Кружляє листя й падає в саду,
Зриває вітер яблуко останнє –
Закон тяжіння знову доведу,
А ти не доведеш свого кохання.
…Жовтіли трави й падали сніги,
І за весною літо промайнуло,
Бажання врятуватись від нудьги
Тебе колись до мене підштовхнуло.
За звичкою були слова і квіти,
І зустрічі,
обійми й поцілунки,
Але від того нікуди не дітись,
Що було не кохання, а стосунки.
Бо не змінив свій колір небосхил
І музика в серцях не забриніла –
Не вистачило у амура стріл -
Кохання доля нам не народила.
Кружляє листя й падає в саду,
Зриває вітер яблуко останнє –
Закон тяжіння знову доведу,
А ти не доведеш свого кохання.