Галявина. З лісу виходять Васьона і Григорій. Він несе на собі довбанку.
Сідають. Васьона розв"язує клунок, дає чоловікові пляшку з молоком, хліб. Григорій відламує кусень, дає Васьоні, сам п"є з пляшки. Васьона довго жує шматок, вдавилася, закашляла. Григорій суворо дивиться на неї, б"є по спині, простягає пляшку з залишками молока на денцяті. Не дочекавшись, поки вона поїсть, підводиться.
ГРИГОРІЙ. Пішли!
ВАСЬОНА. Стривай, Гришо, посидимо.
ГРИГОРІЙ. Посидимо, як постаріємо.
ВАСЬОНА. Трішечки, Гришо, не підганяй…
ГРИГОРІЙ. До вечера треба встигнути розчистити ділянку. Наряд он який видали! Нічого, розчистимо! А ввечері - вулики перетягнути подалі в ліс. Тут, як бачиш, бджолі вже немає місця. І обжитися не встигла бджола. І все твій Петько! Щоб помститися мені!
ВАСЬОНА. Та хіба він винен?
ГРИГОРІЙ. Він! Тільки оберу урочище під пасіку, він тут одразу ж – осьдечки будемо рубати!
ВАСЬОНА. Але ж сам і рубаєш! Сам береш наряди, подвійні! Все не вгомонишся, розбагатіти, чи що, хочеш? Хто ж тобі розбагатіти дасть? І затію цю с пасікою вже кинув би! Стільки мук заради крапельки меду…
ГРИГОРІЙ. Ти святе не чіпай! Людина я, не курка! Мусить бути і у мене своя турбота! Мед власний!
ВАСЬОНА. А як на мене… Одне мене хвилює, одне-єдине радує – дитинка під серцем. Твоя дитинка. Вона вже навіть рухається… Хочеш послухати? Га? Гришо… Ходи ж… Послухай. Не бійся, послухай…
ГРИГОРІЙ. Господи… (Слухає, приклавши вухо до живота дружини).
ВАСЬОНА. Чуєш?
ГРИГОРІЙ. Молоко, чи що, булькає? Щойно випила, ось і булькає… Хм…
ВАСЬОНА (тоскно). Молоко! Ой… (Підіймає очі до неба).
ГРИГОРІЙ. Та хай тобі! Підводься давай…
ВАСЬОНА. Стривай-но, прохання у мене є до тебе, Гришо.
ГРИГОРІЙ. Ну.
ВАСЬОНА. Відпусти мене в лікарню в селище.
ГРИГОРІЙ. Це навіщо ж?
ВАСЬОНА (винувато). Фельдшерка загадала, лягти мені треба на якийсь час.
ГРИГОРІЙ. Чого це раптом? Ти ж не жалілася. Навіщо ж лягати?
ВАСЬОНА. На збереження. Тітка Паша також радить, треба лягти. Адже скільки викиднів вже було.
ГРИГОРІЙ. Та! У всіх трапляється. Це, розповідали, худібний плід викидується. Здоровий плід він і родиться здоровим, його не викинеш, він назло всім родиться, а нездоровий викинеться! Природа так розпоряджається. Он у Таньки також два викидні було, а третій богатир народився.
ВАСЬОНА. Не кохаєш ти мене! (По паузі, з прихованою надією) Чи кохаєш?
ГРИГОРІЙ. Та годі тобі! У тебе одне на гадці! Вставай!
ВАСЬОНА. Посиджу я ще, еге ж, Гришо?
ГРИГОРІЙ. Посиди. Та гляди ж, не розсиджуйся! А я тим часом відтягну-но довбанку в лісок. (намагається звалити собі вулик на спину.)
ВАСЬОНА. Зараз, допоможу…
ГРИГОРІЙ. Підсоби!
Вона с готовністю скочила, забуваючи про все, підсаджує і кладе йому на плече важку довбанку. Григорій рухається в бік лісу. Васьона повертається на своє місце, але раптово хапається за живіт, осідає.
ВАСЬОНА. Гришо…
ГРИГОРІЙ. Що? Що знову?
ВАСЬОНА. Живіт… Господи, за що мені ці муки!
ГРИГОРІЙ (скидає ношу, піднімає дружину на руки). Потерпи, потерпи. Зараз до баби Паші! Потерпи… Гей, люди, люди-и-и!