Сивий вітер заволає,
Потім зарегоче,
Перехожих налякає
Грудень серед ночі.
Закружляє, затанцює
В полі завірюха,
Вкриє мерзлу землю снігом,
Наче білим пухом.
І тоненькі, і кремезні
Затріщать дерева –
Їх морозом огортає
Ожеледь січнева.
Спить ріка - не ворухнеться -
Подих льдом скутий,
Сніг то тане, то рипить -
Веселиться лютий.
Ходить по світу зима,
Розсила погрози,
Тільки б не вдалося їй
Душі заморозить.
Тільки б часом не зламали
Хуги-буревії
Ніжні пагони Любові,
Віри та Надії.
Щоб, як свічечку тоненьку,
Раптом не здмухнули,
Світлі мрії про майбутнє,
Пам’ять про минуле...