ящики горілки. А мені відпускні хіба через дві відпустки виплатять… за позаторішню…
Мен… кін…
Друга година ночі. Мендельсон спати вклався. Підіб"ю-но Василів баланс – тридцять три «кінці». Христове розп"яття – не інакше. Іуда – «розв"язка» Василева. Пілат – ясно ж, як білий день, міліція депресивна.
Піду хоч подрімаю, поки Мендельсону сон про вічний спокій сниться.
Ранок, восьма година.
-Алло, Василю!
-Ірцю, сонце, слухаю тебе!
-Ти здурів уночі з тими тридцятьма трьома порожніми «есемесками»?
-А що, зайчику?
-Як що? Щось сталося? Ти щось мені ними хотів сказати?
-Ясна річ. Люблю, значить.
Відбій.